РОЗДІЛ 2
ПРИНЦИПИ І МОТИВИ НОМІНАЦІЇ В ПСЕВДОНІМІЇ
2.1. Принципи і мотиви номінації в німецькій псевдонімії
Оскільки виявлення особистісно значущих мотивів номінації та розкриття індивідуального задуму автора пов'язане із значними труднощами і не завжди можливе для дослідника, то семантично-мотиваційний аналіз здійснюється з урахуванням характеристичного змісту (значення) псевдонімної форми й того, які саме реалії, ознаки та відношення могли відбитися у самоіменуванні.
Розгляд німецької псевдонімії, представленої в дослідженні 7105 літературними та публіцистичними самоназвами, передбачає аналіз основних принципів творення німецьких умовних антропонімів, які реалізуються у відповідних мотиваційних моделях.
На основі узагальнення зафіксованих номінаційних мотивів виділяються такі принципи умовного називання: "людина в суспільстві", "людина й навколишній світ", "людина як така", які відповідають аспектам мовного вираження суспільного сприйняття світу [90, с. 92], та специфічні тільки для псевдонімії принципи "латентного називання" [33, с. 97] і творення псевдонімів від офіційних найменувань, який визначаємо як "відіменний".
2.1.1. Принцип номінації "людина в суспільстві"
Більше половини німецьких псевдонімів (4436 одиниць, 62,4%) побудовані за принципом, який співвідносить іменування із буттям людини у суспільстві й охоплює такі мотиви номінації: характеристика трудової діяльності, соціального статусу, способу життя, зображення щастя, вказівка на належність до певного колективу чи групи, стан на момент називання, знайомство та близькість з комунікантом, родинні стосунки, характеристика світобачення та уподобань, національно-етнічної належності, відношення до інших людей.
Характеристика трудової діяльності
Характеристика трудової діяльності іменованої особи здійснюється здебільшого в прямих дескрипціях із вказівкою на фах, як-от, Kunsthistoriker [8, c. 63] 'історик мистецтва', Philosophus [8, c. 91] лат. 'філософ' [44, с. 584]; професію: R.E.Porter [9, c. 88], тобто Reporter 'репортер, журналіст', Oberlehrer Franz Langer [9, c. 263] Oberlehrer 'старший викладач, старший вчитель'; рід занять: Ein Student [8, c. 220] 'студент', Daniel Wдchter [9, c. 433], де Wдchter 'вартівник, сторож'. Більш конкретну характеристику втілюють іменування Dichter an der Hobelbank [8, c. 159] 'поет за столярним верстатом', Philosoph von Sanssouci [8, c. 272] 'філософ із Сан-Сусі'. Мотивація подібних самоназв часто є відірваною від реального життєвого контексту і пов'язана, вочевидь, із наміром автора створити враження причетності до якоїсь діяльності, наголосити певну позицію, вказати на специфіку висвітлення тих чи інших подій, пор., наприклад, вибір псевдонімів Ґустава Вінтера: Diplomatikus [9, c. 421], Oekonomus [9, c. 421], Satiricus [9, c. 421]. Із зрозумілих причин активно розробляється мотив літературної діяльності, що засвідчують як нейтрально забарвлені позначення типу Autorin [8, c. 318] 'авторка', Schriftsteller Journalist [8, c. 396] 'письменник, журналіст', так і самоназви з експресивною оцінкою, наприклад, Rainer Schreiber [9, c. 302] - 5‡, де Schreiber ірон. 'автор', Tom der Schьttelreimer [8, c. 260] від Schьttelreim 'римований вірш з акрофонічною перестановкою'.
Негативна конотація присутня у значенні антропоніма Anastasius Schnьffler [8, c. 151], де Schnьffler зневажл. 'шпигун'. Підсилення характеристичного елементу в структурі таких іменувань може також досягатися завдяки актуалізації прозорої етимології власної назви, що є високоефективним стилістичним прийомом [93, с. 12], пор.: Kappelmeister Wahrlieb [8, c. 50] 'капельмейстер Варліб', іменний компонент псевдоніма є промовистим позначенням, утвореним від wahr 'істинний, правдивий', та lieben 'любити'.
Мотиваційна модель псевдонімного називання за відношенням до трудової діяльності представлена у німецькій мові 44 антропонімами в межах зібраного матеріалу.
Тему характеристики професійного заняття людини продовжує низка іменувань (75), що позначають чин, звання, сан їх власника, наприклад, Major Helders [9, c. 215] 'майор Хельдерс', Magister Tinius [9, c. 83] 'магістр Тініус', Abbe Vogler [8, с. 369] 'абат Фоглер'. В кількісному відношенні (зафіксовано 42 псевдоніми) центральну позицію займають самоназви, до складу яких входить лексема Doktor, що позначає вчене звання, пор.: Doktor Gormander [9, c. 291], Dr. Karl May [9, c. 263], Dr. Fabian [9, c. 354], тому використання цього компонента в структурі псевдоніма підсилює значущість номінатора в певний соціальній сфері, натякає на його авторитет і компетентність. Близькими за своїм функціональним навантаженням є самоназви з лексемою Professor чи Kapitдn (Professor Kramer [9, c. 283], Prof. Dr. Erasmus Hummeldick [9, c. 106], Kapitдn William Kдbler [9, c. 197]), які автор використовує для більшої достовірності та солідності [9, с. 9]. На позначення псевдонімів, що вказують на звання чи посаду автора, в науковій літературі вживається термін "титлонім" [48, с. 18; 148, с. 143]. (Услід за відомими дослідниками вживаємо видові означення псевдонімів, але надмірне термінологічне деталізування вважаємо небажаним).
Зазначений мотив інколи обігрується у сатиричних онімах на зразок Papst Satyrikus I [9, c. 431], де Papst рел. '(римський) папа', Kandidat Frцhlich [8, c. 395] від frцhlich 'веселий, радісний', та промовистих іменуваннях, як-от, Der Pastor Ehrenreich [8, c. 193] від Ehre 'честь', reich - напівсуфікс прикметника, який надає значення наявності чого-небудь [137, с. 350], Jeremias Schwarzrock [8, c. 395], де Schwarzrock зневажл. 'піп'. До вибору подібного псевдоніма може спричинювати і жанрова тематика твору, що надає йому стилістичної довершеності, пор., наприклад, створені у цьому ключі самоназви Inspektor Kennedy [9, c. 262] - 2, Sheriff Ben [9, c. 192].
Характеристика соціального статусу
Одним із конкретизаторів соціального іміджу особистості є вказівка на її статус у суспільстві, який описуєт