РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих.
Обстежено 120 хворих на ХНХ у стадії загострення сполученого з ХОЗЛ у стадії
нерізкого загострення. Всі хворі обстежувалися і лікувалися амбулаторно
протягом 4 тижнів під спостереженням клініки внутрішніх хвороб №1 Донецького
державного медичного університету. Після проходження основного курсу лікування
хворі один раз у три місяці протягом року були у клініці для з’ясування скарг,
фізикального обстеження і уточнення частоти загострень, тривалості ремісії.
Серед обстежених хворих було 86 (71,7%) жінок і 34 (28,3%) чоловіки у віці від
32 до 65 років. Дійсно, на ХХ частіше страждають жінки [165]. Давність ХНХ
складала від 3 до 18 років, давність ХОЗЛ — від 1 до 5 років.
Всі обстежені хворі палили, причому викурювали 10–40 сигарет за день протягом
3–20 років
У всіх обстежених хворих клінічні прояви ХНХ домінували, були більш вираженими,
ніж симптоми ХОЗЛ (ХОЗЛ I стадії, легенева недостатність (ЛН) — не більше I
стадії).
У хворих, окрім ХНХ і ХОЗЛ, діагностовані наступні супутні захворювання:
хронічний неерозивний гастродуоденіт — 16 (13,3%) хворих, гастроезофагеальна
рефлюксна хвороба — 17 (14,2%) хворих, хронічний панкреатит — 15 (12,5%)
хворих, гіпертонічна хвороба — 8 (6,7%) хворих, ішемічна хвороба серця — 7
(5,8%) хворих, цукровий діабет — 4 (3,3%) хворих. Всі супутні захворювання були
поза загостренням (у фазі компенсації) або у стадії загострення (хронічний
панкреатит), з приводу них пацієнти не одержували медикаментозного лікування
або одержували стабільну дозу препаратів (наприклад, при ішемічній хворобі
серця, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті).
У 22 (18,3%) хворих був діагностований неспецифічний реактивний гепатит, а у 8
(6,7%) хворих — неалкогольний стеатогепатит. Діагноз неспецифічного реактивного
гепатиту встановлювався за наявністю підвищення трансаміназ не більш, ніж в 1,5
рази, рівня загального білірубіну крові — не більше 30 мкмоль/л, збільшення
печінки не більш, ніж на 1,0–1,5 см нижче за праву реброву дугу, помірних
дифузних змін печінки при сонографії, які нівелювалися в процесі лікування ХНХ.
Діагноз неалкогольного стеатогепатиту виставлявся тим хворим, у яких окрім
вищеперелічених біохімічних і сонографічних змін, виявлялися гіпер- і
дисліпідемія, підвищення луногенності печінки при сонографії, мала місце
підвищена маса тіла. Причому, в останніх хворих зміни з боку печінки без
спеціального лікування не зникали.
Хворі з вірусними ураженнями печінки в дослідження не включалися. Вірусна
етіологія уражень печінки виключалася шляхом вивчення маркерів вірусів
гепатитів А, В, С, D, E, G, Епштейна-Барра, простого герпесу 1 і 2 типів,
цитомегаловірусу, Коксакі В (методом імуноферментного аналізу). Крім того,
проводили дослідження маркерів хламідіозу і токсоплазмозу для виключення
відповідної етіології патології жовчних шляхів і печінки. Хворі з позитивними
маркерами вірусної і/або протозойної інфекції виключалися з дослідження. У
дослідження не включалися також хворі з алкогольним ураженням печінки за даними
анамнезу.
Вік обстежених чоловіків і жінок зіставлявся (рис. 2.1). Так, вік обстежених
жінок у 12 (14,0%) пацієнток не перевищував 39 років. В 53 (61,6%) пацієнток
випадків вік був від 40 до 59 років включно. І, нарешті, в 21 (24,4%) хворого
вік був старше ніж 60 років. Вік чоловіків розподілявся таким чином: 5 (14,7%)
пацієнтів — до 40 років, 21 (61,8%) пацієнтів — від 40 до 59 років, 8 (23,5%)
пацієнтів — 60 років і старше.
Частота різної давності ХНХ у обстежених хворих розподілялася таким чином (рис.
2.2): до 5 років — 22 (18,3%) хворих, 5-9 років — 73 (60,9%) хворих, 10 років і
більше — 25 (20,8%) хворих.
Тобто, частіше всього давність захворювання складала від 5 до 9 років
(включно).
Рис. 2.1. Розподіл обстежених хворих чоловіків і жінок за віком.
Контрольну групу склали 30 практично здорових у віці від 30 до 63 років. Серед
здорових були 21 (70,0%) жінка і 9 (30,0%) чоловіків. Тобто, вік практично
здорових і розподіл їх за статтю відповідали таким у обстежених хворих на ХНХ,
сполучений з ХОЗЛ.
Рис. 2.2. Розподіл обстежених хворих за давностю ХНХ.
2.2. Методи обстеження.
Хворі обстежувалися двічі — до початку амбулаторного лікування і через 4 тижні,
тобто безпосередньо після закінчення лікування. Комплекс обстеження включав
з’ясування скарг, анамнезу, проведення об’єктивного (фізикального) обстеження,
виконання лабораторних і інструментальних тестів. Як вказано вище, безпосереднє
обстеження хворих проводили і після закінчення амбулаторного лікування протягом
року один раз у три місяці.
Лабораторне обстеження включало проведення загального аналізу крові, загального
аналізу сечі, дослідження крові на цукор, калу на яйця глистів, загального
аналізу харкотиння.
Для вивчення функціонального стану печінки досліджували активність
аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази
(ЛФ), г-глутамілтранспептидази (ГГТ) в крові, рівень холестерину, загального і
прямого білірубіну, загального білка в крові, протеїнограму. Вищеперераховані
біохімічні показники вивчали на біохімічному аналізаторі «Vitalab Flexor-2000»
(Нідерланди). Показники здорових представлені в табл. 2.1. При виявленні у
хворого збільшення печінки для диференційної діагностики між неспецифічним
реактивним гепатитом та неалкогольним стеатогепатитом визначали також у крові
показники тригліцеридів, ліпопротеїдів високої, низької і дуже низької
щільності.
Для оцінки тонусу і кінетики ЖМ та сфінктерів ПЖШ проводили багатофракційне
дуоденальне зондування (БФДЗ) за класичною методикою [25, 59, 221, 222].
При цьому
- Київ+380960830922