Розділ 2).
В основу даного дослідження було покладено номінативний або
змістовно-тематичний підхід до аналізу суспільно-політичної лексики, який було
застосовано в процесі структуризації та аналізу зазначеної лексики методом
лексико-семантичних або тематичних полів. Номінативно-оцінювальний або
конотативний підхід було застосовано в процесі виокремлення другої зони, тобто
ідеологізованої лексики, й аналізу семантичних особливостей лексем даної зони.
Функціонально-дикурсивний підхід у даному дослідженні було застосовано з метою
вивчення семантичних та комунікативних особливостей СПЛ сучасної чеської мови в
межах публіцистичного стилю.
Висновки
У науковій літературі наведено чимало визначень суспільно-політичної лексики,
більшість з яких тлумачать дану лексику як частину словника або лексичну
підсистему мови, яка містить назви понять, явищ, осіб та структур зі сфери
життя та діяльності суспільства та держави. Узагальнивши існуючі визначення, ми
розуміємо суспільно-політичну лексику як лексичну підсистему, яку складають
назви явищ та понять зі сфери суспільно-політичного життя. Мовознавці не
випадково, розглядаючи корпус суспільно-політичних одиниць, надають перевагу
визначенню СПЛ, а не СПТ. Це зумовлено тим, що більшість суспільно-політичних
термінів є загальнозрозумілими, що пояснюється їхнім використанням у мові
масової пропаганди та агітації, а також їхньою наявністю в розмовному мовленні.
Багато лексичних одиниць, які позначають предмети, процеси та особливості життя
суспільства, є загальнозрозумілими або видаються такими. Однак поряд з ними є
достатня кількість лексем, які є зрозумілими лише вузькому колу фахівців
(anexe, unitбrnн, polaritace, politologie, akceptace). Таким чином, лексику
суспільно-політичної тематики можна досить чітко поділити на СПЛ та СПТ, хоча
здійснити цей поділ доволі непросто. СПЛ та СПТ мають ряд відмінностей, на які
необхідно зважати, щоб зрозуміти характер взаємодії цих лексичних підсистем.
Однією з таких відмінностей є ступінь мобільності (динамічний потенціал). СПТ
відносно стійка в порівнянні з СПЛ. Зміни в СПТ відбуваються переважно
всередині існуючої терміносистеми: за стабільного набору більшості складових
елементів модифікується їхній зміст, перерозподіляються системні зв’язки. СПЛ
дуже мобільна: особлива рухливість характерна для політичних ідіом масової
комунікації, оскільки вони позначають найбільш актуальні явища та події
швидкоплинного політичного життя.
Інтегральними ознаками чеської суспільно-політичної лексики 90-х років ХХ ст. є
нестабільний характер її складу, ідеологічна та оцінювальна семантика,
здатність до переосмислення семантики загальновживаних слів, різні семантичні
модифікації у складі СПЛ тощо. У складі суспільно-політичної лексики можна
розмежувати ядро (перша зона) та периферію (друга й третя зони). Ядро утворюють
ключові концепти та слова, згруповані навколо них – суспільно-політична лексика
власне предметного змісту (власне СПЛ). Периферію формують слова з ідеологічним
або оцінювальним компонентом значення та слова, що позначають поняття з різних
сфер суспільно-політичного життя. Чеська СПЛ має зональну структуру у вигляді
вписаних одне в одне кіл з центром (ядром) – власне СПЛ.
Мовні одиниці досліджуваної лексичної підсистеми в процесі відображення
дійсності вступають у парадигматичні та синтагматичні відношення, на основі
яких об’єднуються в лексико-семантичні групи. У ході класифікації матеріалу
даного дослідження було утворено 11 лексико-семантичних полів з використанням
методу компонентного аналізу. При побудові ЛСП бралися до уваги такі типи
парадигматичних зв’язків (кореляцій), що наявні на рівні ЛСП: гіпонімія,
супідрядність, відношення „частина – ціле”, синонімія, антонімія.
Кожне ЛСП має дворівневу структуру. Перший рівень складається зі слів,
тлумачення кожного з яких (за даними тлумачного словника [180]) містить назву
самого ЛСП. На другому рівні знаходяться дві групи слів, які семантично
пов’язані зі словами першого рівня. Одна група складається зі слів, які
створюють мінімальний контекст, тобто вступають в безпосередній синтагматичний
зв’язок, зі словами першого рівня. Друга група містить слова, які мають певні
парадигматичні зв’язки (гіпонімічні, супідрядність, „частина – ціле”,
синонімічні, антонімічні) зі словами першого рівня.
Соціально-політичні процеси 90-х років XX століття зумовили значні зміни в
лексиці сучасної чеської мови. Найтиповіші семантичні зміни в
суспільно-політичній лексиці можна визначити так: деактуалізація лексики
(sovмtskэ, socialistickэ, иeskoslovenskэ), деідеологізація лексики (konkurence,
vlastnнk, komerce), політизація деяких груп лексики (politickэ dialog),
деполітизація деяких політичних термінів (zveшejnмnн у значенні otevшenм,
upшнmnм), метафоризація як вираження оцінки суспільно-політичної ситуації
(загалом для чеської СПЛ найбільш типовими є метафоричні моделі „війна”,
„механізм” та метафора персоніфікації (vlбda by mмla prodat, banka zнskбvб, boj
o moc, budovat stбt)).
У 90-х роках ХХ століття виокремлюються основні аспекти аналізу
суспільно-політичної лексики: 1) номінативний, або змістовно-тематичний; 2)
номінативно-оцінювальний, або конотативний; 3) функціонально-стилістичний, або
функціонально-дискурсивний. Вивчення СПЛ як специфічної лексичної підсистеми
має свою проблематику. Різні підходи до вивчення СПЛ прямо співвідносяться з
відповідними напрямками. Так, номінативний критерій – це прямий шлях до аналізу
методом тематичних полів, до побудови тезауруса; конототивний аспект має вихід
до дослідження оцінювального компонента значення,
- Київ+380960830922