Формування страхового ринку України

РОЗДІЛ 2
СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
2.1. Оцінка нормативно правової бази страхового ринку України
Наявність відповідної нормативно-правової бази страхової сфери діяльності є одним з найважливіших напрямів формування страхового ринку України. Формування такої бази є важливою функцією держави в процесі становлення страхового ринку. Із розвитком страхового ринку виникає потреба у вдосконаленні законів та нормативно-правових актів, які регулюють діяльність страхових організацій. Чи є сьогодні процес вдосконалення нормативно-правової бази адекватним потребам формування і розвитку страхового ринку України - це питання є визначальним для даного розділу роботи.
Із законодавчим упровадженням у колишньому Радянському Союзі деяких елементів ринкової економіки (особливо з появою 1988 р. Закону "Про кооперацію") почали створюватися перші страхові кооперативи, їхня частка в загальних обсягах страхування була незначною - не більш як 1%. Проте існування кооперативів протягом 1988-1989 рр. мало велике значення, оскільки дало змогу набути першого досвіду роботи в ринкових умовах, посприяло підвищенню кваліфікації кадрів. Під страховий захист почали брати "нетрадиційні" для Держстраху СРСР ризики, зокрема вантажі, відповідальність за невиконання угод третіми особами тощо. Уже на перших порах зародження на теренах колишнього СРСР страхового ринку альтернативні страховики пильну увагу звернули на зміст страхових продуктів (послуг), що пропонуються в розвинених країнах Заходу. Завдяки цьому і в Україні почав зростати асортимент страхових послуг, виник інститут перестрахування. Коли 1990 р. рамки законодавства в напрямі розвитку ринкових відносин було розширено, почали створюватися перші комерційні страхові компанії. Отже, процеси створення страхового ринку і його нормативно-правового забезпечення йшли паралельно, хоча й не завжди адекватно.
Нині система законодавства, що регулює страхову діяльність в Україні, представлена значною кількістю нормативно-правових актів, які можна класифікувати таким чином:
* за сферою дії:
на загальне законодавство про підприємництво;
на спеціальне законодавство про страхову діяльність (як окремий вид підприємництва);
* за колом осіб:
на законодавство загальної дії, яке поширюється на всіх суб'єктів сфери страхування;
на нормативні акти міністерств та відомств (накази та постанови Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України), яке поширюється на учасників страхового ринку;
на локальні (внутрішні) документи, дія яких поширюється на внутрішні відносини того учасника страхової діяльності, в межах компетенції якого видано цей акт, а в передбачених законом випадках - на відносини цього учасника зі споживачами.
Зі змісту законодавства про страхування можна зробити висновок, що страхова діяльність охоплює такі види господарської діяльності як: страхування, перестрахування і фінансову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та управлінням ними. Відносини щодо здійснення страхової діяльності регулюються рядом нормативно-правових актів, які залежно від сфери їх дії поділяються на загальне законодавство про підприємництво (в частині, що стосується підприємницької діяльності на страховому ринку) і спеціальне законодавство про страхову діяльність.
Серед загальних нормативно-правових актів, що застосовуються для регулювання страхової підприємницької діяльності, передусім слід назвати закони України "Про власність", "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" тощо. Зазначені законодавчі акти регламентують питання організаційно-правової основи ведення страхової діяльності. Що ж до спеціального страхового законодавства, то перш за все, історичне значення в становленні страхового ринку за часів незалежності мала постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1991 р. за № 272 "Про створення Української державної страхової комерційної організації", яка була першою спробою розвитку страхування в Україні на нових засадах. Її метою було надання громадянам додаткових соціальних гарантій при переході до ринкової економіки, забезпечення страхового захисту економічних інтересів держави, процесу виробництва і споживання, своєчасного відшкодування збитків, заподіюваних стихійними лихами, катастрофами та іншими непередбачуваними подіями.
Згаданою постановою було визначено створення на базі діючого при Міністерстві фінансів України Головного управління державного страхування України Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах), звільнивши вищенаведений орган від функцій безпосереднього керівництва державним страхуванням. Згідно з Постановою КМУ за № 272 також було встановлено, що Укрдержстрах є правонаступником Головного управління державного страхування України і здійснює на території України всі види державного обов'язкового страхування майна підприємств, організацій і громадян, добровільного особистого та майнового страхування, а також інші види державного обов'язкового страхування відповідно до чинного законодавства України; проводить запобіжну та інвестиційну діяльність, перестраховувальні операції, в тому числі в іноземній валюті; розвиває ділове співробітництво із страховими організаціями інших країн; ведення спільної страхової діяльності.
Після виходу у травні 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування" та створення восени 1993 р. Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю почався новий етап розвитку страхового ринку України.
Було впроваджено єдиний державний реєстр страхових компаній і видано відповідні ліцензії. Страхову діяльність визначено як виключний вид діяльності. При цьому здійснювати страхову діяльність стало можливим лише за тими видами, які зазначено в ліцензії. Було передбачено обов'язкову звітність страховиків за результатами року. Установлено певну залежність між обсягами максимал