РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ УКРАЇНИ
2.1. Етапи та особливості становлення ринку цінних паперів України
Від часу набуття Україною незалежності та початку формування ринкової економічної системи країни безперервно йшов процес створення ринку капіталу загалом та фондового ринку зокрема. Цей процес характеризувався відокремленням часток (паїв, акцій) суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у системі обігу пайового (акціонерного) капіталу. Враховуючи той факт, що радянська економічна система функціонувала як така, що не мала ринку приватного капіталу, а весь обіговий капітал був сконцентрований в особі єдиного власника - держави, формування та перехід до цивілізованого ринку приватного капіталу, вищою формою якого є організований фондовий ринок, - досить складна проблема, яка потребує ретельного економічного аналізу й створення власної теоретичної бази функціонування цього сегмента економіки.
Обговорення проблем формування й розвитку фондового ринку України набуло широкого розповсюдження в економічній літературі. В той же час питання про розмежування понять "формування" і "розвиток" не знайшло свого відображення і вони часто використовуються як синоніми. На нашу думку, це питання є важливим не лише з теоретичної, а й з практичної точки зору, оскільки етапи розвитку фондового ринку якісно неоднорідні і вимагають різних за характером дій як з боку учасників, так і з боку держави як регулюючого органу.
На нашу думку, будь-який ринок складається з чотирьох основних системних елементів, за якими можна говорити про його стан і функціонування:
- принципи і правила, за якими будуються стосунки між суб'єктами ринку (інститутами);
- стосунки, в які вступають суб'єкти в процесі реалізації своїх інтересів;
- безпосередні суб'єкти й об'єкти ринкових відносин;
- стійкі взаємозв'язки по вертикалі між усіма трьома системними елементами ринку.
Взаємозв'язки, що складаються в середині одного системного елемента ринку, є взаємозв'язками по горизонталі, а між різними системними елементами - взаємозв'язками по вертикалі. Характер зв'язків по горизонталі в середині системних елементів і по вертикалі між ними є основою для вироблення критеріїв формування й розвитку ринку. У процесі формування ринку відбувається його виділення в економічній системі як відособленого елемента для виконання певних функцій і оформлення у вигляді системи взаємозв'язаних складових за рахунок встановлення стійких взаємозв'язків як по горизонталі, так і по вертикалі. При виконанні цих умов ринок можна вважати сформованим [145].
Провідна роль у системі ринку належить першому виокремленому системному елементу. Саме він визначає характер стосунків між суб'єктами ринку і багато в чому здійснюють вплив на процеси формування й розвитку. Принципи і правила побудови стосунків між суб'єктами ринку мають досить широкі межі. Вони містяться не лише в законах, підзаконних актах, інструкціях, статутах та інших документах, що регулюють діяльність суб'єктів ринку, але і складаються під час функціонування ринку у вигляді нерегламентованих, неписаних правил. Наявність стійких зв'язків по горизонталі в середині цього системного елемента проявляється в існуванні системи узгоджених формальних і неформальних принципів і правил поведінки суб'єктів ринку, що знаходить свій зовнішній вираз у характері стосунків між ними, і означає сформованість інституціональної структури ринку. Відсутність останньої, наявність неефективних або несправедливих принципів і правил поведінки чи недотримання формальних норм здатні привести до значних трансакційних витрат, що перешкоджають формуванню ринку. Саме тому від трансакційних витрат інституціоналізації багато в чому залежить процес формування ринку.
З достатніми підставами можна стверджувати, що інститутам належить визначна роль у формуванні ринку. Наявність справедливих принципів і правил взаємодії суб'єктів ринку, що дозволяють мінімізувати трансакційні втрати її учасників, є першим, найбільш важливим критерієм сформованості ринку. В наш час ще не можна говорити про те, що в Україні склалась цілісна інституційна структура фондового ринку. З одного боку, недостатньо сформована система формальних принципів і правил поведінки: відсутнє законодавство з окремих питань; відсутній єдиний комплексний підхід до нормативно-правових актів, що регулюють фондовий ринок, а з іншого - для українського ринку цінних паперів характерним є розходження між формальними і неформальними принципами поведінки [74, с. 29]. Зокрема, про це свідчать спроби керівників підприємств обмежити доступ акціонерів до інформації, відкритої через Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) [159, с. 13-17]. Такі дії ведуть до зростання трансакційних витрат інвесторів, викликаних неправомірною поведінкою керівників, незважаючи на те, що саме ці інститути покликані сприяти їх мінімізації. Цілком очевидно, що діюча в Україні інституціональна структура фондового ринку поки що не здатна виконувати завдання мінімізації трансакційних витрат учасників ринку. Приймаючи до уваги все вище сказане, можна стверджувати, що перший критерій сформованості ринку на сьогодні не виконується.
Другим критерієм сформованості ринку є наявність стійких стосунків між суб'єктами ринку. Виконання цього критерію означає, що має місце постійне відтворення цих стосунків, а значить, існують стійкі взаємозв'язки по горизонталі всередині другого системного елемента ринка. Нестійкість відносин є головною рисою стадії формування ринку. Відсутність відпрацьованої інституціональної структури й інфраструктури ринку перешкоджає становленню стійких відносин між суб'єктами ринку, що формується.
У цілому зв'язки між суб'єктами фондового ринку України не можна охарактеризувати як стійкі. Зокрема, той факт, що більшість підприємств не відновлюють випуск цінних паперів після першої емісії, пояснюється тим, що багато з керівників підприємств-емітентів ро