РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Групи жінок та лікувально-профілактичні заходи
Відповідно до поставленої мети і завдань нами було обстежено 150 пацієнток, серед яких 100 - з неплідністю в анамнезі, що були розділені на такі групи:
І група - 50 жінок з неплідністю в анамнезі, отримувавших загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи;
ІІ група - 50 жінок з неплідністю в анамнезі, отримувавших запропоновану нами методику.
Контрольну групу склали 50 первородящих без акушерської і соматичної патології, розроджених своєчасно через природні пологові шляхи.
Безумовно, не всі пацієнтки з неплідністю в анамнезі мають фактори ризику невиношування і недоношування, однак у порівнянні з загальною популяцією відсотки мимовільного переривання вагітності і передчасних пологів у них набагато вище. До основних факторів ризику невиношування і недоношування ми відносили: наявність в анамнезі запальних захворювань репродуктивної системи і екстрагенітальної локалізації; початкові ендокринопатії різного генезу, включаючи дисфункцію яєчників і щитовидної залози; наявність шкідливих звичок і несприятливих професійних факторів в анамнезі й ін.
Загальноприйяті лікувально-профілактичні заходи включали в себе використання за показаннями антибактеріальних препаратів; гормональну терапію, комплекси вітамінів і мікроелементів; засоби, що покращують мікроциркуляцію (курантил, трентал, компламін); імунокоригуючу терапію [106].
Відмінними особливостями запропонованої нами методики є застосування диференційованого підходу до профілактики невиношування і недоношування в залежності від основних причин жіночої неплідності, причому починаючи з етапу предгравідарної підготовки і протягом всього гестаційного періоду: всього чотири курси - за 2-3 місяця до вагітності; в 10-12; 20-22 і 30-32 тижні.
Так, при початковій неплідності запального генезу ми використовували:
- траумель С - по 1 амп. через 1, 2, 3, 4 і 5 днів;
- коензиме композітум - по 1 амп. через 1, 2, 3, 4 і 5 днів;
- енгістол - по 1 т. 2 раза в день - 14 днів.
При неплідності ендокринного генезу застосовували:
- коензиме композітум - по 1 амп. через 1, 2, 3, 4 і 5 днів;
- оваріум композітум - по 1 амп. через 1, 2, 3, 4 і 5 днів.
При поєднаному варіанті використовували вищеописані комбінації лікарських препаратів.
При запропонованій нами методиці антибактеріальні і гормональні препарати застосувались тільки по показанням під контролем мікробіологічних і ендокринологічних показників.
2.2. Методи дослідження
У наших дослідженнях ми намагались забезпечити комплексний підхід до обстеження та динамічного спостереження за станом вагітних та їх новонароджених, що полягав у використанні загальклінічних, лабораторних, мікробіологічних, ехографічних (ультразвукових та доплерометричних), гормональних, біохімічних, кардіотокографічних і статистичних методів дослідження. Результати клініко-лабораторного обстеження протягом гестації, показники динамічного моніторингу функціонального стану фетоплацентарного комплексу, випадки ускладнень під час вагітності, пологів, післяпологового та неонатального періодів реєстрували в індивідуально розроблених картах спостереження. Дані цих карт заносилися до бази даних персонального комп'ютера та оброблювались за допомогою програми "Ехсеl" у програмній оболонці Microsoft Office XP.
У всіх 150 обстежених жінок досліджувався вміст у периферичній крові деяких гормонів: естріолу (Е3); плацентарного лактогену (ПЛЛюдини); кортизолу (К); прогестерону (Прг); пролактину (Прл); хоріонічного гонадотропіну (ХГ); дегідроепіанандростерон-сульфату (ДГЕА-С); тестостерону (Т); 17-оксипрогестерону (17-ОП) і плацентарних білків: плацентарний ?1 мікроглобулін (ПАМГ-1 або РР12); ?2 мікроглобулін фертильности (АМГФ або РР14); трофічний ?-глікопротеїд (ТБГ або SP1) і тестостеронестрадіолзв'язуючий глобулін (SSBG). Визначення гормонів і плацентарних білків проводилося як радіоімунологічним, так і імуноферментним аналізом за загальноприйнятими методиками [68, 84].
Для діагностики вірусної інфекції (ЦМВ і РГІ) використовували метод імуноферментного аналізу (ІФА), полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та імунофлюоресцентної мікроскопії. З метою діагностики гонорейної, трихомонадної, хламідійної, мікоплазменної, уреаплазменної інфекції та визначення антибіотикочутливості виконували культуральні дослідження. Матеріалом для дослідження служили: венозна кров, слиз цервікального каналу, сеча та слина [47, 99].
Підрахунок кількості кожного виду мікроорганізмів у 1 г піхвового виділення (1 мл змиву, секрету) проводили за формулою:
М=N?10n+1 , де
М - число мікробів у 1 г;
N - кількість колоній, що виросли на чашці;
N - ступінь розведення матеріалу.
Ехографічні та доплерометричні дослідження були виконані на ультразвуковому апараті "Toshiba" [36, 76].
Визначення дихальних рухів плода (ДРП) здійснювали при подовжньому скануванні тулуба в масштабі реального часу по характеру зсуву грудної клітини і живота плода. Визначали кількість і тривалість епізодів ДРП, а також їхню частоту і форму. Дихальні рухи плода вважали нормальними при наявності одного або більшої кількості епізодів ДРП тривалістю 60 сек і більш. При цьому ДРП мали нормальну форму, а їхня частота складала 45-60 у 1 хв. Зниження або збільшення частоти ДРП, укорочення їхніх епізодів, наявність патологічних форм (судорожні типові gasping, подвійні, потрійні пролонговані) або відсутність ДРП вважали ознаками порушення стану плода.
Рухову активність плода (РАП) оцінювали на підставі кількості епізодів і характеру рухів тулубом і кінцівками. Нормальними вважали наявність 3 або більшого числа епізодів рухів тулубом і кінцівками за 30 хвилин спостереження. До проявів порушення стану плода відносили зменшення кількостей епізодів ДРП, наявність тільки ізольованих рухів кінцівками, невпорядковану ДРП або відсутність.
То