РОЗДІЛ 2
ФОРМИ І СИСТЕМИ
ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
2.1. Тарифна й безтарифна системи оплати праці
та їх ефективність
В основу організації заробітної плати покладена тарифна система.
Тарифна система виконує ряд функцій, а саме:
* визначає мінімальні гарантовані рівні оплати праці робітників;
* забезпечує обґрунтовану диференціацію в межах встановлення мінімальних гарантій розмірів оплати праці в залежності від кваліфікації та складності виконуваних робіт, умов та інтенсивності праці;
* стимулює підвищення кваліфікації працівників та індивідуальних результатів їх праці.
Вона використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації за розрядами тарифної сітки.
Проведений аналіз діючої тарифної системи виявив, що тарифна система являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація оплати праці різної складності (кваліфікації). Ці нормативи визначають умови тарифікації робіт (та робітників), тобто віднесення їх до відповідних груп складності, а також розмірів грошової винагороди за одиницю часу (година, день, зміна, місяць) праці різної складності та при різних умовах його виконання.
Основними елементами тарифної системи є (рис. 2.1):
Всі види робіт, які зустрічаються по галузям у відповідності з вимогами розподіляються на декілька груп тарифних розрядів. Тарифно-кваліфікаційний довідник групує різні роботи по зростанню їх складності на розряди. У відповідності з цим у тарифно-кваліфікаційному довіднику по кожній професії викладено типовий зміст робіт та вказано тарифний розряд по кожній з них.
Рис. 2.1. Схематичне зображення основних складових тарифної сітки
За допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників проводиться тарифікація робіт (встановлюється розряд роботи), присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам, формуються програми підготовки і підвищення кваліфікації робітників. Кваліфікаційна характеристика роботи складається з трьох розділів: "Характеристика робіт", "Повинен знати" і "Приклади робіт". Кваліфікаційні розряди присвоюються робітникам на основі вимог тарифно-кваліфікаційних довідників кваліфікаційною комісією підприємства або його структурного підрозділу. Діючий ЄТКД вміщує 72 випуски за різними виробництвами і видами робіт. За його допомогою можна проводити тарифікацію понад 5 тисяч робіт і професій робітників.
Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативним документом, який вміщує загальногалузеві кваліфікаційні характеристики. В них зазначаються посадові обов'язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня і профілю професійної підготовки керівників, спеціалістів і службовців.
Тарифікація робіт проводиться при нормуванні робіт. Тарифікація робітників проводяться спеціальними комісіями, які на основі вимог тарифно-кваліфікаційного довідника проводять перевірку знань та практичних навиків і оформляють відповідний протокол.
Тарифна сітки визначає число тарифних розрядів і регулює їх співвідношенням тарифних коефіцієнтів.
Тарифний коефіцієнт як елемент тарифної сітки характеризує співвідношення між тарифною ставкою першого розряду і наступним.
Кількість кваліфікаційних розрядів і коефіцієнтів визначається складністю виробництва і робіт, які виконуються. Абсолютне і відносне зростання тарифних коефіцієнтів є основою диференціації заробітної плати працівників.
Тарифні сітки (схема посадових окладів) формуються на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка визначається колективним договором, прийнятим на підприємстві, і міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок наступних розрядів до першого. За допомогою тарифної сітки регулюється рівень заробітної плати.
Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. Кількість кваліфікаційних розрядів і коефіцієнтів визначається складністю виробництва і робіт, що виконуються, і обумовлюється в колективному договорі. Діапазон тарифної сітки (співвідношення ставок оплати праці і тарифних розрядів) визначається наявністю робіт різної складності та коливається від 1 : 1,6 до 1 : 2,5.
Розглянемо основні положення централізованої системи диференціації тарифних ставок і посадових окладів. Відповідно до зазначеної системи для абсолютної більшості робітників діяла шестирозрядна тарифна сітка. Тільки для робіт особливо складних у машинобудуванні, електроенергетиці та металургії застосовувалась 8-розрядна. Діапазон диференціації становив від 1-2 (табл. 2.1).
В залежності від діапазону тарифної сітки може встановлюватися кількість розрядів від 5 до 10 розрядів, як свідчить практика, є цілком достатнім для обґрунтування диференціації ставок заробітної плати.
Таблиця 2.1.
Диференціація тарифних коефіцієнтів
(тарифна сітка робітників)
Тарифні розрядиІІІІІІІVVVIVIIVIIІТарифні
коефіцієнти1.01.0881.2041.351.5311.81.8922.0
Під час застосування тарифної сітки треба мати на увазі, що маневрування тарифними коефіцієнтами допустиме лише в певних, розумних межах.
Особливо слід акцентувати увагу фахівців на необхідність врахування під час формування заводської тарифної сітки так званого "порога відчутності". Під ним розуміють мінімально необхідний (нижній) рівень різниці між тарифними ставками робітників суміжних розрядів. Якою має бути величина "порога відчутності"? Єдиної думки з цього питання серед науковців і практиків нема. Проте більшість вважає, що величина "порога відчутності" як мінімальна різниця між тарифними ставками суміжних розрядів не повинна бути нижчою за 10% [85: 91].
При визначенні міжрозрядних коефіцієнтів потрібно дотримуватись таких вимог:
* міжрозрядна різниця повинна становити не менше 10 відсотків;
* шкала тарифних коефіцієнтів будується рівномірною або прогресивною, коли тарифний коефіцієнт кожного наступного розряду підвищується більш як на 10 відсотків;
* шкала тарифних коефіцієнтів