РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика методів та обсягу дослідження
Дисертаційне дослідження було проведено у великому промисловому місті з чисельністю населення більше 1 млн., що має розвинуту мережу закладів медико-соціальної експертизи та реабілітації. Якість надання медико-експертної допомоги та ефективність проведення заходів індивідуальної медичної реабілітації хворим на коксартроз вивчалися за даними 180 карт-анкет хворих на коксартроз, що пройшли обстеження та реабілітацію в клініці УкрДержНДІМСПІ та відділенні ендопротезування Обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова за період 2000-2003 рр., і матеріалами 700 карт-анкет хворих, що перебували на лікуванні у відділенні ендопротезування Обласної клінічної лікарні ім.І.І.Мечнікова м. Дніпропетровська за період 1995-2000 рр. Проаналізовані також дані протоколів засідань міжрайонної травматологічної МСЕК м. Дніпропетровська за період 1993-2000 рр.
Для оцінки функції нижніх кінцівок до і після проведення заходів медичної реабілітації хворих на коксартроз використовували одну з найбільш відомих систем оцінки за Харрисом (додаток В).
Проаналізовані матеріали даних обласних МСЕК та міжрайонних травматологічних МСЕК України за 2001 рік, які збирали за спеціально розробленою програмою у межах проведення комплексних досліджень відділу медико-соціальних проблем інвалідності Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності під керівництвом д.м.н. О.В.Сергієні (додаток Б).
Клініко-функціональні результати та медико-соціальні результати ендопротезування кульшового суглоба у хворих на коксартроз вивчені на матеріалі 700 історій хвороб відділення ендопротезування Обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова м. Дніпропетровська (1995-2000 рр.).
2.2. Особливості рентгенологічного дослідження хворих на коксартроз
Основними задачами рентгенологічного дослідження є з'ясування характеру рентгенологічних змін у залежності від етіології захворювання, а також визначення характеру рентгенологічних змін в залежності від вираженості дегенеративно-деструктивного процесу. Особливу увагу при аналізі рентгенограм треба приділяти причині, що викликала ураження суглоба, тому що від цього залежать і прогноз, і тактика лікування.
Кут нахилу площини входу в западину - кут вертикального відхилення - утворюється лініями, що йдуть від краю склепіння кульшової западини до нижнього контуру "фігури сльози" і від нижнього контуру "фігури сльози" перпендикулярно до горизонтальної площини і паралельно осьовій лінії (рис.2.1).
Кут CED дорівнює куту ? - куту нахилу площини входу в западину стосовно сагітальної площини або куту вертикального відхилення (рис.2.1). У дорослих він складає в середньому 42° (коливання від 37° до 50°). У жінок цей кут, як правило, на 3° менше, ніж у чоловіків. При дисплазії кульшової западини кут ? зменшується.
Шийково-діафізарний кут визначають шляхом проведення ліній від центра головки до середини шийки стегнової кістки і через 2-3 точки в середині діафіза стегнової кістки (рис.2.1). Кут, що утворюється при перетинанні цих ліній, є кутом нахилу, або ШДК.
Рис. 2.1. Визначення кута вертикального відхилення (ліворуч) та шийково-діафізарного кута (праворуч).
У дорослих шийково-діафізарний кут дорівнює в середньому 126-130°. У хворих похилого віку ШДК зменшується до 120°.
Дуже важливо знати співвідношення між кульшовою западиною і головкою стегнової кістки. Для виявлення цього співвідношення визначають кут Віберга, лінію Шентона, кут вертикальної відповідності. Кут Віберга визначається так: знаходять центр головки і з нього проводять 2 лінії: одну через зовнішній край западини, іншу паралельно сагітальній площині. В середньому у дорослих кут Віберга дорівнює 20-25°.
Для визначення кута вертикальної відповідності проводять лінію, що з'єднує краї кульшової западини, і лінію, що з'єднує центр головки і середину шийки стегнової кістки. Величина кута, утвореного цими лініями, може коливатися від 70 до 90°.
Додатково визначається центрація - збіг центрів кульшової западини і головки стегнової кістки. При нормальному співвідношенні ці точки повинні розташовуватися за однією лінією, що є продовженням прямої, яка з'єднує середину шийки і центр головки стегнової кістки. Це визначення дуже важливе при проведенні коригувальної остеотомії.
Крім того, виявляється важливим ще один показник - відповідність головки і кульшової западини - положення головки стегнової кістки стосовно зовнішнього краю кульшової западини (рис.2.2). Якщо провести лінію від зовнішнього краю склепіння западини паралельно сагітальній площині через проксимальний кінець стегнової кістки, то головка стегнової кістки в нормі буде розташовуватися зсередини від цієї лінії.
Рис. 2.2. Визначення відповідності головки стегнової кістки і
кульшової западини.
Рентгенологічна картина диспластичного коксартрозу характеризується, значними змінами у кульшовій западині, головці, шийці стегнової кістки та їх співвідношень.
Кульшова западина звичайно плоска, зі скошеним склепінням: кут нахилу площини входу у западину менше норми. ШДК значно більше нормального, тобто спостерігається вальгізація шийки (coxa valga). При цьому часто відзначається антеторсія проксимального кінця стегнової кістки, що створює несприятливі умови для навантаження головки стегнової кістки і суглобової поверхні кульшової западини. Змінюється також співвідношення головки стегнової кістки і кульшової западини, при цьому головка стегнової кістки знаходиться в положенні підвивиху. Рентгенологічно це виявляється порушенням лінії Шентона, зменшенням кута Віберга, порушенням і нерівномірністю кутів вертикальної відповідності, розбіжністю центрів кульшової западини і головки стегнової кістки: частина головки стегнової кістки розташовується ззовні від зовнішнього краю кульшової западини.
В результаті розвитку деформівного артрозу після перенесеної хв
- Київ+380960830922