Розділ 2
АНАЛІЗ І ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВПЛИВУ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ НА РОЗВИТОК РЕГІОНІВ
2.1. Методологічні підходи до аналізу ефективності функціонування кредитної системи на макро- і мікроекономічному рівнях
Формування механізмів стимулюючого впливу кредиту на розвиток економіки регіону вимагає від усіх учасників кредитних відносин ефективності діяльності, конкурентоспроможності кредитних інструментів та послуг, ефективних форм господарювання та управління процесами кредитування. За таких умов важлива увага відводиться аналізу діяльності кредитної системи регіону, її окремих ланок на різних етапах формування та реалізації кредитних відносин між суб'єктами господарювання.
В економічній теорії та практиці господарювання використовуються різні методичні підходи до аналізу ефективності функціонування кредитних відносин між окремими суб'єктами господарювання і кредитними інституціями, а також ефективності діяльності кредитної системи в цілому. Це не тільки ускладнює оцінку результатів аналізу, виділяє в окрему проблему вибір найбільш достовірних методів оцінки, а й призводить до неоднозначних результатів дослідження. З цих позицій необхідним є розроблення методологічних підходів до аналізу ефективності функціонування кредитної системи в регіоні.
Загальна методологія економічного аналізу достатньою мірою висвітлена в спеціальній економічній літературі [3; 74; 75; 149; 163; 164; 154], яку можна взяти за основу побудови технології аналізу ефективності функціонування кредитної системи та її впливу на розвиток економіки регіону. Однак при цьому слід враховувати і специфічні фактори, які є притаманними кредитним відносинам та характеризують кредитну систему.
На наш погляд, з метою повного та всестороннього аналізу ефективності функціонування кредитної системи в регіоні доцільно застосовувати принцип комплексного системного підходу. Згідно з теоретичними основами економічного аналізу "системний підхід є головним напрямом дослідження, стрижнем методології комплексного економічного аналізу" [163, с. 25]. Системний підхід - це напрям у методології дослідження. Він базується на вивченні об'єктів як складних систем, які складаються з окремих елементів з численними внутрішніми та зовнішніми зв'язками. Системний підхід дозволяє глибше дослідити об'єкт, отримати чіткіше уявлення про нього, виявити причинно-наслідкові зв'язки між окремими частинами цього об'єкта [149, с. 34].
Слід зазначити, що застосування системного підходу до вирішення теоретичних і прикладних завдань економіки знайшли своє відображення у фундаментальних працях таких відомих учених-економістів: К. Маркса [98]
(у своїх дослідженнях учений не обмежився дослідженням одного чи кількох ракурсів капіталізму, а дослідив політичну, економічну, ідеологічну та соціальну сфери капіталізму в їхній взаємодії та розвитку), Л. Фон Мізеса і Ф. Фон Хайєка (учені вивчали суспільні відносини та взаємодію суб'єктів ринкового середовища із системних позицій), Й. Шумпетера (учений підходив до аналізу економічних систем в їхній повноті й розглядав суспільні явища та проблеми із системних позицій, наголошував на потребі синтезу різних наук, що вивчає суспільство) [193], Я. Корнаї (учений проаналізував еволюцію виникнення, розвитку та розвалу соціалістичної системи як певної історичної формації) [78] тощо. Особливої уваги в контексті необхідності застосування системної парадигми в дослідженнях економічних процесів заслуговує стаття Я. Корнаї "Системна парадигма", в якій учений розкриває зміст системної парадигми, що зводиться до таких тез [78]:
* об'єкт дослідження є цілісною сукупністю, що перебуває у взаємозв'язку та взаємодії з іншими системами. При цьому кожна економічна система визначається сукупною взаємодією політичних, економічних, соціальних, культурологічних, психологічних та інших чинників, а дослідження, що не є комплексними, приводять до часткових результатів;
* економічна система розвивається як унаслідок закономірностей власної еволюції, так і прийняття адміністративних волюнтаристських рішень. Це характерно як для макро-, так і для мікрорівня. Тому дослідник має шукати пояснення поведінки досліджуваної системи як в її еволюційному розвитку, так і в характері поведінки державних інститутів і відповідних керівних органів, які в певний час впливають на події й процеси, що визначають динаміку й трансформацію економічної системи;
* пріоритети, характерні для окремих складових системи або її суб'єктів, є продуктами діяльності самої системи. Якщо вона видозмінюється, то видозмінюються й пріоритети;
* застосування системної парадигми передбачає як якісні, так і кількісні методи порівняння властивостей досліджуваної системи з аналогічними властивостями інших систем.
Незважаючи на те, що вищенаведені підходи вченого до системної парадигми стосуються дослідження національної економіки, вважаємо доцільним їх застосування і до рівня дослідження регіональної економіки, зокрема в контексті впливу кредитної системи на розвиток економічних процесів на регіональному рівні.
Таким чином, з позиції системної парадигми методологічні підходи проведення аналізу функціонування кредитної системи в регіоні, у своїй основі повинні базуватися на таких головних принципах:
* чітке формулювання об'єкта дослідження як цілісної системи та визначення кінцевої мети аналізу;
* розгляд проблеми аналізу як єдиної системи, що передбачає аналіз вказаної проблеми на двох рівнях - макро- та мікрорівень, при цьому мета аналізу на кожному з рівнів не повинна суперечити загальній меті аналізу;
* виявлення шляхів вирішення проблеми через застосування різноманітних інструментів аналізу, дослідження взаємозв'язків, впливів та наслідків досліджуваної системи;
* визначення доцільності управління та регулювання досліджуваних процесів на макро- та мікроекономічному рівнях з метою досягнення бажаного економічного ефекту.
Наведені методологічні підходи до аналізу функціонування кредитної системи в регіоні фактично визначають його етапність,