РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА ПРОТИДІЇ "ВТЕЧІ КАПІТАЛУ" В КРАЇНАХ З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ
2.1. Механізм руху тіньових і паралегальних капіталів у міжнародних капіталопотоках
Залучення країн у процес глобалізації, розповсюдження її на все нові сфери економічного і суспільного життя диктують необхідність аналізу змін, що відбуваються, в світовому і національних господарствах. Глобалізація, як складне і багатофакторне явище, має суперечливий вплив на економіку, що розвивається. Відкриваючи потенційні можливості для багатократного прискорення розвитку, одночасно вона об'єктивно сприяє маргіналізації частині найбідніших країн.
"Втеча капіталів" за кордон - один із аспектів проблеми інтернаціоналізації і транснаціоналізації кримінальних видів економічної діяльності, ролі підпільної і неформальної економіки в господарському розвитку, оскільки значна частина транснаціонального переміщення капіталу відбувається по нелегальних або напівлегальних ("сірих") каналах, а самі ресурси, що переміщуються, нерідко можуть мати незаконне або не зовсім законне походження. В умовах фінансової глобалізації міжнародний рух капіталу має тенденцію до прискорення не лише по легальних, а й по напівлегальних і нелегальних каналах, що не може не справляти негативний вплив на національну економіку.
Проблема транскордонного руху капіталу10, на нашу думку, має три аспекти, що представляють інтерес для органів державного регулювання економіки як з макроекономічного так і з фіскального погляду:
1. Cпіввідношення ввезення і вивезення, що впливає (поряд з торговим сальдо) на стан платіжного балансу країни, обмінного курсу та на здатність країни обслуговувати зовнішній борг. Цей аспект цікавить і МВФ, і країни-кредитори.
2. "Втеча капіталу", що призводить до погіршення платіжного балансу країни і до зменшення податкових надходжень. Цей аспект пов'язаний з проблемою відмивання капіталів кримінального походження, для боротьби з якими західними країнами створена міжнародна організація ФАТФ. Слід враховувати, що недоліки податкової системи провокують не лише "втечу капіталу" з країни, а й ввезення частини капіталу, що "втік", у формі вже іноземних кредитів, прямих та портфельних інвестицій.
3. Походження капіталу, який ввозиться та вивозиться, що впливає на доходи бюджету та підприємств. Так, ввезення капіталу іноземного походження може компенсувати вивезення (у тому числі і "втечу") національного капіталу. Проте, при цьому відбувається заміна приросту дорогих в обслуговуванні зобов'язань країни на прирост малодоходних активів в готівковій іноземній валюті, вкладів в іноземних банках або активів у вигляді простроченої заборгованості офшорних фірм за поставлені їм товари або за кредити, надані резидентами нерезидентам. Тому даний аспект теж заслуговує на увагу.
Однією з досить часто згадуваних дослідниками характеристик глобалізації, її цілком реальним напрямом, - є глобалізація криміналітету. Проте зауважимо, що словосполучення "глобалізація криміналітету" поки є швидше публіцистичним зворотом, ніж категорією політичних і тим більш економічних наук. Визнаючи зростання впливу кримінальних і в більш широкому значенні - тіньових видів господарської діяльності на світову економіку і міжнародні економічні відносини, більшість дослідників усе ж таки не схильні надавати їм таке значення, щоб аналізувати їх сукупний вплив на глобальні економічні процеси. Навпаки, спостерігається достатньо чітка диференціація економічних підходів до дослідження тіньової діяльності в розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, навіть на рівні понятійного апарату. Щодо розвинутих країн наголос робиться на вивченні власне тіньової економіки, а щодо трансформаційних - на вивченні неформальної економіки. Як пояснювалося вище, це не тотожні, але вельми близькі категорії.
Подібна різниця в підходах цілком зрозуміла, оскільки незавершеність ринкового інститутотворення в трансформаційних економіках вводить в дослідження величезну кількість економічних явищ і процесів, нехарактерних для розвиненої економіки загалом і її тіньового сектора зокрема. Річ у тому, що сам термін "неформальна економіка" спочатку став використовуватися в 70-х роках XX ст. для позначення господарської діяльності, яка мала місце поза державним і сучасним приватним секторами економіки нових незалежних країн. Поява цього терміну збіглася зі швидким збільшенням самозайнятості і тимчасової зайнятості в містах країн "третього світу", але пізніше він став використовуватися і стосовно розвинених суспільств.
Зростання неформальної економіки не означає розширення паралегального і тіньового капіталообігу, але, як правило, ці процеси йдуть паралельно і у взаємозв'язку. З погляду західної економічної теорії, різниця між тіньовим і неформальним секторами знаходиться у сфері соціології. Якщо слідувати наведеним вище дефініціям, то і одна, й інша є "частина економіки, продукт якої не враховується статистикою національного прибутку, оскільки він приховується від властей". Саме на такому підході засновані використовувані Світовим банком і багатьма спеціалізованими інститутами ООН методики розрахунку питомої ваги тіньового сектора у ВВП різних країн та його динаміки в світовій економіці загалом.
Взагалі, вивчення тіньової діяльності в контексті проблем глобалізації можна розглядати як один із розділів економічної компаративістики, оскільки розуміння природи і значення цього сектора на національному рівні неможливе без порівняння його особливостей і масштабів у різних країнах і в різні періоди. Проте, економічних праць з цього питання (на відміну від юридичних) не так уже й багато. Без перебільшення можна сказати, що в сучасній науці цей напрям очолює відомий австрійський економіст Ф. Шнайдер, який довгий час був головою Європейської асоціації економічних досліджень. Протягом останніх 15 років він, переважно, очолював групи вчених, які за завданням міжнародних організацій (найчастіше Світового банку і ОЕСР) готують компаративні дослідження про м