РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Для рішення поставлених задач нами проведено комплекс клінічних досліджень, спрямованих на виявлення хламідій у СОПР і тканин пародонту, сечівника, шийки матки з метою своєчасної діагностики, розробки раціонального комплексного лікування, шляхів профілактики.
Клініко-лабораторна частина роботи виконана на базі Інституту дерматології та венерології АМН України і ґрунтується на обстеженні і лікуванні 128 пацієнтів із захворюваннями СОПР і 70 пацієнтів з урогенітальним хламідіозом. Пацієнти із захворюваннями СОПР раніше знаходилися на обстеженні і лікуванні на кафедрі терапевтичної і дитячої стоматології ХМАПО при Харківській обласній стоматологічній поліклініці. Цитоморфологічні дослідження проводилися на кафедрі клінічної лабораторної діагностики ХМАПО (доктор медичних наук, професор Т.П. Якімова).
2.1. Клінічні дослідження
Клінічне обстеження включало: збір анамнезу, огляд хворого. З'ясовували скарги пацієнта (болісність, кровоточивість ясен, їх свербіж, почуття оніміння і печіння в яснах, рухливість зубів, наявність гнійного виділення з пародонтальних кишень, болісність; свербіж, печіння в ділянці геніталій, наявність виділень зі статевих органів, характер і результативність проведеного лікування). Також з'ясовували динаміку патологічного процесу, загострення і можливі їхні причини, яке і коли проводилося лікування та його ефективність.
Для встановлення клініко-епідеміологічних особливостей хламідійної інфекції СОПР ми уточнювали наявність або відсутність професійних шкідливостей, характер харчування, що супроводжує патологію, стресові стани, екологічні, соціальні, побутові умови життя. Також враховували вікові,
статеві дані, шляхи передачі інфекції (орогенітальні контакти), враховували дані гінекологічного, урологічного анамнезу про захворювання, характер статевого життя, перенесених у минулому венеричних захворювань. З'ясовували наявність у даний час шкідливих звичок (паління, алкоголь, наркоманія тощо), а також алергологічний анамнез.
При огляді звертали увагу на зовнішній вигляд, наявність патологічних змін на видимих слизових оболонках і шкірних покривах, стан губ, кутів рота. Звертали увагу на стан язика - наявність нальоту, колір, виразність сосочків, набряклість. Розрізняли первинні елементи, ті що виникли самостійно, і вторинні, які розвинулись з первинних. Визначали мономорфний тип ураження - скупчення однорідних первинних елементів - і поліморфний тип ураження - скупчення різнорідних первинних елементів. У результаті різних патологічних процесів, що відбуваються в слизовій оболонці, в епітелії розрізняли види дегенеративних змін.
Потім оцінювали стан пародонту. Починали огляд звичайно з лівої половини, потім оглядали праву сторону, верхню щелепу праворуч, закінчували огляд на лівій стороні в ретромолярній ділянці.
Далі досліджували щічно-ясневі зв'язування, що знаходяться в стромі перехідної складки, висоту їхнього прикріплення, наявність діастем. При огляді переддвір'я рота звертали увагу на наявність відбитків зубів на слизовій оболонці, глибину переддвір'я. Для визначення глибини вимірювали відстань від краю ясен до його дна градуйованим інструментом.
При безпосередньому дослідженні ПР оцінювали стан зубної системи, ступінь рухливості зубів, їхній зсув, наявність місцевих подразників тканин пародонту (зубний камінь, зубощелепні деформації, діастеми, висоту прикріплення вуздечок), наявність і глибину пародонтальних кишень, стан ясен.
При огляді ясен оцінювали їхній стан з вестибулярної і язичної сторін. Відзначали колір, консистенцію, кровоточивість, глибину ясеневої борозди,
схоронність зубоясеневого з'єднання, стан і виразність міжзубних сосочків. Одночасно визначали наявність і глибину пародонтальних кишень, кількість і характер виділень з них. Про стан пародонтальної кишені судили на підставі визначення його глибини, виразки дна, наявності і характеру ексудату. Про наявність пародонтальної кишені свідчили такі посередні ознаки: ціанотичний ясеневий край із закругленими, відшарованими від зубів міжзубними сосочками, гіперемія ясен у вигляді вертикальної зони від ясеневого краю до перехідної складки, порушення вестибулоязичного з'єднання міжзубних сосочків, набряклість ясен у сполученні з оголенням кореня зуба, серозні-гнійні або гнійні виділення, рухливість зубів і їхній зсув, поява патологічної діастеми і трем між зубами.
Глибину пародонтальних кишень вимірювали каліброваною гладилкою, тупим зондом з нанесеними на ньому міліметровими позначками. Також для цих цілей застосовували пародонтометр, що вводили у пародонтальні кишені і повільно просували до появи відчуття легкого упора. Глибину кишень вимірювали з кожної з 4 сторін зуба: медіальної, щічної, дистальної, язичної. Проводили по три виміри з кожної сторони: одне в центральній частині кишені і два по периферії. При аналізі отриманих результатів вимірів враховували отриману максимальну глибину кишені в найбільш глибокому його місці.
Оцінка кровоточивості ясен ґрунтувалася на анамнестичних даних. Розрізняли 3 ступеня кровоточивості: 1 - кровоточивість відзначалася рідко, переважно під час прийому твердої їжі; 2 - кровоточивість спостерігалася при чищенні зубів; 3 - кровоточивість з'являлася самостійно.
Також хворих при необхідності консультували в лікарів-інтерністів. Пацієнтів фотографували до проведеного курсу лікування.
При огляді задньої стінки глотки звертали увагу на колір, наявність патологічних елементів і висипань, нальотів.
При клінічному обстеженні пацієнтів з урогенітальним хламідіозом оцінювали status genitalis: стан зовнішніх і внутрішніх статевих органів,
характер виділень. Також оцінювали стан СОПР: гіперемію слизової оболонки, кровоточивість ясен, неприємний запах ПР, розхитування зубів, наявність та глибіну пародонтальних кишень, гнійного виділення з них.
Пацієнтів із захворюваннями СОПР з виявленою в них хламідійною інфекцією СОПР обстежували