Ви є тут

Формування організаційно-управлінських механізмів підприємств туристичної сфери (на прикладі франчайзингової мережі "Галопом по Європах")

Автор: 
Демура Тарас Олександрович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
3405U004909
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЕКТНОГО ПІДХОДУ УПРАВЛІННЯ ФРАНЧАЙЗИНГОВОЮ МЕРЕЖЕЮ “ГАЛОПОМ ПО
ЄВРОПАМ”
2.1. Організаційно-економічні механізми функціонування ринку туристичних послуг
Туристичний ринок, як і будь-який (окрім бірж, ярмарок і базарів
сільськогосподарської продукції) – абстрактне поняття, яке характеризується
попитом і пропозицією на туристичні товари і послуги.
Відношення між попитом і пропозицією на ринку має характер діалектичної
взаємодії, в якій попит визначає пропозицію і, навпаки, пропозиція визначає
попит.
Проблема дослідження туристичного ринку особливо гостро стоїть сьогодні перед
Україною. Адже, враховуючи, що на сучасному етапі розвитку економіки України її
товари не в змозі належним чином конкурувати на світовому ринку з продукцією
економічно розвинутих країн, туризм стає найбільш важливим джерелом валютних
надходжень, а також сприяє розвитку регіонів, які не мають будь-якої
промислової бази, полегшуючи тим самим проблему зайнятості.
В широкому плані туристичний ринок – це місце, де відбувається купівля-продаж
туристичних продуктів (турів, окремих послуг туризму або товарів для
туристів).
Більш детально туристичний ринок можна визначати як сферу реалізації
туристичного продукту і економічних відносин, які виникають між покупцями і
продавцями туристичного продукту, тобто між туристом, турагенством,
туроператором.
Туристичний ринок виступає як сфера прояву економічних відносин між виробником
і споживачем туристичних послуг. Кожен виробник і споживач туристичного
продукту має свої економічні інтереси, які можуть і не співпадати: проходить
процес купівлі-продажу.
Суть туристичного ринку виражається в його функціях. Функції туристичного ринку
відображають форму прояву туристичної діяльності і її призначення в
суспільстві.
Туристичний ринок виконує наступні функції:
- реалізацію вартості і споживчої вартості, яку містить туристичний продукт;
- організацію процесу доведення туристичного продукту до туриста;
- економічне забезпечення матеріальних стимулів праці.
В процесі виконання туристичним ринком першої функції відбувається рух
вартості, який відображається за допомогою обміну: гроші « туристичний продукт.
Завершення цього обміну означає завершеність процесу товарно-грошових відносин,
реалізацію вартості, яка міститься в туристичному продукті і визнання його
споживчої вартості. В результаті цього забезпечується нормальний хід
суспільного відтворення, проявляються і накопичуються кошти для розвитку
туристичної індустрії.
Функція організації процесу доведення туристичного продукту до споживача
проявляється через створення мережі турагентів і туроператорів по його
реалізації.
Зміст функції економічного забезпечення матеріальних стимулів до праці полягає
в тому, що в процесі обміну (гроші « туристичний продукт) на туристичному ринку
розподіл як необхідна фаза відтворення постає в завершеному вигляді.
На туристичному ринку діють суб’єкти туристичної діяльності – це юридичні чи
фізичні особи, які є виробниками і споживачами туристичного продукту:
споживачі туристичного продукту – особи, які бажають подорожувати, тобто
туристи;
виробники туристичного продукту – туристичні фірми (туроператори і турагенти),
які функціонують з метою отримання прибутку і задоволення потреби туристів.
Таким чином, на туристичному ринку діє три суб’єкта: турист, туроператор,
турагент.
Під туроператорською діяльністю розуміють діяльність по формуванню, просуванню
і реалізації туристичного продукту, яка здійснюється на основі ліцензії –
юридичною особою або індивідуалом.
Туроператор – господарюючий суб’єкт, який займається розробкою туристичного
маршруту, забезпечує їх функціонування, організовує рекламу, встановлює ціни на
тури турагентам для випуску по них путівок і їх реалізації.
За кордоном зазвичай виділяють чотири типи туроператорів:
масового ринку;
спеціалізовані;
місцеві;
в’їзні.
Туроператори масового ринку – найбільш розповсюджений тип. Вони продають
туристичні послуги на популярні курорти тощо.
Другий тип включає туроператорів, які спеціалізуються в певному напрямку:
ті, що пропонують туристичні послуги для певної категорії туристів (молодіжні,
сімейні тури);
ті, що обслуговують та організовують туристичні поїздки в певному напрямку
(Англія, Франція);
ті, що перевозять туристів за допомогою певного виду транспорту тощо.
Місцеві туроператори – туроператори внутрішнього ринку. Вони реалізують
туристичні послуги всередині країни проживання туриста.
В’їзні туроператори – туроператори зовнішнього ринку. Вони реалізовують
туристичні послуги в різні країни. Одні туроператори надають для закордонних
туроператорів різні послуги і виступають в ролі менеджерів, інші
спеціалізуються виключно на зустрічі і доставці туристів в готелі. Деякі
туроператори спеціалізуються на обслуговуванні певних етнічних груп.
Зазвичай туроператори реалізують масові серійні тури турагентам.
Турагент – це юридична чи фізична особа, яка придбає тури по туристичних
маршрутах, розроблених туроператором, випускає по них путівки і реалізовує їх
туристам. Турагенти, як правило не мають засобів обслуговування і виступають в
ролі посередників між туроператором і туристом.
В різних країнах діють різні види турагентів, наприклад, в Японії їх три:
Генеральні агенти: вони мають ліцензію міністерства транспорту, яка дає їм
право на організацію поїздок по країні і за кордон японських і іноземних
громадян. В залежності від своєї спеціалізації одні генеральні агенти
пропонують тури, розраховані на масового туриста, інші пропонують тільки певні
маршрути або тури для певної групи туристів.
Туристичні агенти, які