РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ МОДЕЛІ СПОНУКАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ
Предметом дослідження цього розділу є спонукальні конструкції (далі СК), які входять до складу спонукальних речень. Насамперед необхідно визначити особливості спонукальних речень.
Спонукальні речення (далі СР) - це висловлення, в яких виражається прескриптивна функція мови. "Основна мета спонукальних речень полягає не в описі (дескрипції) визначеного положення справ, поводження або результатів цього поводження, а в розпорядженні (прескрипції) цього поводження, тобто у заклику до певного поводження" [2, с. 162]. Прескрипція стосується безпосередньо Прескриптора (= Мовця) і Одержувача (=Слухача). Прескриптор (особа, або група осіб, які задають прескрипцію) зобов'язує Одержувача (особу, чи групу осіб, які виконують прескрипцію) виконувати/не виконувати деяку дію Р. Але не завжди Одержувач є Виконавцем (Агенсом) дії Р, наприклад, спонукання до дії стосується 3-ої особи однини чи множини, в англ. мові:
Let him get out оf my sight (Cronin, р. 518). - 'Нехай він зникне з моїх очей', в укр. мові: Так хай тоді вони спитають Михайлика - він їм розкаже (Хвильовий, с. 331).
У деяких СР сам Прескриптор є Виконавцем (Агенсом) дії Р, наприклад, в англ. мові:
Let me do it, he said (Cronin, р. 272). - 'Я сам займуся цим, сказав він', в укр. мові: Дай я трошки потанцюю, повчусь собі нищечком, отак-от, щоб ніхто не бачив... (Довженко, с. 128).
Час проголошення спонукання до дії реальний і не дорівнює часу виконання/невиконання цієї дії. У стверджувальному СР дія може виконуватися/не виконуватися відразу після висловлення, пор:
англ. 'Please keep sitting where you are', said the Invisible Man (Wells, р. 174). - 'Попрошу залишатися на своїх місцях, - сказав Невидимка', укр. Відійдіть, будь ласка, від дверей (Самбук, с. 101).
Дія виконується/не виконується в недалекому майбутньому, наприклад, англ.: Try and come on Thursdaу (Cronin, р. 236). - 'Постарайтеся заїхати в четвер', укр.: Дзвоніть з Одеси. Завтра (Самбук, с. 163).
У заперечних СР забороняється дія, яка відбувається під час вимови або дається вказівка не виконувати певнi дiї в майбутньому:
англ. Don't mumble like that, cried Mamma sharply (Cronin, р. 173). - 'Нічого бурмотіти щось подібне, - різко прикрикнула на нього мати'. Don't set yourself up against him, Mary (Cronin, р. 117). - 'Не здумай йти проти нього, Мері'; укр. Не смійся, відповів він журно (Підмогильний, с. 443). Не цікався мною, не дзвони...І так само у записнику прізвище закресли...(Кашин, с. 85).
Відповідно до граматичної традиції, серед речень, які функціонують як висловлення, у комунікативній установці прийнято розрізняти: розповідні, питальні та спонукальні речення [176, с. 245]. При порівнянні цих речень варто звернути увагу на спосіб реагування на той чи інший комунікативний тип речення, оскільки, виражаючи різну інформацію, певні речення викликають неоднакову реакцію тієї особи, якій вони адресуються.
Розповідь - це висловлення, у якому мовець має на меті збільшити фонд знань слухача: 'я хочу, щоб ти знав Р' [2, с. 10]. Це речення може не вимагати ніякої відповідної реакції, наприклад: He was a large, stately man with a naval beard (Huxley, р. 36). - 'Він був статний чоловік, з морською борідкою'. Хоча факультативно їм можуть бути вжиті у відповідь "формули подиву" (Не може бути; Що ви говорите), "формули спонукання до продовження чи припинення мови" (Говоріть, я слухаю; І що ж далі?).
Запитання - це висловлення, у якому мовець має на меті викликати відповідну реакцію слухача: 'я хочу, щоб ти зробив так, щоб я знав Р' [2, с. 11]. У відповідній реакції можливі розповідні речення і СР, наприклад: What job? Said Brodie. Speak for yourself, sir! (Cronin, р. 515). - 'Яка служба? - сказав Броуді. - Говоріть за себе, сер!'.
Спонукання - це висловлення, у якому мовець має на меті викликати відповідну реакцію слухача, яка є дією, зокрема мовною: '(з)роби Р'! [2, с. 11], наприклад: Stop thiеf (Wells, р. 177). - 'Тримай злодія'.
Питальні речення та СР можна протиставити розповідним реченням, оскільки вони вимагають обов'язкової відповідної реакції. А СР можна протиставити розповідним і питальним реченням, тому що "мовець знаходиться на передньому плані і затьмарює виконавця дії" [2].
Л.О. Бірюлін та В.С Храковський виділяють такі граматичні особливості СР:
1) наявність у СР імперативних форм дієслова 2-ої особи та інших осіб, у яких значення спонукання є єдиним, пор. англ.: "Go on", he growled (Cronin, р. 183). - 'Продовжуйте, загарчав він'; укр.: Слухай мене уважно, Сидоре! (Самбук, с. 241);
2) часта відсутність займенникового підмета, який є обов'язковим у розповідному реченні, англ.: "Come along with those boxes", he said (Wells, р. 136). - '"Несіть ці коробки", - сказав він'; укр.: Не мішай же (Хвильовий, с. 127);
3) особлива послідовність слів у СР, наприклад, порядок слів у імперативному реченні англійської мови: Put your cheek against mine, Dinny (Galsworthy, р. 272). - 'Пригорнися до моєї щоки, Діні'; в укр. мові: Кинь посаду, доглядай матір, я все тобі дам (Підмогильний, с. 181);
4) можливість вживання в CР часток в українській або допоміжних дієслів в англійській мові для посилення спонукання, пор.: Do let's go to the theatre [255, с. 186]. - 'Давайте підемо до театру'; Та не стійте ви, як стовп! (Підмогильний, с. 551);
5) неможливість введення в них суб'єктивно-оцінних слів і висловлювань на зразок: I think 'я думаю', to my mind 'на мою думку', it seems to me 'мені здається';
6) використання каузативних розповідних речень при перекладі СР із прямої мови в непряму, наприклад: 'Keep still!' she said to her child. 'Не ворушися!' - сказала вона дитині. She told the child to keep still. 'Вона звеліла дитині не ворушитися' [255, с. 186].
"У спонукальних реченнях відбивається зв'язок мови із ситуаціями дійсного чи уявлюваного світу, а також із правилами взаємоді