РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Представлений у дисертаційній роботі експериментальний матеріал є результатом
досліджень, виконаних у лабораторії екології ґрунтових мікроорганізмів
Інституту агроекології та біотехнології УААН протягом 2001-2004 років.
Матеріалом досліджень слугували зразки ґрунту стаціонарного досліду
Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла.
ґрунт – повнопрофільний чорнозем типовий, глибокий, малогумусний,
слабовилугований, середньосуглинкового гранулометричного складу.
Гумусовий ґрунт 38-42см, карбонати містяться на глибині 45-65см. рівень
залягання ґрунтових вод 5,5-6,0 м від поверхні ґрунту. Вміст в орному шарі
гумусу 4,18% (фон), рухомого фосфору (за Труогом) 12,8-18,9мг, обмінного калію
(за Масловою) – 9,5-12,7мг/100г ґрунту, рН сольове – 5,2-6,5; гідролітична
кислотність – 1,7-2,2 мг.екв на 100 г ґрунту; ступінь насиченості основами –
81-92,6%.
Погодні умови за роки досліджень в цілому на протязі вегетації пшениці озимої
були дуже вологими і теплими. середньорічна температура повітря становила
8,5?С, а середня сума опадів 604 мм (табл. 2.1.). Агротехнічні умови
вирощування пшениці озимої в досліді типові виробничим умовам зони. Сорт
пшениці Миронівська 61.
Система обробітку ґрунту, догляд – загальноприйнятий для зони правобережного
Лісостепу України.
Таблиця 2.1.
Фізико-географічна характеристика ділянки під дослідом
п/п
Назва показників
Фактичні показники
Географічні координати
49є40? – широти
31?00? – довготи
Висота над рівнем моря
151 м
Рівень ґрунтових вод
5,5-6,0 м
Глибина залягання водоопірного шару
4 м
Середньорічна температура повітря
8,5?С
Сумарна кількість опадів за роки досліджень
604 мм
Розміщення ділянок систематичне–послідовне. посівна площа ділянок у
десятипільній сівозміні (горох > озима пшениця > цукровий буряк > кукурудза >
горох > озима пшениця > цукровий буряк > озима пшениця > озима пшениця) – 89
м2, облікова – 50 м2. Повторність триразова.
Культура беззмінного посіву – пшениця озима Миронівська 61. Площа ділянок:
посівна – 149, 25 м2, облікова – 100,19 м2. Розміщення варіантів у досліді
систематичне–послідовне. Повторність триразова.
З мінеральних добрив використовували: селітру аміачну, суперфосфат простий,
калій хлористий; з органічних: гній напівперепрілий.
Схема досліду:
І-й стаціонар – з 1929 року сівозміна (попередник горох)
Сівозміна
Контроль (без добрив)
Гній 30т/га
Гній 30т/га+ N60 P60 K60
N60 P60 K60
N120 P120 K120
ІІ-й стаціонар – з 1929 року монокультура озимої пшениці
Контроль (без добрив)
Гній 30т/га
Гній 60т/га
N60 P60 K60
N120 P120 K120
Загальну чисельність ґрунтових мікроорганізмів основних еколого-трофічних груп
визначали в певні фази, а саме – кущіння, трубкування, цвітіння,
молочно-воскова стиглість. Мікробіологічні аналізи проводились за
загальноприйнятими методиками [146, 147]. Так, амоніфікуючі бактерії
ураховували на м’ясопептонному агарі (МПА), спороутворювальні бактерії – на МПА
з суслом після прогріву при 75оС протягом 20 хвилин, стрептоміцети і бактерії,
що використовують мінеральний азот – на крохмаль-аміачному агарі (КАА),
кількість педотрофів – на ґрунтовому агарі (ГрА), азотфіксувальні бактерії – на
безазотних середовищах Ешбі та Виноградського, Azotobacter – на середовищі
Федорова за методом обростання грудочок ґрунту, мікроміцети – на середовищі
Чапека, оліготрофні мікроорганізми – на голодному агарі (ГА), чисельність
целюлозорозкладаючих мікроорганізмів визначали за Виноградським [147].
Направленість мікробіологічних процесів у ґрунті визначали за К. Андреюк, Г.
Іутинською зі співавторами [96]. Коефіцієнт мінералізації-іммобілізації
розраховували за формулою:
Км-і = СКАА/СМПА, де
СКАА, СМПА – кількість мікроорганізмів, що виросли на, відповідно,
крохмало-аміачному та м‘ясопептонному агарах.
Коефіцієнт оліготрофності розраховували за формулою:
Кол = СГА/(СКАА + СМПА), де
СГА – кількість мікроорганізмів, що виросли на голодному агарі.
Коефіцієнт педотрофності розраховували за відношеннями кількостей
мікроорганізмів на ґрунтовому агарі (СГр.А) до кількості мікроорганізмів, що
виросли на м‘ясопептонному агарі (СМПА):
Кпед = СГр.А /СМПА
Токсичність ґрунту відібраних зразків визначали за методикою О. Берестецького
та А. Гродзинського [148, 149]. Для цього взірці ґрунту зволожували до
сметаноподібного стану та поміщали у чашки Петрі. Потім за допомогою шпателя
вирівнювали поверхню, після чого на ґрунтову пластинку наносили шар сухого
стерильного піску товщиною 0,4-0,6 см. Ґрунтові пластини з піском витримували
24 години при кімнатній температурі для дифундування фітотоксинів в пісок.
Вологість досліджуваного взірця ґрунту з піском перед посівом насіння пшениці
повинна бути в межах 70-80%. У досліді вага ґрунту у чашках Петрі, а також вага
піску мають бути однакові. Контролем слугував стерильний пісок, зволожений до
70-80% від повної вологоємності. Пророщували насіння при 25-280С, обліки
проводили на 3 добу.
Біологічну активність ґрунту визначали за методом В. Штатнова [146, 150].
Наважку ґрунту масою 400 г (в розрахунку на абсолютно суху вагу) поміщали в
склянку зі щільною кришкою. На поверхні ґрунту встановлювали скляний бюкс з 10
мл 0,1 н. розчином NaOH. Склянку щільно закривали кришкою та інкубували 24
години при температурі 270С. Після інкубації розчин лугу титрували 0,1 н.
розчином HCl, попередньо додавши 1-2 краплини 0,1%-ного спиртового розчину
фенолфталеїну. Кількість СО2, що утворилась в процесі дихання ґрунту,
розраховували за формулою:
СО2 = (V1 – V2) * 2,2 / m * T (мг/кг за добу), де
V1
- Київ+380960830922