РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНО-ПЕРЕСАДОЧНИХ ВУЗЛІВ І ПРИЛЕГЛИХ ТЕРИТОРІЙ
2.1. Фактори та умови розвитку міської території і забудови транспортно-пеерсадочних вузлів
Аналіз процесу архітектурно-планувальної організації транспортно-пересадочних вузлів, формування та розвитку міської забудови у зоні їх впливу містить процедуру обліку та врахування різних видів факторів та умов. Міські структури на кожному етапі розвитку адаптуються до зовнішніх і внутрішніх змін, що зумовлює потребу у реорганізації забудови. До зовнішніх факторів відносяться: природно-кліматичні, техніко-економічні. До внутрішніх - функціонально-планувальні, інженерно-геологічні, історико-культурні, санітарно-гігієнічні.
Природно-ландшафтні фактори впливають на вибір планувального рішення, динаміку розвитку містобудівних структур, здатність природного комплексу витримувати антропогенні навантаження. Техніко-економічні умови характеризують рівень економічних, науково-технічних та інтелектуальних можливостей. Вартість земельної ділянки зумовлюють кілька основних груп факторів: просторових, ринкових, правових; економіко-технологічних, які мають кількісно-якісні характеристики. У різних дослідженнях зустрічаються відмінності у назвах, порядку та кількості факторів, але в узагальненому вигляді цей перелік є відносно сталим. Просторові фактори у спрощеній інтерпретації трактують як фактори абсолютного та відносного місцезнаходження [65]. При аналізі абсолютного місцезнаходження враховують належність території до центральних або периферійних частин міста, на березі річки, моря, тощо. Під відносним місцезнаходженням мається на увазі положення земельної ділянки по відношенню до центрів економічного тяжіння (центрів, які значною мірою підвищують економічну цінність території).
При наявності щонайменшої економічної активності завжди присутній попит на земельні ділянки, тобто починають діяти ринкові фактори. Аналіз попиту на земельні ділянки різного функціонального призначення дозволяє визначити варіанти їх можливого використання. Сукупність правових факторів поділяється на певні групи за характером: правової бази, що визначає землекористування в країні та конкретному регіоні; земельної ділянки як об`єкта права власності; правових обмежень і обтяжень, накладених на використання цієї ділянки [66].
Фактори, що мають кількісну оцінку, пов`язані з показниками, які характеризують границі використання певної земельної ділянки. До таких показників належить площа земельної ділянки з урахуванням державних будівельних норм або характеристики, які не призводять до втрати чи зміни рівня привабливості ділянки [67]. До факторів, що характеризують якість території, відносяться корисні властивості земельної ділянки, які пов`язані з майбутнім її використанням. Крім врахування впливу, який спричинить оточення на майбутній об`єкт, необхідно враховувати і зворотній зв`язок - який саме вплив спричинить майбутній об`єкт на довкілля [68].
Аналіз економіко-технологічних факторів дозволяє визначити доцільність реальних можливостей використання земельної ділянки за призначенням та очікувану окупність капіталу. Вплив цих факторів найбільшою мірою притаманний земельним ділянкам у районах забудови, що склалась. Але багато залежить від конкретних обставин, які пов`язані з укладенням угод та економічною ситуацією. Соціально-демографічні фактори впливають на структуру, розміщення і динаміку розселення. Врахування економіко-географічних факторів визначає вимоги до міського середовища з урахуванням впливу системи розселення [69].
Функціонально-планувальні фактори визначають місцезнаходження транспортно-пересадочних вузлів у зоні пішохідної доступності до громадських центрів, що, як правило, складає 300 - 500 м, залежно від величини міста та характеру планувальної ситуації: у зоні загальноміських швидкісних магістралей - 100 - 500 м, залежно від планувальної ситуації та пішохідної доступності; у зоні пішохідної доступності швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту - виходів станцій метрополітену та швидкісного трамваю, - 500 м; решті об`єктів - 500 - 1000 м; у зоні пішохідної доступності до національних, зоологічних та дендрологічних парків, парків пам`яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, пам`яток природи, курортів, парків, лісів, зелених зон, пляжів - 500 м; у зоні залізничного транспорту останній показник застосовується лише для промислових, комунальних, складських територій [5].
Інженерно-геологічні фактори визначають можливість і межі використання земельної ділянки для транспортно-пересадочних вузлів та границі зон їх впливу: у межах території, що має ухил поверхні понад 20%; на грунтах з несучою спроможністю менше 1,0 кг/см2: у зоні залягання грунтових вод менше 3 м; у зоні заболоченості з грунтовим живленням, що важко осушується; у зоні небезпечних геологічних процесів (зсуви, карст, яружна ерозія - яри понад 10 м); на намивних територіях [70].
Історико-культурні фактори накладають обмеження на архітектурно-просторове рішення транспортно-пересадочних вузлів, які знаходяться у межах заповідної території; у зоні регулювання забудови; у зоні історичного ландшафту, що охороняється; у зоні охорони природних пам`яток [71].
Особливістю застосування санітарно-гігієнічних факторів на практиці є визначення можливості розміщення транспортно-пересадочних вузлів у санітарно-захисній зоні, водоохоронній зоні, зоні обмеження забудови за ступенем забруднення атмосферного повітря, зоні обмеження забудови за рівнем напруження електромагнітного поля, зоні перевищення припустимого рівня шуму, в ареалі забруднення грунтів [72].
Перелічені фактори зумовлюють розміщення і функціонування систем транспортно-пересадочних вузлів у часі і просторі. При цьому техніко-економічні, природно-кліматичні та екологічні фактори й умови мають найбільш універсальний вплив як на архітектурно-планувальні, так і на об`ємно-п