РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Основну групу спостереження склали 50 жінок, у яких при 33-34-тижневому терміні
вагітності були виявлені ознаки ЗРП. Динамічне ехографічне спостереження
проводили за допомогою камери „Toshiba” моделі SAL-38 АS. Мінімальний
обов'язковий об'єм фетометрії включав визначення біпарієтального розміру
голівки (БПР), довжини стегнової кістки (ДС) і середнього діаметра живота (ДЖ).
Вимірювання БПР здійснювали від зовнішньої поверхні верхнього контуру до
внутрішньої поверхні нижнього контуру тім'яних кісток перпендикулярно М-ехо. За
ДС плода приймали максимальний повздовжній розмір кальцифікованого діафізу
стегнової кістки. ДЖ являє собою середнє арифметичне з передньо-заднього та
поперечного діаметрів живота. Вимірювання проводили від зовнішніх контурів
поперечного перерізу тулуба плода.
Об'єм розширеної фетометрії включав визначення окружності голівки (ОГ) і
окружності живота (ОЖ) плода. Обчислювали також відношення ОГ до ОЖ і ДС до ОЖ.
При визначенні ОГ і ОЖ плода використовували формули розрахунку, запропоновані
В.Н.Демидовым и соавт. (1990): для ОГ – (БПР + ЛПР) х 1,57, – де ЛПР –
лобно-потиличний розмір голівки, а для ОЖ – (ПЗРЖ + ПРЖ) х 1,57, – де ПЗРЖ і
ПРЖ – передньо-задній і поперечний розміри живота плода.
При ультразвуковій плацентографії визначали локалізацію та товщину дитячого
місця. Про стадію зрілості плаценти судили по критеріях, запропонованим P.
Grannum et al. (1979), а також за методикою М.Б. Охапкина и соавт. (1989)
визначали стадію зрілості легень, шляхом порівняння відбивальної здатності
легень з відбивальною здатністю печінки плода при однакових характеристиках
ультразвукового променя. Оцінювали комірчастість плацентарної тканини,
кількість, площу та ступінь вираженості центрів котиледонів – ділянок
розрідження ворсин- частого дерева внаслідок току крові зі спіральних артерій.
Окрім цього, реєстрували патологічні зміни дитячого місця (макроінфаркти,
підвищене відкладання фібрину в міжворсинчастому просторі, кісти плаценти та
ін.). За даними ехографічної картини свідчили про кількість навколоплідних вод,
визначали величину найбільшого вертикального розміру вільної ділянки
амніотичної рідини. Для стандартизації оцінки об'єму навколо- плідних вод за
методикою J. Phelan et al. (1987) обчислювали індекс амніотичної рідини. При
цьому порожнину матки поділяли на чотири квадранти (біла лінія живота розділяє
матку на праву та ліву половини, лінія на рівні пупка – на верхню та нижню
частини). У подальшому визначали вертикальний розмір найбільшої кишені
амніотичної рідини у кожному квадранті. Сума чотирьох значень являє собою
індекс амніо- тичної рідини.
Стан сечовидільної функції нирок плода оцінювали шляхом ехо- графічного
визначення кількості одногодинної екскреції сечі (А.А. Полянин, 1983). Останнє
визначали по різниці між об'ємом сечового міхура під час першого обстеження і
повторного його вимірювання через 1 годину.
Протягом 30-хвилинного ультразвукового обстеження визначали кількість
генералізованих (ГР) і тривалість епізодів постійних (що повторювалися не
рідше, ніж через 6 с) дихальних (ДР) рухів плода. З метою об'єктивізації
дослідження рухової активності плода використо- вували відносні показники:
індекс ГР, який визначався як процентне співвідношення загальної тривалості ГР
і часу дослідження, і індекс ДР – процентне співвідношення тривалості постійних
ДР плода і часу дослідження (Л.Б. Маркін і співавт., 1993).
Реєстрацію кардіотахограми (КТГ) плода проводили монітором типу 8030А фірми
„Hewlett-Packard”. Вагітним надавали напівфовлерівського положення. Запис КТГ
здійснювали 20 хв на стрічці, що рухалася зі швидкістю 1см/хв. При аналізі КТГ
враховували наступні показники: базальну частоту серцевих скорочень (БЧСС),
амплітуду і частоту осциляцій, частоту виявлення і тривалість ділянок
монотонності ритму, кількість, амплітуду і тривалість акцелерацій і децелерацій
ЧСС плода. При інтерпретації отриманих даних враховували рекомендації А.В.
Логвиненко и соавт. (1989), М.В. Медведева, Е.В. Юдиной (1998).
Дослідження матково-плодово-плацентарного кровоплину прово- дили на
ультразвуковому діагностичному приладі „SonoAce 9900”. При цьому
використовували кольорове доплерівське картування і імпульсну доплерометрію
маткових та спіральних артерій, а також артерії пуповини. Оцінку кривих
швидкостей кровоплину проводили шляхом визначення систоло-діастолічного
співвідношення (С/Д), пульсаторного індексу (ПІ) і індексу резистентності (ІР).
С/Д являє собою відношення максимальної систолічної та кінцевої діастолічної
швидкості кровообігу (С/Д = А/Д), ПІ виражається відношенням різниці між
максимальною систолічною і кінцевою діастолічною швидкостями до середньої
швидкості кровообігу (ПІ = (А-Д)/М), ІР визначається відношенням різниці між
максимальною систолічною і кінцевою діастолічною швидкіс- тю до максимальної
систолічної швидкості кровообігу (ІР = (А-Д)/А), де А – максимальна систолічна
швидкість кровообігу, Д – кінцева діастолічна швидкість кровообігу, М – середня
швидкість кровообігу. При аналізі результатів доплерографії враховували
рекомендації Л.Б. Маркіна і співавт. (1993), Л.И. Титченко и соавт. (2000), R.
Thompson et al. (1988).
В інтранатальному періоді проводили одночасну реєстрацію скоротливої діяльності
матки за допомогою зовнішнього тензометричного датчика та прямої ЕКГ плода
шляхом застосування спірального електроду. При вивченні гістерограми
здійснювали якісний аналіз маткових циклів, визначали частоту, амплітуду та
тривалість скорочень матки, тривалість інтервалів між пере
- Київ+380960830922