РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ ІНДИКАТОРІВ І ОЦІНКИ СТІЙКОСТІ
2.1. Оцінка стійкості виробничо-економічної системи за економічними показниками
Методологія оцінки, діагностики і прогнозування стійкості підприємства (виробничо-економічних систем) ґрунтується на законах розвитку і функціонування систем, які повинні враховуватися в процесі аналізу. Зокрема, один з основоположних законів - це закон зменшуваної ефективності еволюційного вдосконалення систем, який формально можна відобразити у формі S-подібної кривої розвитку. Природно, що згідно з цією кривою розвитку ВЕС, на кожній ділянці зміст, число і кількісна оцінка показників стійкості відрізнятиметься. Наприклад, якщо на стадії зародження важливими можуть виступати показники ліквідності, то вже на стадії зрілості - швидкість руху капіталу і його рентабельність. У таблицях 1, 2 було представлено агреговане угрупування основних чинників зміни стійкості ВЕС і відповідних індикаторів залежно від етапу її життєвого циклу. Життєві цикли розвитку за аналогією з життєвим циклом товару можна представити у формі S-подібної кривої в системі координат "витрати - результати", тобто S(x) - функція витрат і результат розвитку системи.
По конфігурації кривої в точках перегину або локального екстремуму знаходяться межі життєвого циклу. Згідно з основними критеріями дослідження функцій ці точки визначаються за характером зміни перших і других похідних, емпіричним прообразом яких є: для першої похідної - абсолютні прирости, а для другої - темпи приросту аналізованого результативного показника.
Загальноприйнятим підходом у спеціальній літературі як витрати вибираються сумарні витрати, а як результати - загальні обсяги виробництва у вартісному або натуральному виразі. Проте в реальних виробничих системах дуже багато чинників впливають на зміну витрат і результатів, особливо важливим є чинник ринку, тобто попит, ціни, кон'юнктура та ін., який може суттєво вплинути на форму кривої, змінюючи кути нахилів, а також спотворюючи етапи розвитку систем. Тому, на наш погляд, більш ефективними показниками оцінки витрат і результатів можуть бути відносні показники, які до певної міри "нівелюють" вплив чинника ринку і випадкових чинників.
Ідентифікацію етапів життєвого циклу ВЕС для розробки сукупності індикаторів забезпечення її стійкості будемо проводити з допомогою призведених до порівняльного виду показників ефективності її функціонування, що оцінюють окремі етапи. Наприклад, по АКЗХ, точка беззбитковості подолана на рівні обсягів виробництва, рівному від 7,5 до 10 тис. т, тобто це підприємство може знаходитися або на етапі розвитку, або ж зрілості. Конкретизацію й уточнення меж етапів "розвиток", "зрілість" і "спад" можна здійснити на основі співвідношення приростів витратоємкості і приросту віддачі, як емпіричного прообразу першої виробничої функції, що відображає залежність між витратами і результатами. Основним індикатором результатів функціонування цієї ВЕС (АКЗХ) був обраний показник, що характеризує рівень валового прибутку з розрахунку на одиницю основної продукції (у), а оцінка витрат представлена показником витратоємкості (х) (додаток А, табл.1). На рис. 2.1 представлена емпірична функція , яка в ідеалі відповідає S-подібної кривої. По співвідношенню перших похідних можна умовно визначити етапи ЖЦВЕС - наприклад, точку, в якій , можна інтерпретувати як момент (період) закінчення "зрілості" і початку етапу "старіння", - це точка, в якій в зіставних цінах рівень витратоємкості коливається в межах від 13,5 до 21,0 грн., а рівень валового прибутку (з розрахунку на одну тонну коксу пекового) від 3,9 до 4,1 грн.
Зростання витрат з розрахунку на тонну, зверх цього рівня, супроводжується відносним зниженням результативності, тобто на кожну одиницю приросту витратоємкості знижується приріст розміру прибутку з розрахунку на тонну продукції. Про це ж свідчать і коефіцієнти еластичності. Така ситуація по заводу склалася вже до 2002 року, - кожний відсоток приросту витратоємкості супроводжується зниженням валового прибутку (з розрахунку на 1 т основної продукції). Розрахунки свідчать, що на даний момент часу розвиток цієї ВЕС відповідає переходу від етапу "уповільнення зростання" до етапу "зрілість" або "старіння", який може закінчуватися спадом і потім навіть скороченням (згортанням) виробництва при збереженні негативних тенденцій співвідношення витрат і результатів, що склалися. Ця ж закономірність підтверджується щодо витратоємкості валовому прибутку на 1 т. коксу пекового, тобто лише по основній продукції підприємства (додаток А, табл. 3).
Аналогічні розрахунки були проведені ще по одному підприємству корпорації (додаток А, табл. 2), при цьому різке коливання емпіричних характеристик швидкості зростання витратоємкості і прибутковості свідчить про початкові етапи формування, тобто підприємство знаходиться на стадії зародження.
Згідно з висунутою концепцєю і оцінка стійкості повинна проводитися для відповідних етапів функціонування підприємств або ВЕС.
Уповільнення зростання і, як природний наслідок, етап старіння можуть бути обумовлені різними причинами, - зокрема, відносне уповільнення ефективності в порівнянні із зростанням витрат було пов'язано з такими причинами:
- суттєве зниження цін на основний продукт, наприклад, середньоквартальні темпи зниження в 2002 році відносно цін початку 2000 року склали близько 20%, - при цьому значно знизилися й експортні і внутрішні ціни на основну продукцію;
- незначне коливання обсягів виробництва по кварталах, свідчить про те, що підприємство практично вичерпало можливості для подальшого нарощування обсягів виробництва за рахунок екстенсивних чинників при існуючих технологічних процесах на задіяних виробничих потужностях.
В оцінці параметрів стійкості ВЕС на цьому етапі основну увагу повинно надаватися таким показникам:
- спад починається за рахунок зовнішніх чинників, пов'язаних із зниженням цін, т.ч. падає конкурентоспроможн