РОЗДІЛ II ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ ТА ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МОЛОДИХ РОБІТНИКІВ 76
2.1. Професійно-кваліфікаційний потенціал випускників профтехучилищ 76
2.2. Педагогічні та соціально-виробничі чинники впливу на професійну адаптацію випускників профтехучилищ на виробництві 102
2.3. Методика організації контролю за процесом адаптації випускників ПТУ та трудовим використанням молодих робітників на виробництві 134
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ 156
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 162
ДОДАТКИ 178
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВПП - внутрішньопрофесійне просування;
ВХПУ - вище художнє професійне училище;
КВП - контрольно-вимірювальні прилади;
МПП - міжпрофесійне просування;
НОП - наукова організація праці;
НТП - науково-технічний прогрес;
ПТНЗ - професійно-технічні навчальні заклади;
СПЗ - соціально-професійне зростання.
ВСТУП
Концепція неперервної професійної освіти, висунута ЮНЕСКО як альтернатива попередній - "освіта на все життя", передбачає заміну одноразової базової освіти, що була фундаментом професійної діяльності людини, "освітою впродовж життя". Обгрунтування цієї концепції пов'язано з посиленням динаміки науково-технічного прогресу, який неминуче зумовлює інтенсифікацію виробничих процесів [162]. Наслідком цього стає ускладнення структури суспільного виробництва, породження стрімких змін його професійно-кваліфікаційної структури. Удосконалення техніко-технологічної бази підприємств, нові виробничі відносини та прогресивні зміни в характері і змісті праці, різке зростання вартості робочого місця, динамізм змін у виробничому середовищі висувають усе більш високі вимоги до особистісного фактора виробництва, до якісних (освітніх, професійно-кваліфікаційних, індивідуальних) характеристик молодого поповнення робітників сучасного виробництва, змушеного постійно "надбудовувати" знання над своєю базовою освітою [78, 94, 99, 101, 129, 162]. У зв'язку з цим зростає економічна та соціальна роль системи загальної і професійної освіти в державі.
В Україні відбуваються стрімкі зміни в структурі системи професійно-технічної освіти, обумовлені незворотними процесами перерозподілу потреб ринку праці та запровадженням концепції неперервної професійної освіти [45, 56]. Все це актуалізує проблему професійної адаптації та закріплення молодих робітників на виробництві.
Проблема професійної адаптації учнів профтехучилищ охоплює широке коло питань, пов'язаних з вихованням та професійною підготовкою, профорієнтацією і плинністю кадрів, які необхідно розглядати з позицій педагогіки і психології [1, 21, 32, 59, 76, 112, 144]. Її вирішення є важливим не лише для формування на підприємствах стабільних кадрів, але й для більш повного використання знань і здібностей молодих робітників, для підвищення продуктивності праці. Досить згадати хоча б про ті матеріальні збитки, яких зазнає держава, авансуючи професійну підготовку тієї частини молоді, яка не буде працювати за набутим в училищі фахом, щоб зрозуміти важливість вирішення проблеми професійної адаптації випускників профтехучилищ. Результати соціологічних досліджень свідчать, що незважаючи на непросту ситуацію на ринку праці, майже кожний третій робітник на виробництві на початку своєї трудової діяльності прагне до зміни професії.
Одна з причин матеріальних збитків держави від плинності кадрів пов'язана з тим, що робота з молоддю в школі, профтехучилищі, на виробництві здійснюється без належного наукового аналізу процесу її професійної адаптації.
Усе це дає підстави вважати, що проблема професійної адаптації молоді є однією з актуальних проблем теорії та методики професійної освіти, яка вимагає теоретичного дослідження, розробки та експериментальної перевірки належної освітньої системи, спроможної сприяти стабільному процесу професійної адаптації і звести до мінімуму незворотні наслідки від розчарувань невдало обраною професією чи умовами праці на виробництві.
Внесок системи профтехосвіти у формування кадрового потенціалу виробництва інтенсивного типу оцінюється показниками успішності процесу професійної адаптації та підвищення кваліфікації молодих робітників. До того ж, якщо адаптація характеризує перший етап процесів професіоналізації і соціалізації випускників ПТУ, то другий етап визначається темпами їх соціально-професійного зростання.
Проблема адаптації та професійного становлення молодих робітників на виробництві є надто важлива, тому їй приділяється належна увага в багатьох дослідженнях [42, 81, 82. 86, 98, 110, 157]. Початок трудової діяльності людини всебічно вивчають економісти, соціологи, соціальні психологи, педагоги. Результати проведених досліджень дають уявлення про механізми, основні об'єктивні й суб'єктивні фактори та можливості регулювання цього складного суспільного процесу. Вони свідчать, що проблема професійної адаптації молоді має складний комплексний характер. Її вирішення пов'язано із забезпеченням належної підготовки робітничих кадрів шляхом регламентації вимог до професійно-технічної освіти і вдосконалення системи контролю за діяльністю професійно-технічних навчальних закладів, зі створенням гнучкої системи профорієнтаційної роботи в суспільстві, а також з покращенням умов праці та побуту молоді на виробництві, з матеріальним стимулюванням результатів їх виробничої діяльності.
Слід зазначити, що у багатьох конкретних педагогічних дослідженнях, в яких вивчаються різні аспекти професійного становлення молоді на виробництві (наприклад, ефективність праці і закріплюваність), професійна підготовка вважається однією із дослідницьких змінних. Матеріали проведених досліджень в цілому свідчать про більш високу соціально-економічну ефективність праці випускників профтехучилищ порівняно з робітниками, що пройшли інші форми професійної підготовки. Наявні дані являють собою важливу інформацію для вирішення загальних питань удосконалення системи професійного навчання молоді, для вибору найбільш раціональних форм професійної підготовки кваліфікованих робітників на