РОЗДІЛ 2
ОПЕРАТИВНЕ (ТАКТИЧНЕ) УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ СТРАХОВИКА
2.1. Опрацювання методики оцінки активів страховика і удосконалення її інформаційного забезпечення
Активи страхової компанії представляють собою сукупність матеріальних, нематеріальних і фінансових цінностей, вартість яких змінюється з плином часу і змінами, що відбуваються на фінансовому ринку. Тому одним з найважливіших завдань фінансового менеджменту страховика є забезпечення зростання вартості його активів, що обумовлюється такими чинниками:
- власники страхових компаній постійно вимагають зростання вартості активів і слідкують за рішеннями менеджменту з даних питань;
- зараз на страховому ринку нерідке явище реорганізації страховиків шляхом проведення злиття, приєднань, поглинань, що забезпечує зростання вартості активів компанії, яка проводить ці процеси;
- величина вартості активів є одним з показників, що характеризує фінансовий потенціал компанії та її позиції на ринку.
Виходячи з мети забезпечення зростання вартості активів страховика, виникає потреба в проведенні якісної їх оцінки. Користувачами інформації про оцінку активів страховика можуть бути власники, фінансові менеджери компанії, страхувальники, податкові та інші контролюючі органи.
Поняття оцінки активів страховика відрізняється від поняття оцінки його вартості. Вартість страхової компанії представляє собою ринкову вартість її акцій [14, с.9]. Оцінка вартості страхової компанії проводиться з метою визначення можливості її придбання, тобто має зовнішній характер.
Оцінка активів страхової компанії може проводитися як з метою забезпечення внутрішніх управлінських процесів, так і з метою оприлюднення для зовнішніх користувачів (наявних і потенційних інвесторів).
Існує ряд аспектів визначальних для оцінки вартості активів страхових компаній, які необхідно розглянути детально:
1. Вартість активів визначається характером їх використання і розподіляється за цим критерієм на операційну вартість активів і інвестиційну вартість активів. Операційна вартість активів оцінюється, виходячи з їх корисності для конкретного страховика. Тобто кожен актив має вартість лише якщо він є корисним для реалізації конкретної функції. При такій оцінці актив не розглядається як об'єкт для продажу [10, с.21]. В страхових компаніях за таким принципом можна оцінювати будинки офісів, офісне обладнання, засоби зв'язку, інші матеріальні активи. Частка таких активів в ефективно працюючій компанії повинна бути порівняно невисокою. Інвестиційна вартість активів визначається з врахуванням очікуваного рівня доходності, ризику, ліквідності і інших показників інвестиційної привабливості активів [10, с.21]. Така оцінка є більш важливою для страхових компаній, зважаючи на те, що в нормальних умовах діяльності більшу частку їх активів складають фінансові інвестиції.
2. Особливості формування активів і оцінка їх вартості визначаються конкретним їх видом. В теорії оцінки вартості активів з цих позицій виділяють три основних їх види: капітальні активи, які підлягають амортизації, поточні матеріальні активи, фінансові активи [10, с.23]. Зважаючи на специфіку діяльності страхової компанії, доцільно детально оцінювати лише фінансові активи. Інші (нефінансові активи) можна брати до оцінки за їх балансовою або відновною вартістю. Вартість фінансових активів не змінюється в номінальному вираженні і відображається при оцінці за їх первісною вартістю (вартістю на момент надходження активу до компанії), але реальна вартість фінансового активу може суттєво відрізнятися залежно від його ліквідності і прибутковості.
3. Вартість активу суттєво залежить від фактору часу. Усі активи можуть змінювати свою вартість під впливом часу. При цьому, як правило, вартість матеріальних активів з часом зменшується. Вартість же фінансових активів може з часом і зростати. Наприклад, вартість облігації, як правило, зростає тим більше, чим ближчим є час її погашення.
4. Вартість активів, яка відображається в процесі їх обліку, залежить від фактору інфляції. З позицій цього фактору розрізняють номінальну і реальну вартість активів.
Номінальна вартість активу відображає його оцінку в грошових одиницях без врахування змін купівельної спроможності грошей за період його використання, викликаних інфляцією.
Реальна вартість активу відображає його оцінку з врахуванням рівня купівельної спроможності грошей за період його використання, пов'язаного з інфляційними процесами в економіці країни. При цьому, на думку фахівців, коригуванню на індекс інфляції підлягають усі активи крім фінансових активів [10, с.24]. Зокрема, вітчизняними правилами фінансового обліку передбачено, що коригуванню на інфляцію монетарні активи і зобов'язання підлягають лише у випадку, якщо це передбачено угодою (депозитною, про випуск облігацій тощо). Показники інших монетарних статей не коригуються [86]. Слід зазначити, що за впливу інфляції балансова вартість активів завжди є меншою за їх фактичну вартість [88, с.357].
5. Вартість активу в значній мірі залежить від методу, який використовується при його оцінці. В західній практиці отримали поширення три основні методи оцінки активів:
- оцінка активів за балансовою (обліковою) вартістю;
- оцінка активів за відновною вартістю;
- оцінка активів за ринковою вартістю.
Балансова вартість - це вартість активів, відображена у фінансових звітах за ціною їх придбання. Така оцінка широко застосовується в бухгалтерській практиці, але для прийняття фінансових рішень в страхових компаніях її можна вважати незадовільною, оскільки при проведенні такої оцінки не в повній мірі враховуються фактори, що впливають на зміну вартості фінансових активів. Зокрема неможливо врахувати чинник інфляції (не передбачено національними нормативами обліку).
Методика оцінки активів за відновною вартістю передбачає оцінку за вартістю витрат заміщення, тобто за сьогоднішньою вартістю усіх активів, якими володіє фірма. І в даному випад
- Київ+380960830922