Ви є тут

Зооіндикація стану штучних і природних водних екосистем заходу України.

Автор: 
Думич Оксана Яківна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
3405U002220
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Матеріалом для написання дисертації послужили власні дані польових та
експериментальних досліджень зоопланктону, зібрані у період 1991-2002 р.р. на
водоспускних цілеспрямованого генезису рибничогосподарських ставах,
водонеспускних неспрямованого генезису Львівської області та озерах Волинської
області, а також збори у вигляді проб зоопланктону тих же ставів, які
зберігаються в архіві кафедри зоології Львівського національного універси-тету
імені Івана Франка. В якості модельних водойм були вибрані рибничогос-подарські
стави “Дусанів” та “Солонсько”, стави агрофірми “Провесінь” та озера Шацького
національного природного парку – Пісочне та Перемут.
Опрацюванню підлягали:
- результати аналізу 167 гідробіологічних проб зібраних у 80-х роках;
- 237 якісних проб, зібраних нами в 1991-1994 р.р.;
- 514 кількісних проб, зібраних за час роботи на 4-х ставах агрофірми
“Провесінь” (1991 р.- 112 проб, 1992 р.- 64 проби, 1993 р. - 72 проби, 1994 р.
- 80 проб), 2-х виросних рибничогосподарських ставах “Дусанів” (1992 р. - 18
проб), 2-х виросних рибничогосподарських ставах “Солонсько” (1992 р. - 18 проб,
1993 р. - 12 проб) та модельних мікроекосистемах (1994 р. - 52 проби, 1995 р. -
56 проб); оз. Пісочне (2000 р. - 9 проб, 2001 р. - 12 проб, 2002 р. - 14 проб),
оз.Перемут (2000 р. – 9 проб, 2001 - 12 проб, 2002 р. - 14 проб).
- 301 проба для аналізу показників гідрохімічного режиму в досліджуваних
водоймах протягом 1991-2002 р.р.
Вивчали властивості, пов'язані з числом видів, які входять в угруповання
зоопланктону (різноманіття, багатство, складність), структурно-динамічні
властивості угруповань (стратифікація, періодичність, сукцесія), властивості,
які залежать від потоку енергії через угруповання (метаболізм) і властивості,
які оцінюються за змінами чисельностей особин (вразливість, стійкість).
Проби відбирались таким чином: воду зачерпували батометром Руттнера об'ємом 1
дм3 10 разів на кожній із трьох станцій точок відбору і проціджували через
сітку Апштейна ( газ №72), до якої була прикріплена металева склянка об'ємом
33,5 мл. Між відбором проб інтервал був два тижні. Отриману пробу фіксували 4-%
розчином формаліну. Якісні проби обробляли у той же день, не пізніше, ніж через
2-3 години після процедури відбору. Кількісний підрахунок зібраного матеріалу
проводили у камері Богорова [83]. Таксономічне визначен-ня видів здійснювали за
Л.О.Кутіковою [100], В.І.Монченком [112], Є.Ф.Ма-нуйловою [109], а також
використовували інші джерела [192, 204, 227, 228, 265]; розміри особин
визначали по живому і фіксованому матеріалу.
Біомасу зоопланктону обчислювали шляхом прирівнювання окремих форм до простих
геометричних фігур, об'єми яких брали із номограм для визначення ваги водних
організмів [174], попередньо вимірявши розміри особин видів. Розмірні
характеристики визначали не менше, ніж 10 особин, і брали до уваги середні
значення. У частини видів коловерток і ракоподібних вагу особин визначали на
основі залежності довжини тіла від маси [18, 29].
Для оцінки структурних особливостей зоопланктону досліджуваних екосистем
використовували такі коефіцієнти та індекси.
Коефіцієнт подібності видового складу водойм вираховували за формулою
Чекановського-Сьоренсена [208, 263]: K = (2C/(A+B))x100% , де A і B - число
видів у двох списках, що порівнюються; C - число спільних видів. Коефіцієнт
подібності Жаккара [219] отримували за формулою: k = (c/(a+b))x100%, де c -
число видів, спільних для двох списків; a і b - число видів, виявлених на
ділянках A і B.
Індекс видового багатства Маргалефа (d) [232, 233] вираховували за
формулою: d = (S-1)/ln n, де S - число видів, ln n - натуральний логарифм числа
особин. Брали до уваги, що індекс d має максимальне значення, якщо всі осо-бини
належать до різних видів (S = n) і дорівнює нулю, коли всі особини належать до
одного виду (S = 1). Індекс вирівняності визначали за Харлбертом
[131,222].
Індексом різноманітності Шеннона (H) [257] враховували як число видів, так і
співвідношення їх чисельностей; він обчислювався за формулою:
s
H = - УPi ln Pi, де Pi = ni / N - частка i-го виду,
i=1
ni - оцінка значимості (частка чисельності особин або біомаси) кожного виду, N
- сума оцінок значимості (загальна чисельність або біомаса).
Значення популяцій зоопланктону в деструкції органічної речовини (ОР) визначали
за формулою: R=N x Q x T/q, де N - чисельність особин в тис.екз./м3; T - час у
годинах; q - температурна поправка, яка визначається як q=2,3 в степені 0,1 х
(t-20), де t - реальна температура води [29]; Q - витрати на обмін в мл О/екз.
год., для Rotatoria дорівнюють Q=0,106 x W0,796 [35], для Cladocera - Q=0,143 х
W0,803 [163], для Copepoda - Q=0,200 х W0,777 [163]. Для переведення спожитих г
О2/м3 за добу в еквівалент мінералізованої органічної речовини використовували
коефіцієнт 0,67 [13].
Продукцію організмів зоопланктону розраховували “фізіологічним” мето-дом через
коефіцієнт К2: P = (R x K2) / (1-K2), де K2 – коефіцієнт ефективності
використання асимільованої енергії їжі на утворення продукції - для коловер-ток
K2= 0,45 , для гіллястовусих рачків K2=0,35 , а для веслоногих рачків K2=0,25;
R - деструкція, млО2/м3 сирої органічної речовини, яку обраховували через Q
[18]. Продукцію угруповань зоопланктону (Pz) визначали за формулою [29]:
Pz=Pм-Rх, де Pм - продукція “мирного” зоопланктону, Rх - витрати на обмін
хижого зоопланктону. До “мирних” форм відносили коловерток, окрім
пред-ставників роду Asplanchna, гіллястовусих рачків та наупліальні і молодші
І-ІІІ стадії веслоногих рачків; до хижих форм – представників дорослих Cope