Розділ 2. Нові соціальні рухи в ФРН і зародження партії "Зелених" (1977-1980 рр.)
2.1. Рух громадських ініціатив
Період кінця 60-х - початку 70-х років ХХ ст. майже в усіх країнах Західної Європи характеризується як досягненням досить високого рівня економічного розвитку, так і новими проявами невдоволення щодо невирішеня ряду проблем, які перебували раніше поза увагою широкої громадськості. Наростаюча загроза екологічної катастрофи, гонка озброєнь, дискримінація жінок та зловживання політиків владою - ці фактори зумовили підйом рухів громадського протесту.
Значного розвитку дані процеси досягли в ФРН, де цей період увійшов в історію як період нових соціальних рухів. Вони не були чимось сталим, а представляли собою складне, досить нестійке утворення взаємозалежних рухів. Студентський рух протесту, рух за мир, альтернативний рух, екологічний рух та рух громадських ініціатив були основними складовими взаємопов'язаного суспільного формування, що отримало назву - нові соціальні рухи49.
Початок масових рухів протесту в кінці 60-х рр. ХХ ст. поклали студентські рухи проти представницько-парламентської демократії, що сприймалася ними як далека від потреб та інтересів громадян50. З втягуванням до руху протесту представників середнього прошарку населення поступово зазнав змін і сам рух. Він почав змінювати форму і розширив коло питань, що потребували вирішення. Людей цікавило вирішення проблем на місцевому, федеральному та глобальному рівнях.
Найбільшого розмаху і масовості набрав рух громадських ініціатив, який досить часто мав природоохоронний характер. Громадські ініціативи (ГІ) діяли у "формі політичного співробітництва людей досить різного соціального походження і світогляду для досягнення перш за все суто конкретних цілей в сфері їх безпосередньої практики"51.
Перші громадські ініціативи почали виникати після економічної кризи 1966-1967 рр., але помітного розмаху цей рух отримав лише з початку 70-х рр. ГІ мали в недалекому минулому, в 60-х рр. ХХ ст., свого попередника - соціальні виступи так званої "позапарламентської опозиції"52. Було взято на озброєння деякі цілі та методи боротьби, якими користувалися їхні попередники. Але учасники руху ГІ використовували їх критично, намагаючись уникати помилок. ГІ вимагали покращення добробуту людей, дотримання конституційних прав громадян, рівноправності жінок, національних і навіть сексуальних меншостей, уникнення небезпеки екологічної катастрофи. Вони привертали до себе увагу тих прошарків населення, які раніше не брали активної участі в суспільно-політичному житті. Жінки, крім загальних цілей руху, ставили за мету вирішення і власне жіночих завдань: ліквідація дискримінації та захист жінок в усіх сферах суспільного життя, в тому числі й у сім'ї53.
Створення в 1969 р. урядової коаліції СДПН-ВДП давало населенню надії на проведення демократичних реформ, які сприяли б розширенню громадянських прав і врахуванню інтересів та побажань "низів", рядових німецьких громадян. Громадські ініціативи сприймалися громадянами, як канал їх зв'язку з державними інституціями. Необхідно відмітити, що в першій половині 70-х рр., особливо до економічної кризи 1974-1975 рр., урядова адміністрація використовувала ГІ в якості певної системи попередження потенційних виявів невдоволення. ГІ розглядалися як вираження завжди підтримуваного СДПН та ВДП зростання демократичної свідомості громадян, яка не може бути обмежена тільки роботою в партіях54. ГІ характеризувалися як базисно-демократичні колективи, здатні стихійно і швидко реагувати на виникаючі проблеми, в основному соціально-економічного характеру. За даними німецького політолога Г.Рауша, тільки 13% громадських ініціатив критично виступали проти існуючої системи в ФРН, а щодо парламенту та виконавчих органів влади, то вони, як і раніше, продовжували залишатися "священними коровами"55.
Групи ГІ утворювалися самостійно за ініціативою громадян (від цього вони і отримали назву рух ГІ), але також організовувалися різними суспільно-політичними організаціями. Слід відмітити, що політичні партії виступали організаторами 14-16% ГІ56. Особливу активність виявляла СДПН, яка розраховувала перетворити ГІ в інструмент проведення своєї політики. Тому партія сприяла утворенню ГІ і закликала своїх членів до участі в них з метою досягнення партійних завдань. В своїх програмних "Тезах про соціал-демократичну політику в галузі довкілля" СДПН проголошувала збільшення можливостей співучасті зацікавлених громадян в ГІ на виробництві та за місцем проживання, в тому числі і з екологічних проблем57.
ВДП також намагалася використати на свою користь ГІ і ще з кінця 60-х рр. проголошувала себе "партією громадських ініціатив". Цьому сприяла перемога у внутрішньопартійному суперництві реформістської течії ВДП, яка орієнтувалася на нові середні прошарки і підтримувала ГІ. Прибічники соціал-ліберальних реформ (К.-Х. Флах, Р. Дарендорф, В.Майхьофер) домоглися прийняття на з'їзді партії в 1971 р. нової соціально-політичної програми. В цій програмі висувалися актуальні питання покращення "якості життя", розвитку системи соціальних послуг, захисту довкілля, захисту демократичних свобод58. Ліберали були одними з ініціаторів прийняття урядової програми захисту довкілля, а також відповідних законів. ВДП та СДПН намагалися повністю контролювати громадські ініціативи. Така політика була зумовлена тим, що партії розглядали ГІ, як своїх "соратників та поле для залучення прибічників"59.
Не обійшли своєю увагою ГІ і праві політичні сили, особливо неофашистські. В своїх програмах так звані "еко-фашисти" підкреслювали необхідність вирішення екологічних проблем для побудови "здорової нації" і розглядали ГІ як інструмент контролю масових рухів. До організацій так званих "коричнево-зелених" належали "Всесвітній союз захисту життя", "Незалежні гуртки друзів", "Громадські та селянські ініціативи", "Рух за свободу Третього рейху", "Громадська ініціатива захисту довкілля Остхайде" та інші60.
Засновникам