РОЗДІЛ 2
ФІНАНСОВО-МОДЕЛЬНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВПЛИВУ НА ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ
2.1. Фактори впливу масштабу діяльності підприємства на фінансове регулювання
оборотного капіталу
Згідно з теорією “задоволення”, підприємство прагне досягти визначеного рівня
прибутку, а потім не докладає більше зусиль для її максимізації. М. Саймон пише
з цього приводу: “...ціль фірми не максимізація прибутку, а досягнення
визначеного рівня або норми прибутку, утримання визначеної частки на ринку і
визначеному рівні продажів” [73, с. 107.]. Це дозволяє розширити масштаб
діяльності, що буде відбиватися на престижі торгової організації і разом з тим
на заробітку її співробітників.
Для підприємств торгівлі характерна можливість використання наступних способів
для розширення (збільшення масштабу):
за допомогою об’єднання;
використовуючи внутрішні джерела (розширення асортименту пропонованої продукції
за рахунок збільшення частки ринку реалізованого товару).
Для підприємств оптової торгівлі процеси інтеграції виражаються, у першу чергу,
економією, пов’язаною зі збільшенням масштабу діяльності, у зв’язку з тим, що
масштаби об’єднаної організації значно вище, ніж у кожній з них до інтеграції й
у такого способу з’являється реальна перспектива удосконалювання управління,
більш реальних капітальних вкладень, одержання і використання передових
ноу-хау, патентів, широкої реклами, підвищення конкурентноздатності.
Варто зазначити, що поряд з привабливостями інтеграції ми можемо виділити і ряд
негативних аспектів:
при ускладненій структурі підприємства може виявитися, що система управління
недостатньо гнучка, недостатньо оперативна;
пов’язані з процесом об’єднання проблеми, у великій мірі, можуть виявитися
досить важкими для їхнього вирішення (відносини між співробітниками колективу
можуть стати руйнівними);
існує досить реальна перспектива утрати вже сталого торгового бренду.
У разі збільшення усіх факторів, що впливають на життєдіяльність підприємства,
можливий як позитивний ефект масштабу (ефект масового виробництва, або
економії, пов’язаної з ростом масштабу), так і негативний ефект (збиток від
збільшення масштабу). Таким чином, перед тим як приймати рішення про
інтеграцію, необхідно оцінити як позитивні, так і негативні сторони
об’єднання.
Параметри торгових організацій мають неоднозначний вплив на фактори зовнішнього
середовища. Так, досить великі організації мають можливість більшого контролю
над зовнішніми факторами, ніж невеликі, а отже повинні краще орієнтуватися в
зовнішньому середовищі, щоб мати можливість попередньо одержати інформацію про
майбутні зміни на ринку. У цьому зв’язку у великих торгових організаціях
значимість сегментів організаційного середовища досить висока. Варто помітити,
що великі підприємства мають можливість використання складного комп'ютерного
устаткування, тоді як невеликі торгові підприємства застосовують більш
примітивну технологію. Фактор економії, виражений масштабами, означає, що
збільшення розмірів підприємства, а також ринків реалізації дає можливість
використовувати більш ефективні методи діяльності, що неминуче повинно привести
до збільшення продуктивності праці, поліпшення фінансових результатів їх
діяльності.
Можливість стратегічного росту підприємства необхідно визначати в залежності
від його фінансових можливостей. У короткостроковому періоді, торгове
підприємство, як правило, прагне одержати максимальну вигоду від різниці між
постійними і перемінними витратами. Стратегічне планування підприємства
відповідно до трансформації масштабу ґрунтується на теорії галузевої
організації економіки: “структура – поведінка – результат”. Так великий
прибуток одержують великі підприємства, що займають стратегічно важливі зони
господарювання. Як правило, у найбільш гіршому положенні знаходяться середні
підприємства; навпаки, підприємства з малим обсягом діяльності (масштабу)
характеризуються позитивними результатами своєї фінансової діяльності.
Вигідність їхнього положення досягається в результаті можливості забезпечити
реалізацію товарів досить вузької спрямованості, вузьких ринкових ніш .
Оптимальний розмір підприємства можна визначити лише керуючись найбільш
ефектним масштабом для підприємства, при цьому варто мати співвідношення всіх
показників діяльності в такому виді, щоб досягався критерій оптимальності.
В зарубіжній економічній літературі на відміну від концепції оптимального
розміру підприємства, фахівці керуються концепцією мінімального ефективного
розміру (МЕР). Він характеризується як найменший обсяг діяльності, коли
підприємство реально може мінімізувати свої довгострокові середні витрати. Що
стосується торгової галузі, то МЕР являє собою такий рівень реалізації товарів,
коли у випадку його збільшення припиняється дія ефекту економії, обумовленого
ростом масштабу. Для максимізації прибутку торговим організаціям необхідно
визначити таку технологію діяльності, при якій витрати обігу мінімізувалися
незалежно від визначеного підприємством оптово-роздрібного товарообігу.
Як показують сучасні дослідження, існує залежність норми одержуваного прибутку
від збільшення частки займаного ринку. Так, на 10% збільшення частки на ринку
рентабельність підприємства збільшується лише на 3,5%. Однак у даному випадку
варто також враховувати і такий значимий показник, як кількість населення,
котре обслуговується, що прямо впливає на результати господарської діяльності.
Необхідно додати, що в реальних ринкових умовах функціонування, збільшення
обсягу діяльності не завжди сприяє такому ж зростанню доходів. Трансформація
обсягу роздрібного товарообігу дає більш низьку динаміку доходів стосовно
витрат об
- Київ+380960830922