РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальні положення програми
Мета і завдання дослідження обумовили його програму та цільову структуру. Схема програми дослідження подана на рис. 2.1.
Дослідження проводилось в клініці запальних захворювань нирок та сечовивідних шляхів Інституту урології АМН України, яке розташоване на базі урологічного відділення Київського міського урологічного центру, де найбільш повно представлена категорія хворих на гострий пієлонефрит. Це відповідає вимогам проведення вибіркового статистичного спостереження і обумовлено методом основного масиву, який застосовано в роботі.
Складові частини програми виконувались поетапно. Реалізація кожної з них здійснювалась протягом певного часу на підставі репрезентативного об'єму клінічного матеріалу за допомогою адекватно відібраних методів дослідження.
При виконанні дослідження використовувались різні види та способи спостереження. Так, за часом проведення вони були обмежені роками (1999, 2000, 2001 рр.), що вважається одноразовими, та поточними (2002, 2003 рр.). За ступенем охоплення, як відмічалося, - вибірковим. Воно представлено суцільним спостереженням при "гніздовій" та типологічною вибірками. Зауважимо, що завдяки першій із них забезпечувалось формування навчальної групи хворих (85 осіб), яка складала основу для реалізації II-IY етапів дослідження. Типологічна вибірка використовувалась при формуванні референтних груп, а також застосовувалась на заключному етапі роботи при визначенні переваг запропонованих способів та вибору оптимального з них.
Групування матеріалу проводилось за кількісними та атрибутивними ознаками.
Рис.2.1 Схема програми дослідження та кількісна характеристика матеріалу
Ретроспективному вивченню підлягали медичні карти стаціонарного хворого (ф. № 003/у), статистичні карти хворого, що вибув із стаціонару (ф. № 066/у) за 1999-2001 роки.
При визначенні "умовної" норми середньостатистичної величини показника максимальної товщини паренхіми нирки у хворих на ЦД, використовувались відповідні дані зазначеної категорії пацієнтів, які проходили диспансерний нагляд в міському ендокринологічному диспансері. Первинним документом при цьому була контрольна карта диспансерного нагляду (ф. № 030/у) - 35 випадків.
Хворі на ГП, із яких формувалась інша референтна група (40 осіб), відбирались із загальної кількості госпіталізованих з цією патологією базової установи.
Під час апробації запропонованих способів розмежування стадій ГП об'єктом дослідження були хворі на ЦД, які потрапляли до стаціонару на лікування в спеціалізоване відділення вищезазначеного медичного закладу впродовж 2002, 2003 років.
З метою систематизації, уніфікації інформації була розроблена спеціальна карта (додаток А), куди заносились необхідні для аналізу дані за перерахованими вище офіційними формами.
Замітимо, що усі хворі, які підлягали вивченню, пройшли відповідне стану здоров'я комплексне стандартне обстеження. В результаті на підставі даних клініко-лабораторного, ультразвукового, рентгенологічного досліджень у всіх хворих діагноз був верифікований, у разі оперативного втручання точність діагностики підтверджувалась патоморфологічними заключеннями.
2.2. Характеристика клінічного матеріалу
Генеральна сукупність спостережень, що стала об'єктом дослідження, становила 220 хворих. Вона була представлена декількома групами. А саме: навчальною (85 осіб), екзаменаційною (60 осіб) та двома референтними групами по 40 та 35 осіб.
Навчальна група у складі 85 хворих на ГП. які мали ЦД, була сформована на підставі вивчення усіх випадків госпіталізацій (5412) в урологічне відділення базової установи за три роки. Це дозволило виявити і охарактеризувати частоту випадків та особливості госпіталізованої захворюваності таких хворих. Крім того, вона служила основою при виявленні інформативних ознак стадій ГП за даними загальновідомих методів обстеження, що обумовлено метою дослідження, а також опрацювання методики комплексної оцінки прогностичних факторів та обгрунтування способів розмежування стадій ГП. Зазначене потребувало глибокого і всебічного аналізу хворих на ГП з ЦД за віком, статтю, типами ЦД та його тривалістю, причинами розвитку ГП, стадіями та терміном стаціонарного лікування останнього, тощо. Замітимо, що відсутність розподілу за місцем проживання обгрунтована гіпотезою дослідження, згідно якої визначення прогностично значущих ознак для диференціальної діагностики стадій ГП передбачалось за доступними усім рівням лікувально-профілактичних закладів методами обстеження. Оскільки, відповідно до реалізації завдань програми, вищезазначена інформація детально представлена в 3 розділі роботи, при типологічній характеристиці ознак інших вибіркових груп, встановленні їх ідентичності за основними параметрами в подальшому будемо використовувати відомості, що містяться в цьому розділі.
Підкреслимо, що отримання вірогідних висновків вимагало двох референтних груп. Перша з них була представлена 40 хворими на ГП, які не мали ЦД. Порівняльний аналіз даних обстеження хворих на ГП з ЦД (навчальна вибірка) та хворих на ГП, перебіг якого не був обтяжений ЦД, об'єктизував наявність встановлених відмінностей показників при різних стадіях запального процесу в нирці.
Друга референтна група у складі 35 хворих на ЦД мала цільове призначення. Вона служила для визначення "умовної" норми середньостатистичного значення максимальної товщини паренхіми нирки. При цьому враховувався тип ЦД. Така потреба виникла в зв'язку з наявністю сонографічних ознак при діабетичній нефропатії, яка притаманна хворим на ЦД, і залежність їх від тривалості останнього.
Окремого аналізу за певними параметрами потребує екзаменаційна вибірка, до складу якої увійшло 60 хворих на ГП з ЦД і яка використовувалась для апробації запропонованих способів, вибору оптимального з них та довед