Розділ 2
Матеріал І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
За період з 2000 по 2004 роки нами було обстежено 147 пацієнтів з хронічною
аортальною недостатністю (ХАН) ревматичного або атеросклеротичного ґенеза,
серед яких було 69 чоловіків і 78 жінок у віці від 19 до 74 років.
У всіх пацієнтів разом із загальноклінічним обстеженнями виконувалися
електрокардіографія (ЕКГ) і трансторакальна (ТТ) ехокардіографія (ЕхоКГ). 39
пацієнтам виконано трансезофагеальну (ТЕ) ЕхоКГ, 34 – стресову ЕхоКГ з
черезстравохідною стимуляцією передсердь. Одержані ЕхоКГ параметри зіставлялися
з такими в контрольній групі, що складалася з 35 здорових осіб.
73 хворим з ХАН ТТ ЕхоКГ виконувалася неодноразово в ході проспективного
спостереження (від 2 до 4 разів). Терміни проспективного спостереження склали
від 12 до 52 місяців, в середньому – 29,6 ± 9,1 міс.
Наявність ХАН встановлювали на підставі виявлення регургітуючого діастолічного
потоку на аортальному клапані (АК) при ТТ ЕхоКГ з використанням доплерівського
режиму; гострі варіанти аортальної недостатності виключали на підставі
загальноприйнятих клінічних і інструментальних критеріїв [1, 2, 19, 27, 57].
Діагностику ревматизму здійснювали на підставі критеріїв Американської
Кардіологічної Асоціації (1992) і Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я
(2003) (переглянуті критерії Джонса) [20, 86, 143]. У дослідження не включали
пацієнтів, у яких разом з ХАН мали місце помірний або тяжкий аортальний стеноз
(максимальна швидкість систолічного кровотоку через АК більше 3 м/с),
мітральний стеноз або мітральна недостатність більш, ніж мінімального ступеня,
а також помірні або тяжкі порушення структури і функції трикуспідального
клапана і/або клапана легеневої артерії.
Наявність хронічної серцевої недостатності (ХСН), її стадію і функціональний
клас (ФК) визначали згідно класифікації Українського наукового товариства
кардіологів, наявність і ступінь артеріальної гіпертензії (АГ) – згідно
рекомендаціям експертів Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я,
Інтернаціональної Асоціації Гіпертонії 1999 року і Українського наукового
товариства кардіологів. ФК стенокардії навантаження встановлювали відповідно до
Функціональної Класифікації Стенокардії Канадського Кардіоваскулярного
Товариства [27].
ЕКГ виконувалася на апараті «Bioset-8000» (Німеччина) згідно загальноприйнятих
вимог з використанням 12 стандартних відведень [23].
ТТ ЕхоКГ проводилася на апаратах "Ultramark-9" (ATL, США) з використанням
ультразвукового датчика з частотою 2,25 МГц і "HDI-5000" (Philips, Німеччина) з
використанням ультразвукового датчика з частотою 2,0 – 4,0 МГц і включала одно-
і двовимірну ЕхоКГ, доплерографічне дослідження в імпульсному і
безперервно-хвильовому режимах, а також кольорове доплерівське картування
потоків і тканинну доплерографію. Дослідження проводилося в стані спокою після
15 хвилин відпочинку в положенні хворого лежачи на лівому боці з
парастернального доступу в позиціях по довгій осі і короткій осі; з апікального
доступу в 2-, 4- і 5-камерних позиціях; у положенні хворого лежачи на спині з
супрастернального і субкостального доступів, а також в положенні лежачи на
правому боку з правого парастернального доступу. Хворим рекомендувалося перед
дослідженням уникати значних фізичних навантажень [5, 7, 28, 31, 100, 113,
119].
При ТТ ЕхоКГ дослідженні особливу увагу надавали оцінці
структурно-функціональних особливостей АК і лівого шлуночку (ЛШ).
Структура АК оцінювалася за допомогою одно- і двовимірних режимів з
використанням комплексу ехокардіографічних позицій, що забезпечують якнайкращу
візуалізацію апарату АК. Потовщення стулок АК встановлювали при їх товщині 2 мм
і більш; ущільнення стулок АК і кільця АК (склероз / кальцифікацію) – при
підвищенні їх ехогенності, при цьому розрізняли помірний і значний ступені
збільшення ехогенності відносно ехогенності міокарду ЛШ (що розцінювалося як
помірні і виражені склероз / кальцифікація відповідно) [41, 64, 66, 85, 115,
134].
Для оцінки аортальної регургітації (АР) в режимі кольорового доплерівського
картування візуалізували потік АР і оцінювали розташування потоку по відношенню
до структур АК (центральне, ексцентричне), визначали ступінь АР напівкількісним
і кількісним методами.
Напівкількісну оцінку ступеня АР виконували з використанням імпульсного
доплерівського режиму. При цьому оцінювали тривалість періоду напівспаду
градієнта діастолічного тиску між аортою і ЛШ (ТЅ). Залежно від її значень АР
визначали як мінімальну при ТЅ > 400 мс, помірну при ТЅ 200-400 мс і тяжку при
ТЅ < 200 мс [28, 31, 72, 97].
На рисунку 2.1 продемонстровано виконання оцінки ступеня АР за періодом
напівспаду градієнта діастолічного тиску між аортою і ЛШ у хворої Л., 47 років.
З апікального доступу в 5-камерній позиції проводили вимірювання швидкостей
трансаортального діастолічного кровотоку, при цьому контрольний об'єм
розташовували у місця стулення стулок АК. На підставі цих вимірювань проводили
автоматичний розрахунок ТЅ з використанням рівняння Бернуллі.
Кількісну оцінку АР з підрахунком об'єму регургітації (ОР) і фракції
регургітації (ФР) виконували доплерографічним методом проксимальної
конвергенції потоку (PISA-метод) з використанням рекомендацій Комітету по ЕхоКГ
Американської Асоціації Кардіологів і Американського Товариства ЕхоКГ [39, 77,
140].
Рис. 2.1 Фрагмент доплерографічної ЕхоКГ хворої Л., 47 років (під контролем
двовимірного режиму – п'ятикамерна позиція, апікальний доступ): виконання
оцінки ступеня АР за періодом напівспаду градієнта діастолічного тиску між
аорт
- Київ+380960830922