Ви є тут

Розумова діяльність за умов переробки зорової інформації різного ступеня складності та успішність навчання учнів з різними типологічними властивостями вищої нервової діяльності

Автор: 
Хоменко Сергій Миколайович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U003504
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Організація досліджень
У відповідності з метою та завданнями роботи проводили дослідження психофізіологічних функцій у учнів 2-3 класів, віком 9-10 років, які навчалися в Черкаській школі-колегіумі "Берегиня". Всього було 86 обстежуваних. Визначали властивості основних нервових процесів (функціональну рухливість та силу), параметри пам'яті та уваги, працездатність головного мозку, реакцію на розумові навантаження різної складності, показники серцевого ритму і успішність навчання. Дослідження проводилися на протязі навчального року. З метою попередження небажаного емоційного та розумового перевантаження на дослідження бралися учні лише після уроків, які не несли великого розумового чи фізичного навантаження (співи, малювання, природознавство і т. п.). Крім того діти заздалегідь знали в який день і на якому уроці вони будуть проходити тестування, що сприяло стабільнішому емоційному стану досліджуваних. Також ми керувалися думкою про те, що для вивчення типологічних особливостей тривалість дослідів не повинна перевищувати 30-40 хвилин. Враховувалося і суб'єктивне самопочуття досліджуваного та його ставлення до проведення експерименту [39].
Під час виконання роботи чітко дотримувалися таких умов обстеження: порядок обстеження психофізіологічних властивостей для всіх дітей був однаковий, а саме: спочатку виконувалися контрольні (фонові) тести для визначення показників уваги, потім короткочасної пам'яті. Потім обстежуваним учням надавалася можливість потренуватися на відповідних тестах і лише після повного впрацьовування досліджуваних вивчались функціональна рухливість та сила нервових процесів. При чому, з метою отримання достовірніших результатів, контрольні вимірювання проводили тричі у різні дні. Після чого відбирався кращий результат. Діагностування властивостей фонових показників вегетативних функцій здійснювали безпосередньо перед тестуванням. Увесь ряд нейродинамічних, вегетативних та психологічних функцій всього контингенту обстежуваних, як і обробку цифрового матеріалу, проводив один і той же дослідник; інструкція до виконання завдання була одна і та ж; одні і ті ж методики та тести застосовувалися для всіх обстежуваних по можливості в один і той же час.
Всі досліджувані за рівнем властивостей основних нервових процесів були розподілені на 3 експериментальні групи. До першої групи увійшли особи з високим рівнем властивостей основних нервових процесів, до другої - з середнім і до третьої з низьким рівнем. Розподіл здійснювали на основі тестування за методикою М.В. Макаренка [138].
Розподіливши досліджуваних на групи за рівнем властивостей основних нервових процесів, показники досліджуваних функцій обчислювали окремо для кожної групи.
2.2. Методика визначення властивостей основних нервових процесів (функціональна рухливість та сила)
Досліджувались наступні властивості основних нервових процесів: функціональна рухливість нервових процесів (ФРНП) та сила нервових процесів (СНП) (працездатність головного мозку). Обстеження проведені за методикою ПНДО-1 (прилад нейродинамічних обстежень) розробленого М.В. Макаренко [138]. Як ФРНП так і СНП досліджувалися в двох режимах: "нав'язаному ритмі" та режимі "зворотного зв'язку".
Оскільки між показниками ФРНП, визначеними в режимі "зворотного зв'язку" та "нав'язаного ритму", виявлені високі коефіцієнти кореляції r=0,72-0,84, а для СНП r=0,60-0,92, ми в дисертації представляємо результати лише одного методу досліджень ФРНП і СНП, а саме методу "нав'язаного ритму" (поступово зростаюче навантаження).
Функціональну рухливість нервових процесів визначали шляхом найвищого темпу диференціювання позитивних та гальмівних подразників, які слідували один за одним при максимальній експозиції їх пред'явлення. Подразниками в наших дослідженнях були геометричні фігури. Вибір подразників геометричних фігур не був випадковим. Він був зроблений виходячи із наступних міркувань: по-перше, час обстежень в разі вибору умовними подразниками геометричних фігур набагато коротший; по-друге, це давало нам можливість порівнювати наші дані з даними, одержаними іншими авторами [46, 68, 115, 231] на досліджуваних інших вікових груп, які також використовували апаратурну методику з першосигнальними подразниками для вивчення як властивостей основних нервових процесів, так і сенсомоторних функцій.
Перед початком обстеження досліджуваний отримував інструкцію, що коли на екрані з'явиться геометрична фігура "квадрат" необхідно швидко натиснути пальцем правої руки на праву кнопку, поява на екрані фігури "кола" вимагала швидко натиснути пальцем лівої руки на ліву кнопку, а "трикутник" - гальмівний подразник - не натискати ні на одну з кнопок.
Проводились тренування на чотирьох - п'яти швидкостях пред'явлення подразників: 30, 40, 50, 60, 70 за хвилину. Це давало можливість обстежуваному не лише сконцентрувати увагу на виконанні завдання, але й ознайомитися з ритмом подачі сигналів та загасити орієнтовний рефлекс. Основне дослідження починалось з пред'явлення досліджуваному подразників із швидкістю 30 кадрів за 1 хвилину, потім швидкість пред'явлення збільшувалася дискретно на 10 подразників. Час пред'явлення кожної серії був незмінний 30 секунд. Загальна кількість серій, які послідовно виконував досліджуваний, дорівнювала тринадцяти (від 30-ти до 150-ти подразників на хвилину). Дослід закінчували на швидкості 150 подразників за 1 хвилину. Кількість помилок та їх процент фіксувався на моніторі основного блоку та записувався дослідником в протокол після кожної серії. Кількісним показником функціональної рухливості нервових процесів була максимальна швидкість пред'явлення подразників, на якій досліджуваний робив не більше 5-5,5% помилок в даній серії.
Сила нервових процесів визначалась за описаною вище методикою і оцінювалась за загальною кількістю зроблених помилок (в процентах), які були допущені досліджуваним упродовж виконання експериментального завдання у всіх тринадцяти серіях (за весь час роботи необ