РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежених хворих
Під спостереженням перебували 211 хворих із системними захворюваннями
сполучної тканини віком від 16 до 62 років (у середньому 38,7 ± 0,8 років),
серед яких 71 (33,6%) особа страждала на СЧВ, 51 (24,2%) – ССД, 89 (42,2%) –
РА. Хворі обстежені і проліковані в умовах терапевтичного відділення Інституту
невідкладної і відновної хірургії АМН України (м. Донецьк), у ревматологічному
і нефрологічному відділеннях Донецького обласного клінічного територіального
медичного об'єднання. Характеристика хворих за статтю подана в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика обстежених хворих за статтю
Групи хворих
Загальна кількість хворих
Стать
чоловіки
жінки
абс.
абс.
СЧВ
ССД
РА
71
51
89
12,7
11,8
9,0
62
45
81
87,3
88,2
91,0
Разом
211
23
10,9
188
89,1
За віковими групами не відрізнялися між собою хворі на СЧВ і ССД (c2 = 0,02, p
= 0,880), СЧВ і РА (c2 = 0,57, p = 0,452), ССД і РА (c2 = 0,28, p = 0,598).
Середній вік хворих на СЧВ становив 32,8 ± 1,4 років, ССД – 39,1 ± 1,7 років,
РА – 43,2 ± 0,9 років. Особи, що страждали на ССД, були старші за віком, ніж
пацієнти з СЧВ (S = 2,95, p = 0,004; F = 0,92, p = 0,375), але молодші, ніж з
РА (S = 2,15, p = 0,031; F = 1,7, p = 0,015).
Середня тривалість захворювання у пацієнтів із СЧВ становила 8,2 ± 0,9 років,
ССД – 10,4 ± 0,9 років, РА – 10,2 ± 0,8 років, відмінності якої при
порівняльній оцінці окремих груп виявилися недостовірними (щодо СЧВ-ССД – S =
1,68, p = 0,091; F = 1,27, p = 0,187, СЧВ-РА – S = 1,62, p = 0,103; F = 0,91, p
= 0,342, ССД-РА – S = 0,16, p = 0,872; F = 0,72, p = 0,100).
У 3 (4,2%) хворих на СЧВ констатований гострий перебіг патологічного процесу,
у 28 (39,4%) – підгострий, у 40 (56,4%) – хронічний, причому вплив статі на
перебіг захворювання був відсутній (KW = 3,62, p = 0,057). У 53 (59,6%)
випадках РА встановлений серопозитивний варіант захворювання. I стадія РА була
в 8 (9,0%) спостереженнях, II – у 36 (40,4%), III – у 32 (36,0%), IV – у 13
(14,6%). Високий ступінь активності СЧВ відзначений у 30 (42,3%) хворих, ССД –
у 16 (31,4%), РА – у 21 (23,6%), що знайшло своє відображення в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих різних груп
за ступенем активності патологічного процесу
Групи хворих
Загальна кількість хворих
Ступінь активності захворювання
І
ІІ
ІІІ
абс.
абс.
абс.
СЧВ
ССД
РА
71
51
89
25
17
32
35,2
33,3
36,0
16
18
36
22,5
35,3
40,4
30
16
21
42,3
31,4
23,6
Разом
211
74
35,1
70
33,1
67
31,8
Потрібно підкреслити, що при СЧВ і ССД не виявлено впливу статі на ступінь
активності захворювання (відповідно KW = 0,16, p = 0,688 і KW = 0,33, p =
0,567), тоді як у жінок з РА активність була вищою (KW = 10,7, p = 0,001).
Якщо хворі на СЧВ і ССД різної статі практично не відрізнялися між собою за
віком (відповідно S = 1,68, p = 0,094; F = 1,03, p = 0,47 і S = 1,21, p =
0,231; F = 132,0, p < 0,001), то вік чоловіків з РА склав 50,0 ± 1,1 років, а
жінок – 42,5 ± 1,0 років (S = 5,01, p < 0,001; F = 8,19, p = 0,004), що
представлено на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Відмінності показників у чоловіків і жінок
(показники у чоловіків прийнято за 100%)
Тривалість захворювання у всіх трьох групах виявилася достовірно більшою у
жінок (при СЧВ – S = 2,49, p = 0,015; F = 3,16, p = 0,044, при ССД – S = 6,97,
p < 0,001, F = 149,0, p < 0,001, при РА – S = 7, 03, p < 0,001; F = 13,5, p =
0,001). Ступінь активності патологічного процесу в хворих на СЧВ і ССД не
залежав від статі (відповідно S = 0,24, p = 0,808; F = 0,70, p = 0,203 і S =
0,58, p = 0,572; F = 0,36, p = 0,027), тоді як в групі РА він був вищим у жінок
(S = 2,61, p = 0,010; F = 1,12, p = 0,485). При цьому чоловіки і жінки, які
страждали на РА, не відрізнялися за стадією захворювання (S = 0,12, p = 0,902;
F = 0,22, p < 0,001).
У 85,9% хворих на СЧВ виявлений гломерулонефрит, у 83,1% - артрит або
артралгії, у 73,2% - ураження шкіри (еритема, синдром Роуелла, дискоїдні
вогнища, васкулітний “метелик”, папулосквамозні й кільцеподібні висипання,
сітчасте ліведо), у 70,4% - ураження міокарда (міокардит, міокардіодистрофія),
у 64,8% - ураження ендокарда (синдром Лібмана-Сакса) і формування клапанних
пороків серця, у 63,4% - лихоманка, у 50,7% - лімфаденопатія, у 47,7% -
алопеція, у 45,1% - міозит або міалгії, у 38,0% - гепатит, у 36,6% - ураження
центральної нервової системи, у 35,2% - плеврит, у 33,8% - пневмоніт, у 32,4% -
перикардит, у 19,7% - ураження периферичної нервової системи, у 14,1% -
спленомегалія (рис. 2.2).
У 3 (4,9%) хворих з вовчаковим гломерулонефритом встановлений нефротичний
синдром, у 10 (16,4%) – хронічна ниркова недостатність I ступеня. У 55 (77,5%)
спостереженнях хворих на СЧВ у периферичній крові виявлено LE-клітини, у 62
(87,3%) – антитіла до нативної ДНК.
Встановлено вплив статі на частоту клінічних ознак СЧВ (W = 0,050, R = 40,516,
p < 0,001). Це стосувалося ураження м'язів (KW = 10,1, p = 0,001), шкіри (KW =
5,33, p = 0,021), лімфатичних вузлів (KW = 9,68, p = 0,002), міокарда (KW =
5,15, p = 0,023), ендокарда (KW = 4,42 < p = 0,036) і алопеції
Рис. 2.2. Частота окремих клінічних ознак у обстежених хворих на СЧВ
Примітка: 1 – гломерулонефрит, 2 – ураження суглобів, 3 – ураження шкіри, 4 –
ураження міокарда, 5 – ураження ендокарда, 6 – лихоманка, 7 – лімфаденопатія, 8
– алопеція, 9 – ураження м’язів, 10 – ураження печінки, 11 – ураження
центральної нервової системи, 12 – плеврит, 13 – пневмоніт, 14 – перикардит, 15
– ураження периферичної нервової системи, 16 – ураження селезінки.
(KW = 6,16, p = 0,013), що знайшло
- Київ+380960830922