РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ
2.1. Експериментальна діагностика національного самоусвідомлення й особливостей
сприймання творів історичної прози учнями 9-11-х класів загальноосвітніх
навчальних закладів
Аналіз науково-методичної літератури з проблем формування національної
самосвідомості школярів зумовив розробку експериментальної програми, що
складалася з кількох етапів.
На першому етапі вивчалася наукова література, передовий педагогічний досвід,
було підготовлено й проведено констатувальний зріз, за результатами якого
розроблялася й обґрунтовувалася програма формувального експерименту, що
проводився на другому етапі експериментального дослідження. Третім етапом було
підбиття підсумків та узагальнення результатів експериментальної роботи на
кількісному і якісному рівнях.
Перед проведенням констатувального експерименту нами було обґрунтовано загальні
теоретичні положення, визначено сутність, структуру і функції феномена
національної самосвідомості, засоби її формування; проаналізовано потенційні
можливості художніх творів історичного жанру в аспекті формування
національного самоусвідомлення старшокласників; сформульовано мету
експерименту, критерії визначення рівнів сформованості національної
самосвідомості учня в процесі сприймання історичної епіки; здійснено вибір
методів діагностики.
Психологічні дослідження процесу формування національної самосвідомості
ґрунтуються на емпіричному вивченні змісту й еволюції «Я – концепцій» різних
груп індивідів. Йдеться про потребу адаптації індивідів до певного соціального
(національного, етнічного) середовища, до сучасних суспільних відносин, які
приймаються за норму людського життя [26; 316].
Вирішальним в онтогенетичному розвитку національної самосвідомості є засвоєння
способів взаємин зі світом нації, за допомогою яких дитина осягає значення й
смисли національно-культурного середовища, національну культуру своєї
спільноти. Таким чином, національна самосвідомість акумулює в собі форми
культурної діяльності попередніх поколінь.
Етапи формування національної самосвідомості в психології визначають реальними
стадіями розвитку людини, переходу від дитинства до юності, від юності до
дорослості. На межах цих стадій відбувається специфічний злам колишніх форм
саморозуміння, перехід до якісно нових уявлень про себе у світі (Р.Бернс,
Л.Божович, Е.Еріксон, І.Кон, А.Фасоля, М.Шульга та ін.).
Традиційно етнопсихологи виділяють три вікові етапи формування національної
самосвідомості в дітей відповідно до різних онтогенетичних періодів (Й.Вирост,
Л.Дробіжева, І.Снєжкова та інші), зазначаючи, що національна самосвідомість
формується дещо пізніше за інші форми самосвідомості [64; 118; 306]. Гадаємо,
така періодизація ще потребує уточнення. Як із нашого погляду, радше
психологічні особливості віку впливають на процес становлення національної
самосвідомості, а етапи цього процесу не завжди можуть збігатися з віковими
межами, окресленими психологами.
Початковий етап формування національної самосвідомості припадає на дошкільний
і молодший шкільний вік (5-10 років) і характеризується нечітким усвідомленням
дитиною спільності з людьми своєї національності, невмотивованим вибором
власної національної належності, фрагментарними знаннями про національне
загалом. На цьому етапі становлення національного самоусвідомлення чільну роль
у передачі національно-культурних кодів відіграє сім’я [208].
Другий етап розвитку національної самосвідомості відносять до підліткового віку
(11-15 років). Тут уже має місце усвідомлене ставлення до своєї нації. Діти
цікавляться історією, культурою свого та інших народів, у них починає
формуватися система уявлень і оцінок культурних та психологічних особливостей
своєї національної спільноти порівняно з іншими. Національна самоідентифікація
відбувається за принципом: «Я такий, як і мій народ».
Третій етап охоплює старший шкільний вік (16-17 років). У цей період
зміцнюється усвідомлення своєї національної належності, кристалізується
мотивація вибору цієї належності, «вибудовується» національний світогляд. У
старшому шкільному віці на формування національної самосвідомості дитини
найбільший уплив чинить школа, цілеспрямовано керуючи процесом розвитку
самосвідомості особистості, її національної спрямованості. Національна
самоідентифікація відбувається за принципом: «Я – представник своєї
національної спільноти».
Цікаво, що найважливіші вікові періоди для виховання у дитини національного
духу було визначено ще у виданій 1948 року в Філадельфії праці українського
філософа Ю.Русова «Душа народу і дух нації». Йшлося, по суті, про формування
національної самосвідомості. Ю.Русов зауважує, що «до семи років дитина
сприймає оточення без власної критичної думки. Роль виховання полягає
насамперед у розвиткові духа, волі і свідомості. У віці 14-21 та 21-28 років є
дуже сильний і лишається на ціле життя вплив подій, ідей і оточення, що формує
свідомість» [282, с. 43-44].
Визначення структури національної самосвідомості як особистісно-психологічного
феномена в сучасних наукових підходах має певні розбіжності.
Українські науковці М.Варій, В.Жмир, І.Кресіна, У.Нетаврована, Р.Осипець,
В.Пустотін, Ю.Римаренко, А.Фасоля, детермінуючи національну самосвідомість як
осягнення індивідом своєї національної належності, специфічних рис власної
нації, її історичного минулого, ставлення до національних цінностей, вирізняють
у структурі цього утворення моменти самопізнання (усвідомлення специфічних рис
своєї нації, що відрізняють її від інших н
- Київ+380960830922