РОЗДІЛ 2
ТИПОЛОГІЯ ІНТРА- ТА ІНТЕРВЕРБАЛЬНИХ ЕПІДИГМАТИЧНИХ ВІДНОШЕНЬ У МАКРОЕПІДИГМАХ ІЗ ВЕРШИНОЮ "НАЗВА РОСЛИНИ"
2.1. Типи внутрішньослівних відношень полісемічних флороназв
У сучасній лінгвістиці немає одностайності у вирішенні питання про відношення між семемами полісеманта. Одні дослідники вважають, що в структурній організації семантики багатозначного слова існує ієрархія, коли головне значення виступає домінувальним, а всі інші прямо чи опосередковано підпорядковуються йому [107, 48; 214, 83 - 92; 19, 143; 108, 26 - 27; 136, 164 - 171?. Інші вчені доводять відношення рівноправності між ЛСВ полісемічних слів і виділяють у полісеманті так зване спільне, інваріантне значення, а окремі семеми розглядають як його варіанти [65; 108, 26 - 27?. Згідно з третьою концепцією, в семантичній структурі одних слів спостерігається ієрархічна організація й пряме значення є основою для утворення похідних семем. Однак є багатозначні слова, в яких єдність ЛСВ забезпечується наявністю спільного семантичного стрижня, репрезентованого тими семантичними елементами, які є спільними для всіх значень полісеманта [139, 110 - 115; 231, 121 - 130?. У західній лінгвістиці цим трьом точкам зору відповідають теорії: 1) головного значення, 2) сіткового розміщення значення і 3) ядерності значення [139, 110?.
Слід відзначити, що проблема існування так званого спільного значення сьогодні залишається дискусійною. Якщо ряд вчених трактують його як спільну частину всіх ЛСВ багатозначного слова [136, 163 - 165; 231, 121 - 130; 65; 19, 144?, то інші дослідники, критикуючи таку позицію, услід за Е.Куриловичем пропонують приймати за інваріант змісту полісемічного слова його основне значення, зокрема об?єктивний зміст основного значення, тобто власне значення і його інформаційний потенціал, сукупність всіх знань про позначуваний предмет, або ж особливу модифікацію основного значення - так зване узагальнене значення [19, 144 - 146?. Окремі лінгвісти відзначають принципову неможливість виділення спільного семантичного компонента ЛСВ деяких полісемантів [19, 146; 231, 126?, інші ж вважають, що спільна семантична частина семем присутня у всіх багатозначних словах [136, 163 - 165?.
А.М.Пєшковський, узагальнюючи думку тих дослідників, які піддавали критиці теоретичні основи загального значення, писав: "Семантична єдність слова полягає не в наявності в нього певного "спільного значення", яке начебто підпорядковує собі окремі значення, які виділяються в тлумачних словниках, а у певному зв?язку цих окремих самостійних значень один з одним і їх закріпленості за одним і тим же знаком" [148, 83?.
Відношення між значеннями полісеманта ставали об?єктом не тільки теоретичних мовознавчих студій. Ряд проведених психолінгвістичних експериментів засвідчили існування ієрархічності в семантичній структурі багатозначних слів [139, 110 - 115; 4?. Так, дослідження В.В.Левицького показують, що в 56 із 60 полісемічних слів наявний певний смисловий центр (головне значення), що підтверджує думку про нерівноправність семем у складі більшості семантем.
Однак можна погодитись із тим, що у структурі окремих похідних полісемантів ЛСВ поєднуються за допомогою "спільного семантичного стрижня" й форматива. Наприклад, "спільним семантичним стрижнем" слова піщанка (1 "жовтий ховрах, який живе в ковильних степах, напівпустелях і пустелях"; 2 "невелика морська риба ряду окунеподібних з видовженим, стиснутим з боків тілом, яка живе біля берегів, на піщаному грунті, куди заривається на ніч або у разі небезпеки"; 3 "трав?яниста рослина родини гвоздикових, яка росте на пісках " [186, Т.IV, 553?) є "відношення до піску", бо у подібних випадках важко визначити, яке значення є прямим, а які - похідними. Усі семеми даного слова поєднує і спільний форматив - "піщанка".
Річ у тім, що виникнення нових семем не завжди є наслідком переносного вживання слова. У мові чимало лексем, значення яких з?являються шляхом паралельного утворення від однієї твірної основи "внаслідок неодноразової дії словотвірної моделі" [56, 109? чи від різних вихідних слів. Трапляються і випадки, коли кілька семем деривата мотивуються його твірною лексемою, а інші (інше) значення є наслідком внутрішньослівної деривації. Тому виділяють такі типи залежності між ЛСВ: підпорядкована залежність, коли одне значення є головним, а інші - похідними, паралельна залежність, за якої між семемами багатозначного слова існує семантичний зв?язок, однак дериваційно вони пов?язані із твірною основою чи твірними основами цього полісеманта й змішаний тип залежності між ЛСВ, який поєднує в собі дериваційну паралельність та залежність [110, 26, 64 - 65?.
У даному підрозділі предметом дослідження є непохідні флороназви, тому нас цікавить, насамперед, ієрархічна організація семантем.
Непохідне багатозначне слово - своєрідна мікросистема, сукупність семем, що перебувають у епідигматичних відношеннях семантичної деривації. Лексико-семантична система полісеманта характеризується певним способом організації значень - структурою. У структуру полісемічного непохідного слова входить основне (вихідне) значення й похідні семеми, між якими існують різні типи відношень.
Основне (пряме, первинне) значення "найбільше зумовлене парадигматично й найменше зумовлене синтагматично" [230, 212?. Воно безпосередньо пов?язане з позначуваною реалією дійсності, характеризується семантичною самостійністю (автосемантизмом) і, порівняно з іншими семемами слова, високою частотністю [19, 144?. Первинний ЛСВ також виступає "семантичним центром як похідних значень, так і словотвірних рядів", він є "опорним у відповідному синонімічномі ряді чи центральним у лексико-семантичній групі" [215, 92?1.
Похідні (непрямі, вторинні) значення, перебуваючи на периферії семантичної структури слова, є менш закріпленими парадигматично й вимагають більшої синтагматичної зумовленості [136, 166?.
Виділяємо такі основні типи епідигматичних відношень у структурі полісеманта: 1) формальні зв?язки, які виявля