Розділ II
Педагогічні умови підготовки майбутніх учителів музики до використання української музично-педагогічної спадщини у професійній діяльності
2.1. Діагностика стану готовності майбутніх учителів музики до використання української музично-педагогічної спадщини у професійній діяльності
Для перевiрки стану готовності майбутніх учителів до використання української музично-педагогічної спадщини у професійній діяльності було проведено констатувальний експеримент, який здійснювався протягом 2001 - 2002 років на базі Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, Інституту мистецтв Волинського державного університету імені Лесі Українки, Мелітопольського державного педагогічного університету, Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка.
Констатувальним діагностичним експериментом було охоплено 33 вчителя музики, 23 викладача вищеназваних педагогічних навчальних закладів та 264 студента четвертих та п'ятих курсів.
Завдання констатувального екперименту включали в себе:
1) перевірку стану вивчення студентами української музично-педагогічної спадщини у процесі їх фахової підготовки;
2) визначення рівнів готовності майбутніх учителів музики до використання матеріалів спадщини у професійній діяльності;
3) виявлення недоліків, пов'язаних з опануванням музично-педагогічної спадщини минулого та з'яcування основних методичних шляхів удосконалення фахової підготовки майбутніх учителів музики в процесі вивчення УМПС.
Констатувальний експеримент проходив у три етапи і грунтувався на положеннях, розроблених у теоретичній частині дослідження.
Завданнями першого етапу констатувального експерименту стали:
1) аналіз програм навчальних курсів "Історія української музики", "Український музичний фольклор", програм спеціальних музично-прикладних дисциплін та курсу "Методика музичного виховання", програм з предмету "Музика" загальноосвітніх навчальних закладів, а також звітної документації з педагогічної практики студентів 4-го та 5-го курсів;
2) розробка критеріального апарату дослідження.
Актуальність проблеми організаційно-методичного забезпечення вивчення музично-педагогічного доробку минулого у педагогічних навчальних закладах є причиною постановки й вишення нагальних питань оволодіння студентами професійною джерельною базою, частковий зміст якої складають музично-педагогічні матеріали, що мають національну і загальнолюдську цінність та входять у якості основного та додаткового матеріалу до програми "Музика" для учнів загальноосвітніх навчальних закладів (наприклад, "Молодощі" М.Лисенка, "Шкільний співаник" Ф.Колеси, "Весняночка" В.Верховинця, "Сонечко" Л.Ревуцького, "24 легкі п'єси для фортепіано" В.Косенка, "Десять шкільних хорів" П.Козицького, зразки українського дитячого фольклору тощо).
Наша позиція щодо необхідності теоретичного і практичного оволодіння студентами української музично-педагогічної спадщини грунтується на наукових досліджень таких відомих вчених, як А.Бойко, Л.Вовк, Н.Дем'яненко, Л.Іванова, Н.Калениченко, О.Овчарук, С.Процик, О.Рудницька, О.Сухомлинська, Т.Усатенко, О.Щолокова. Іх висновки про актуальність звернення до набутків вітчизняної культури та педагогіки на сучасному етапі розвитку суспільства дають підстави для серйозної грунтовної роботи у напрямку віднайдення шляхів активного використання ідей української національної школи в освітньому процесі.
Для розробки дієвої системи з освоєння джерел УМПС необхідно було ознайомитися з навчальними програмами лекційних та практичних курсів, що пов'язані з вивченням музично-педагогічного доробку минулого та входять до базового компоненту фахової підготовки майбутніх учителів музики. Метою аналізу стало з'ясування змісту навчальної роботи студентів з матеріалами спадщини, а також вивчення педагогічних умов оволодіння майбутніми учителями музики творами українського музичного мистецтва минулих часів та їх використання на педагогічній практиці.
В результаті аналізу програми курсу "Історія української музики", з'ясувалося: при значному об'ємі навчального матеріалу, що передбачено програмою за тематикою та змістом лекційних, семінарських та практичних занять, твори українських композиторів минулого для дітей займають надто скромне місце. У даній програмі не врегульовано цілі вивчення української музики студентами із завданнями та змістом музично-виховної роботи тих же студентів на педагогічній практиці у загальноосвітніх навчальних закладах. До того ж, твори українських композиторів для дітей не є предметом серйозного музикознавчого аналізу. Однак, відомо: за програмою "Музика", що спрямовує та регламентує навчальну виховну роботу учителя з учнями 1-8 класів, пропонується до вивчення музичний матеріал, біля 80 відсотків якого складають зразки українського музичного мистецтва. У школі передбачається вивчення таких творів, як, "Пташка" В.Сокальського - 1клас, "Метелик" А.Штогаренка - 2 клас, "Думка" В.Барвінського - 3 клас, "Зоре моя вечірняя" Я.Степового - 4 клас, "Карпатське озерце" А.Кос-Анатольського - 5 клас, "Прелюдія і фуга" М.Дремлюги - 6 клас, "Елегія" М.Лисенка - 7 клас, "Пісня про мрію" В.Шаповаленка та багато інших чудових зразків національної музики.
Аналіз навчальних програм з курсу "Український музичний фольклор" показав, що кращі зразки дитячих музичних ігор, пісень, забав не стали предметом серйозної уваги та цілеспрямованого вивчення з даної дисципліни, хоча визначальну виховну роль фольклору у становленні та духовному розвитку особистості ніхто не може заперечити. Залишається неврегульованим протиріччя між реальним станом підготовки студентів до використання фольклорного матеріалу на практиці і вимогами до вчителя щодо володіння музичним матеріалом за шкільною програмою "Музика". Вони передбачають: знати, уміти виконати й розучити з учнями достатню кількість українських в