РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕДУМОВ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ
2.1 Вибір виду прибутку як об'єкта управління у механізмі управління прибутком підприємства
"Можливо, жоден економічний термін чи поняття не використовується в такій неуявній кількості загальновживаних значень, як прибуток". [28]. Цей вислів американського економіста Ф. Найта, який є видатним дослідником даної проблеми, зроблений ним більш ніж п'ятдесят років тому, не втратив своєї актуальності й сьогодні.
З переходом України до ринкових відносин з'явилося різноманіття форм власності, змінилися умови господарювання, істотно розширюються види діяльності підприємств, що генерують прибуток. Значно розширюються контури нормативно-законодавчого поля, що регулює питання формування й розподілу результатів діяльності підприємств. У радянській економіці в основному використовувалося поняття балансовий прибуток, плановий прибуток, надплановий прибуток і фактичний прибуток. Балансовий прибуток формувався за рахунок прибутку від реалізації товарної продукції, прибутку від реалізації іншої продукції й послуг промислового характеру й позареалізаційних доходів. [36, с.454]. Характер формування і розподілу прибутку мав плановий характер.
Насьогодні прибуток підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною роллю, але й різноманіттям проявів, у яких він виступає. Під загальним поняттям "прибуток" розуміються різні його види, які характеризуються в даний час декількома десятками термінів.
Найбільш повна класифікація прибутку підприємства представлена в роботі І.О. Бланка "Управління прибутком" [29, с.16], однак, деякі аспекти класифікації не знайшли відображення в зазначеній роботі.
У параграфі 1.2 прибуток підприємства розглядається як об'єкт управління, на який спрямовано дію механізму управління прибутком. Для того, щоб дія механізму управління прибутком була цілеспрямованою ефективною, об'єкт управління повинен мати чітко виражені характеристики, параметри й контури. Це зумовлює необхідність систематизації й класифікації всього різноманіття видів прибутку підприємства, що існує насьогодні.
Різноманіття існуючих видів прибутку зумовлене тим, що поняття прибутку формується з позицій різноманітних дійсних і передбачуваних власників підприємств, різноманіття точок зору на фактори утворення й розподілу прибутку й відповідного розходження у визначенні сутності категорій "дохід", "заробітна плата", "рента".
Крім того, існування різних визначень прибутку викликано браком інформації у користувачів про результати діяльності підприємства. Наприклад, розглядаючи прибуток с точки зору джерела формування державного бюджету, державу цікавить прибуток як об'єкт оподаткування. Відповідно до цього існує законодавчо закріплене визначення оподатковуваного прибутку. Відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", прибуток - валовий дохід, скоректований на суму валових витрат платника податку й суму амортизаційних відрахувань [1, 108]. З іншого боку власники, керуючись вирішуваними практичними задачами й реалізуючи цілі діяльності підприємства, формують власні визначення прибутку. Для власника прибуток становить інтерес з позиції результату діяльності, яким можна реально розпоряджатися, спрямовуючи на розширення діяльності, розподіл між власниками, задоволення соціальних потреб працівників і т.д.
Керівники й особи, що приймають управлінські рішення розглядають прибуток з позиції можливості управління його формуванням і розподілом. Однак, найчастіше керівники не знають, чим вони управляють, тобто відсутнє чітке розуміння використовуваних категорій. Усе це вимагає визначеної систематизації використовуваних термінів.
Розгляд видів прибутку, на наш погляд, слід почати з економічного прибутку, тому що цей вид прибутку в найбільш простій формі характеризує результат діяльності підприємства. Економічний прибуток являє собою різницю між доходами підприємства і його витратами [196, с. 89]. Але останнім часом економісти вважають, що для більш точного визначення прибутку у витрати слід включати не лише явні витрати, що відшкодовують використані фактори (трудові, сировинні, виробничі та інші), але й неявні (альтернативні) витрати [196, 197, 198]. Альтернативні (внутрішні) витрати являють собою альтернативні витрати використання ресурсів, що є власністю підприємства. Заслуговує уваги визначення даної категорії, подане Р. Ентоні й Дж. Рисом, які стверджують: "Альтернативні витрати являють собою величину, що губиться чи приноситься у жертву, коли вибір альтернативного варіанту вимагає відмови від іншого" [196]. Наприклад, підприємство, що володіє будівлями, спорудженнями, звільнене від орендної плати. Однак, використовуючи їх самостійно, підприємство втрачає додатковий дохід у виді орендної плати. Підприємство, що направляє свої кошти на розвиток матеріально-технічної бази, не може поповнити свої зворотні активи й отримати додатковий прибуток від їхнього використання або вкласти їх у банк і одержати банківський відсоток. Альтернативні витрати являють собою витрати на власний і самостійно використовуваний ресурс, включаючи нормальний прибуток підприємця [197, с.35].
Під нормальним прибутком розуміється мінімальна плата, необхідна для утримання підприємницького таланту в рамках даного підприємства [199, с. 38]. Якщо ця мінімальна (нормальна) винагорода не забезпечується, підприємець переорієнтує свої зусилля з даного напрямку діяльності на інший, більш привабливий або навіть відмовиться від ролі підприємця. Слід зазначити деяку невизначеність категорії економічного прибутку. Він пов'язаний з прийняттям на себе ризику й "базується на оцінках майбутньої вірогідності, що є дуже суб'єктивними й постійно змінюються" [116, с.67]. Однак економічний прибуток має велике значення при плануванні й прогнозуванні майбутньої діяльності, порівнянні альтернативних способів вкладення капіталів і оцінці ефективності інвестицій.
Виходячи із сутності прибутку,