РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ Й МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Експериментальні дослідження були проведені на 602 статевозрілих білих щурах
лінії Вістар з масою тіла 160—200 г відповідно до вказівок, викладених в
«Основних методах вивчення токсичності потенційних фармакологічних препаратів»
(Фармкомітет України, Київ, 2000).
Роботу з лабораторними тваринами проводили з дотриманням правил, передбачених у
1985 році Радою міжнародних медичних організацій в “Международних рекомендациях
по проведению медико-биологических исследований с экспериментальними
животними”, а також з дотриманням етичних норм проведення експериментальних
досліджень, прийнятих ОДМУ в 2001 році. Дотримувалися також правил,
передбачених Європейською комісією з нагляду за проведенням лабораторних та
інших дослідів за участю експериментальних тварин різних видів.
Для експериментальних досліджень були обрані такі препарати:
1. L-аргінін (L-Arginine, 'Sigma Chemical Co', USA). Діюча речовина -
L-аргінін. Суха ліофілізована речовина для інє’кцій по 1000мг у флаконі. 2.
NG-нітро-L-аргінін (NG-nitro-L-Arginine, 'Sigma Chemical Co', USA). Діюча
речовина - NG-нітро-L-аргінін. Суха ліофілізована речовина для інє’кцій по
500мг у флаконі.
3. Даларгін (МОСХИМФАРМПРЕПАРАТЫ, Россия). Діюча речовина -даларгін. Суха
ліофілізована речовина для інє’кцій по 0,001г у флаконі.
4. Ліпосомальний даларгін. Був виготовлений в лабораторії біохімії Одеського
НДІ стоматології шляхом додавання пептиду до суміші з токоферолом, лецитином,
фосфатидилсерином та холестерином. Після чого отриману суміш обробляли
ультразвуком з частотою 20 – 22 кГц у водному середовищі, в атмосфері гелію та
неону.
5. Нативні ліпосоми. Виготовлені в лабораторії біохімії Одеського НДІ
стоматології. Змішували токоферол, лецитин, фосфатидилсерин та холестерин у
мольному співвідношенні 0,06 : 1,0 : 0,18 :1,2 після чого суміш обробляли
ультразвуком з частотою 20 – 22 кГц у водному середовищі (води не більше 1ppm)
в атмосфері гелію та неону (кисню – не більше 3ppm) для отримання стабільних
ліпосом, що руйнуються через 10 — 12 діб після їх отримання не більше, ніж на
10 %.
Об’єктами біохімічних та морфологічних досліджень була сироватка крові та
тканини підшлункової залози.
Дослідження виконани на базі біохімічної лабораторії кафедри загальної хірургії
Одеського державного медичного университету (зав. каф. — д.мед.н., проф.
Міщенко В.В.). Автор щиро вдячна колективу лабораторії за допомогу в роботі над
дисертацією.
Морфологічні дослідження проводились на кафедрі патологічної анатомії Одеського
державного медичного університету під керівництвом професора Даниленка А.І.
Автор висловлює глибоку вдячність колективу кафедри за допомогу в проведенні
спільних морфологічних досліджень.
2.1. Експериментальні методи дослідження
Модель гострого експериментального панкреатиту у щурів відтворювали двома
внутрішньоочеревинними ін’єкціями 20 % розчину L-аргініну в сумарній дозі 5
г/кг, з інтервалом введення в одну годину. Контрольним тваринам вводили
однакові об’єми ізотонічного розчину натрію хлориду. Максимальна виразність
біохімічних, морфологічних і неспецифічних показників, що характеризують
перебіг L-аргінін-індукованої моделі ГЕП, відзначається через 24 години з
моменту його відтворення [159, 314, 315]. З урахуванням цього, евтаназію тварин
(передозування етаміналу натрію в дозі 100 мг/кг) для наступних біохімічних і
морфологічних досліджень здійснювали через 6, 12 та 24 години з моменту
індукції ГЕП.
У ході роботи було проведено декілька експериментів.
1 експеримент — З’ясування профілактичної ефективності даларгіну, нативних
ліпосом, ліпосомального даларгіну та NG-нітро-L-аргініну за умов
L-аргінін-індукованого ГЕП.
Дослідження проводили на 237 лабораторних щурах обох статей трьохмісячного віку
з масою тіла 160—200 г. Ліпосомальну [58] та вільну форми даларгіну, а також
нативні ліпосоми щурам вводили внутрішньоочеревинно в дозах 50 мкг/кг за 96,
72, 48, 24 та півгодини до відтворення ГЕП. Інгібітор NO-синтази
NG-нітро-L-аргінін розчиняли в ізотонічному розчині натрію хлориду
безпосередньо перед застосуванням і вводили внутрішньоочеревинно в дозах 10 та
20 мг/кг за 30 хвилин до відтворення ГЕП. Контрольним тваринам вводили однакові
обсяги ізотонічного розчину натрію хлориду. Потім щурів піддавали евтаназії,
брали кров і видаляли підшлункову залозу для біохімічних та морфологічних
досліджень.
2 експеримент — З’ясування лікувальної ефективності даларгіну, нативних
ліпосом, ліпосомального даларгіну та NG-нітро-L-аргініну за умов
L-аргінін-індукованого ГЕП.
Дослідження проводили на 285 лабораторних щурах обох статей трьохмісячного віку
з середньою масою тіла 160—200 г. Зазначені препарати вводили одноразово
внутрішньоочеревинно в дозах 50 мкг/кг через 30 хвилин після ін'єкції
L-аргініну. NG-нітро-L-аргінін розчиняли в ізотонічному розчині натрію хлоріду
безпосередньо перед застосуванням і вводили внутрішньоочеревинно в дозах 10 та
20 мг/кг через 30 хвилин після відтворення ГЕП. Контрольним тваринам вводили
однакові обсяги ізотонічного розчину натрію хлориду. Тварин для наступних
досліджень умертвляли через 6, 12 та 24 години з моменту індукції ГЕП, брали
кров і видаляли підшлункову залозу для біохімічних та морфологічних
досліджень.
3 експеримент — Порівняльний аналіз профілактичної та лікувальної ефективності
даларгіну, нативних ліпосом, ліпосомального даларгіну та
NG-нітро-L-аргініну за умов L-аргінін-індукованого ГЕП.
Дослідження проводили на 423 лабораторних тваринах, що використовувалися для
першого та другого експериментів. Порівняльний
- Київ+380960830922