РОЗДІЛ 2
СВІТОВИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЕКОНОМІК
2.1. Основні стратегії і механізми врегулювання зовнішньої заборгованості країн
Вирішення проблем, що постали перед українським суспільством, взагалі економіками транзитивного типу щодо визначення загальноекономічної стратегії розвитку та шляхів її впровадження, не є можливим без формування раціональної фінансової моделі та інфраструктури, які б забезпечували макроекономічну стабільність, створювали б умови економічного зростання, були б дієвим важелем впливу на соціально-економічні процеси (Див.: [110, 199 р.]). Неможливі вони і без реального переосмислення теоретичних надбань та практичного досвіду такої діяльності, набутого іншими країнами, без його національної ідентифікації (Див.: [111, 429 p.; 112, 455 p.]).
У цьому контексті в центр уваги потрапляють питання, пов'язані з проблемою ефективного управління зовнішнім державним боргом та відповідними ризиками (Див., наприклад: [113, 284 p., 114, 357 p.]), що не лише обумовлено потребами структурної трансформації економіки України, а й має сприяти посиленню довіри до неї зовнішніх інвесторів та кредиторів. В цьому зв'язку вбачається безумовний зв'язок між цілями інституційної політики, стратегії росту у реальних секторах економіки та задачами фінансово-монетарної політики.
Ця проблема набуває особливої гостроти за умови нестабільності світової фінансової системи: глобалізація міжнародних фінансових ринків не лише сприяє більш ефективному використанню капіталів, усуваючи обмеження їхньої вільної міграції, але й створює реальну загрозу поновлення світової фінансової кризи нового типу, яку голова правління ФРС США А.Грінспен назвав кризою нового тисячоліття, невідворотною та руйнівною, що ставить під загрозу усю глобальну економічну систему: щоб відвернути її необхідна координація зусиль світової спільноти по створенню національних та наднаціональних інституцій управління потоками фінансових ресурсів [115, Pp. 12-17]. Світовий досвід формування національних стратегій та інституціональних систем управління борговими потоками, як однієї з форм руху фінансових ресурсів (Див.: [116, 395 p.; 117, 446 p.; 118, 499 p.; 119, 446 p.]), є предметом дослідження у даному розділі.
Розвиток міжнародної фінансової системи в умовах поширення глобалізації створює додаткові можливості для країн світу у диверсифікації джерел фінансування їх розвитку. Досвід багатьох країн показує, що використання державних позик як регулятора кредитної політики держави дозволяє за допомогою маневрування розмірами процентних ставок за державними позиками впливати на грошовий ринок та на ринок позикових капіталів [120, 287 p.].
Слід враховувати, що механічний підхід до боргової стратегії не забезпечує позитивного ефекту. Приклад того, що трапляється, якщо на проблему дивитися спрощено, надав Радянський Союз другої половини 80-х рр., коли панували ідеї "боргового оптимізму": беремо гроші - вкладаємо у виробництво - маємо можливість віддати гроші з прибуткомдля себе. Цю логіку спростували інфляційні процеси, бюджетні дефіцити, вона не була реалізованою через відсутність стратегічних підходів розвитку галузей та виробництв. Протилежний приклад можна прослідкувати в країнах ЄС, для яких ефективна кредитно-боргова політика "вмонтовується" в логіку стабільності монетарного сектора, приборкання інфляції. Причому найбільш послідовно антиінфляційна політика проводилася в найпотужніших державах блоку, про що свідчать дані наступної Таблиці.
Таблиця 2.1.
Рівень інфляції вкраїнах ЄС-15, 1995-2004 рр., % на рік [121]
Країна Період1995-20041995-19981999-2004Німеччина1,271,151,35Фінляндія1,441,011,72Австрія1,511,351,62Велика Британія1,592,151,22Швеція1,621,581,64Франція1,641,641,77Бельгія1,661,661,86Данія1,971,842,06Люксембург2,061,172,50Нідерланди2,341,612,82Італія2,743,302,38Португалія2,982,753,13Іспанія3,002,943,05Ірландія3,102,093,78Греція4,566,673,18ЄС-151,942,041,88ЄС-121,931,822,00Source: Monetary Police & the Economy. Quarterly Review of Economic Policy. - Vienna: Oesterreichische Nationalbank. - Q2/05. - 2005. - P. 71.
Водночас, немає підстав казати, що жорстка монетарна політика є безумовним позитивним фактором економічного зростання. Про це свідчить хронічне відставання ЄС за темпами економічного розвитку від США, ряду інших країн-глобальних конкурентів блоку. Втім, "позитивом" є соціальна стабільність та привабливість зони фінансової стабільності для ресурсів інноваційного росту, передусім для висококваліфікованої робочої сили. Відомо, що критерії монетарної стабільності та низької інфляції було покладено в якості ключових критеріїв євроінтеграції та поведінки країн-членів блоку. І навпаки, неконтрольовані процеси у фінансово-кредитному секторі призвели до ускладнення становища багатьох країн, що розвиваються, завдяки тому, що суттєві розміри зовнішнього боргу роблять їх занадто залежними від раптових змін обмінних курсів валют та відсоткових ставок, а, іноді, також і від атак валютних спекулянтів. У цьому зв'язку А.Гідденс писав про деформацію безлічі економічних, соціальних, моральних і духовних явищ і процесів [122, 432 р.], що має наслідки як на стані інвестицій, так і на усіх параметрах грошово-фінансового обігу. (Про порівняльні наслідки функціонування міжнародних ринків капіталів див. також: [123, 354 p.; 124, P. 129-142].)
У цих умовах особливого значення набуває проблема запровадження ефективних стратегій управління курсовими та відсотковими ризиками по зовнішніх запозиченнях, а також застосування механізмів врегулювання зовнішньої заборгованості, якщо ці стратегії не даватимуть бажаного ефекту.
На сьогодні загальні розміри заборгованості країн, що розвиваються, по державних запозиченнях та гарантіях перевищують 2,5 трильйонів доларів США, що становить понад 25% їх загального ВВП, або більше, ніж 300% загального обся