РОЗДІЛ 2
ГРАМАТИЧНА АДАПТАЦІЯ ЗАПОЗИЧЕНИХ ІМЕННИКІВ У СЛОВАЦЬКІЙ МОВІ НА ҐРУНТІ КАТЕГОРІЇ РОДУ
У сучасних слов'янських мовах іменники іншомовного походження зазнають сильного адаптаційного процесу на морфологічному рівні. У зв'язку з цим надзвичайно важливим при засвоєнні іншомовного іменника мовою-реципієнтом є його родова диференціація і співвіднесеність з певним типом відмінювання. Питання родової диференціації слів іншомовного походження є одним з найважливіших і найактуальніших у мовознавчих працях, присвячених категорії роду словацьких іменників [див. 237; 238; 256; 249; 257; 263; 266; 187; 4].
1. Запозичення назв істот (осіб) підтверджує факт, що біологічний рід є конститутивним чинником граматичного роду. Такі назви залучаються до системи граматичного роду на підставі статі безвідносно до закінчення (пор., чоловічий рід: sir, sejk, efendi, abbe; невідмінювані: atase, parvenu; назви тварин grizly, pony, також невідмінювані: kakadu, kivi та ін.; жіночий рід: duena, metresa, Artemis; невідмінювані: girl, lady, miss, Sapfo [237, 29; 238, 130; 249, 20-21; пор. також 42, 91-92].
У словацькій мові іншомовні фауноніми адаптовані до граматичної системи мови-реципієнта і певна родова грамема має тут формальне вираження, пор.: simpanz m; kolibrik m; kengura f. Формально-граматичне вираження роду, очевидно, деякою мірою спирається і на семантичний фактор, так, наприклад, чоловічий рід при перших двох назвах співвідноситься зі значеннями "ludoop" та "vtak"?.
2. При граматичній адаптації іншомовних назв неістот спостерігається дія принципу сильних родових закінчень: всі нові запозичення належать до якогось із родів на підставі закінчення, яке, на відміну від флексії слів слов'янського походження, завжди є сильним. При цьому немає значення, чи таке закінчення було притаманне слову в мові-оригіналі (epos, epitaf; drama, tema; gesto, kimono) [256, 36], чи воно виникло внаслідок адаптації до словацького родового закінчення при намаганні зберегти первісне (оригінальне) значення роду (analyza, akcia, aloa) або з якихось інших причин, наприклад, у результаті збігу форми називного однини з іншими відмінками (diadem, idiom, problem). Адаптація граматичної форми іноді викликає зміну родової грамеми мови-оригіналу на ґрунті словацької мови. Такі приклади наводить К.Палковіч [261, 281-282]. Зміна роду може супроводжуватись і зміною закінчення слова (флексії оригіналу), напр., після усунення грецьких (-on: meter, prototyp; -a: monogram, program) та латинських закінчень (-um: fakt, elemenet, postulat), які були притаманні іменникам середнього роду в мові-оригіналі, відповідні запозичення у словацькій мові належать до чоловічого роду.
Вирішальну роль відіграє фонемна, а не графемна форма запозичених слів, пор. ensemble, timbre - чол. р. Однак цей принцип не застосовується до всіх без винятку запозичених іменників [237, 30; 238, 135; 249, 21] (пор. також чеські назви місцевостей: Litomysl, Olomouc, які у чеській мові належать до жіночого роду, у словацькій - набувають значення чоловічого, хоча мовна практика засвідчує їх вживання у формі жіночого роду. Але назви Boleslav, Breclav, Plzen - згідно із чеським узусом є жіночого роду. Такі тенденції спостерігаються і при іншомовних топонімах: Bakon, Osviencim, Pariz, Postupim, Solun, які набули значення чоловічого роду на підставі закінчення (на відміну від чеської мови-посередника). А от Budapest, Bukurest, Kodan, Poznan, Sibir, Vieden, відповідно до норм чеської мови, належать до жіночого роду (хоча у діалектній лексиці Budapest, Bukurest, Sibir - чол.р.) [237, 31; 238, 134]. Ця ситуація виразно відрізняється від стану в російській мові, де запозичені іменники розподіляються за родами відповідно до формальної ознаки - фіналі слова: кафедра, карта, аудитория - жін. р.; семинар, коллоквиум - чол. р.; пальто, кино, портмоне - сер. р. [123, 39].
3. У деяких випадках іншомовні іменники не набувають "сильних флексій", а, залишаючи оригінальну формальну структуру мови-джерела, зберігають у словацькій мові й родову грамему мови-оригіналу. Таке явище спостерігаємо, наприклад, при іменниках середнього роду грецького та латинського походження на -on, -um (epiteton, muzeum; але пор., album, lexikon - чол.р.) та іменниках жіночого роду типу prax, syntax, де перевагу надано первинному роду. Значення роду не відповідає також формальному закінченню і в інших запозиченнях з послабленою родовою маркованістю: afis, esej, livrej, trofej, retus, Provence та ін. У словацькій мові це слова жіночого роду [237, 30-31; 238, 135-136].
4. Назви неістот, які сприймаються як цитати з інших мов, залишаються невідмінюваними та належать до середнього роду: junktim, vademekum; лише при їх частому використанні вони починають відмінюватися за закінченнями як іменники чоловічого або жіночого роду (angazman, minus, plus, alfa, omega). При нетипових для словацької мови закінченнях іншомовні слова також залишаються невідмінюваними іменниками середнього роду: finale, kanoe, kupe, pyre, alibi, derby, menu та ін. Лише невелика частина невідмінюваних слів належить до чоловічого (lei, leva) або жіночого роду (avenue, jury, revue, whisky, Labe), що могло бути викликане первісним значенням роду оригіналу або семантичною співвіднесеністю із синонімічними поняттями в словацькій мові. Останній фактор має свій прояв і в інших слов'янських мовах. Так, у сучасній українській мові помітна тенденція, яка стосується невідмінюваних іменників іншомовного походження: домінантним фактором динаміки граматичного роду виступає система лексико-семантичних зв'язків (пор.: сироко, торнадо - чол. р.; "метаіменник" - "вітер"; гінді, урду - жін. р.; "мова") [42, 91-92]. Аналогічний процес відбувається і в російській мові, де грамема середнього роду вже не є універсальною для всіх предметних невідмінюваних запозичених іменників [141, 89; пор. також 123, 25]. Відзначається також послаблення впливу родової грамеми мови-оригіналу, що було типовим для Х
- Київ+380960830922