РОЗДІЛ 2
КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ ВИГУКІВ
Слово, його значення постійно привертають увагу науковців. Ще Л.А.Булаховський
зазначав, що вивчати значення слова не можна, не враховуючи мовленнєвого
контексту, його функціонування, оскільки “контекст встановлює для нас важливу
різницю – як саме вжите слово: y його прямому (звичайному) значенні чи
переносно (образно, фігурально)” [30, 29]. І далі він зазначає, що різні слова
мають неоднаковий ступінь залежності від контексту [Там же, 30]. Ця думка
Л.А.Булаховського може бути застосована й до речення як комунікативної
одиниці, основного засобу реалізації мовленнєвого акту – висловлення.
Урахування контексту при аналізі мовленнєвих актів має важливе значення для
тлумачення іллокутивної сили висловлення, правильного розуміння вираженої в
ньому інтенції мовця, оскільки мовець у процесі спілкування прагне не стільки
передати свою думку чи інформацію, а бажає зробити свої інтенції зрозумілими
для інших. Отже, мовленнєвий акт і контекст зв'язані між собою, причому
мовленнєвий акт залежить від контексту.
З точки зору внутрішньої структури виділяються мовленнєві акти, в яких
комбінуються іллокутивне і пропозиційне значення, та мовленнєві акти, в яких
зміст обмежується тільки іллокутивною силою. До останніх, за Дж.Серлем,
належать такі висловлення, в яких значення вичерпується іллокутивною силою:
Ouch, Hurrah! [174, 171]. Отже, мовленнєвими актами, які за формою не є
двочленними реченнями з суб'єктом і предикатом, є мовленнєві акти з
іллокутивною силою схвалення: Bravo!, жалю: Аlas!, здивування: Well; Well, I
never! та інші [137, 33-34]. У мовленнєвих актах, в яких не виражена
пропозиційна частина, інформативна неповнота висловлення компенсується
контекстом. Саме необхідність залучення контексту для адекватної інтерпретації
вираженої в ньому комунікативної інтенції мовця залежить від ступеня
конвенціональності мовленнєвого акту, способу вираження його іллокутивної сили
(прямого/непрямого, експліцитного/імпліцитного), а також його прагматичного
потенціалу [137, 35]. Зважаючи на це, виділяють мовленнєві акти, яким властива
контекстна незв’язаність, і мовленнєві акти, яким властива контекстна
залежність. Якщо мова йде про мовний стереотип, який типізовано виражає
інтенцію, то для її розпізнавання й розуміння носієві мови не потрібний
контекст. Прагматичне значення такого вигукового висловлення є
конвенційно-обумовленим, за іншою термінологією контекстно-вільним [112, 150].
Пор. ще: за термінологією Р.Хаверга, це комунікативно-сильні висловлення,
тобто висловлення, розуміння яких можливе без звертання до сусідніх висловлень
[КСЛТ, 467]. Такі вигуки фіксуються у словниках. Наприклад:
– And was your novel ever published? – Alas no [Wilde, 68], де вигук alas
позначає вираження жалю і з таким значенням зафіксований у словниках [LDELC,
25; WTNID, 39]. Саме це спостерігається у прямих мовленнєвих актах, тобто в
мовленнєвих актах з первісним, або прямим, способом номінації іллокутивної
сили. До них належать директивні вигуки/вигукові висловлення та експресивні
вигуки/вигукові висловлення.
Але мовленнєва інтенція може виражатися й контекстуально. При цьому
розрізняється семантика висловлення і його інтенціональний смисл у такій
ситуації. Прагматичне значення таких висловлень є контекстуально-обумовленим,
за іншою термінологією контекстно-обумовленим [170, 1, 735] або
контекстуально-ситуативним [208, 208], тобто висловлення може набувати
прагматичного значення у певному контексті чи ситуації. За Р. Харвегом, це
комунікативно-слабкі висловлення, тобто висловлення, розуміння яких
забезпечується безпосереднім звертанням до адресата, а також розумінням
сусідніх висловлень [КСЛТ, 467]. Так, наприклад, висловлення It’s raining
hard, являючи собою констатацію того факту, що на вулиці йде дощ, може бути й
порадою не виходити на вулицю й порадою взяти з собою парасольку. Пор., вигуки,
які виявляють своє конкретне значення в контексті: Wоw! I–! It’s so damned dark
[Galsworthy, 401]. Тут вигуком wow передається роздратування, а в And –
concerts! Wow! Of course that would be marvellous! [Priestley, 174] за
допомогою вигуку з тим самим звуковим комплексом виражається захоплення. У
таких випадках для встановлення значення вигуку (вигукового висловлення)
потрібний ширший контекст. [Див. розгляд цього вигуку Д.Уїлкінсом [299] та його
аналіз у Т.Уортона [287, 1].]
До вигуків/вигукових висловлень з контекстуально-обумовленим прагматичним
значенням належать вигуки/вигукові висловлення, що виражають різні емоції,
почуття.
Непрямі мовленнєві акти, як правило, реалізуються за допомогою синхронно
прагматично багатозначних речень, яким властиві два і більше прагматичних
значення (дві і більше іллокутивні сили), тобто речень, які здатні прагматично
варіювати. Прагматичні особливості таких висловлень задані в системі мови, а
межі їхнього прагматичного варіювання визначаються властивим їм набором
значень, що фіксуються в словниках і зумовлюють тим самим актомовленнєві
контексти їх функціонування [137, 37].
Отже, іллокутивна сила більшості речень природної мови може бути представлена
як імпліцитними, так і експліцитними способами, що зумовлює здатність таких
речень реалізуватися в контекстах різних мовленнєвих актів як
контекстно-обумовленими, так і контекстно-вільними.
Крім того, різні іллокутивні сили висловлення можуть поєднуватися, тобто такі
висловлення характеризуються іллокутивним синкретизмом, під яким звичайно
розуміють суміщення сематичних о
- Київ+380960830922