РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Під нашим спостереженням знаходилось 122 хворих на хронічний панкреатит (ХП) в
стадії загострення, серед яких в 95 випадках ХП був сполучений з хронічним
необструктивним бронхітом (ХНБ).
Діагноз ХП встановлювався на підставі загальновизнаних ознак даної патології
відповідно Марсельсько-Римської класифікації [43].
Діагноз ХНБ був встановлений на попередніх етапах після консультації
пульмонолога та підтвердження інструментальними методами дослідження. У всіх
випадках захворювання було в стадії ремісії.
В залежності від статі та віку хворі на ХП в сполучанні з ХНБ були розподілені
наступним чином (табл.2.1.1).
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих з хронічним панкреатитом в поєднанні з хронічним
необструктивним бронхітом за віком та статтю
Стать
Вік (роки)
Всього
20-29
30-39
40-49
50-59
>60
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
Ж*
3,7
11
20,4
17
31,5
15
27,8
16,6
54
Ч*
4,9
21,9
15
36,6
10
24,4
12,2
41
разом
4,2
20
21,1
32
33,7
25
26,3
14
14,7
95
Примітка: Ж – жінки, Ч – чоловіки.
Серед обстежених переважали жінки (56,8%) та найбільшу групу хворих складали
особи віком від 30 до 59 років (81,1%).
Тривалість захворювання була різною та перебувала в діапазоні від 2 до 18
років, однак серед обстежених переважали особи, анамнез на ХП у яких складав
від 5 до 10 років (табл. 2.1.2).
Таблиця 2.1.2
Розподіл хворих на хронічний панкреатит, сполучений з хронічним необструктивним
бронхітом за тривалістю анамнезу хронічного панкреатиту
Стать
Тривалість захворювання (роки)
Всього
до 5
5 – 10
>10
абс.
абс.
абс.
Ж*
11
20,4
30
55,5
13
24,1
54
Ч*
10
24,4
19
46,3
12
29,3
41
разом
21
22,1
49
51,6
25
26,3
95
Примітка: Ж – жінки, Ч – чоловіки.
У більшості хворих (47) загострення ХП було зареєстровано 1-2 рази на рік, у
зв'язку з чим їм проводилося стаціонарне лікування. 21 особа (22,1%)
відзначала, що загострення відбувалося менш ніж 1 разу на рік; у 27 хворих
(28,4%) – частіше 2 разів. Більша частина хворих (84,2%) пов'язували виникнення
загострення з порушенням дієти (прийом жирної, смаженої їжі, свіжої здоби,
вживанням алкоголю та газованих напоїв).
В дослідження були включені хворі, у яких етіологічними чинниками ХП була
жовчнокам’яна хвороба або зловживання алкоголю. Біліарний генез захворювання
був встановлений на догоспітальному етапі за результатами інструментальних
методів дослідження. Алкогольну етіологію ХП встановлювали сумісно з
наркологом. Під спостереженням знаходились хворі з біліарним ХП (ХБП), які
склали 57,9% та алкогольним ХП (ХАП) – 42,1% (табл. 2.1.3).
Таблиця 2.1.3
Розподіл хворих за етіологією хронічного панкреатиту
Стать
Етіологічний чинник захворювання
ХБП
ХАП
абс.
абс.
жінки (n=54)
42
77,8
12
22,2
чоловіки (n=41)
13
31,7
28
68,3
всього
55
57,9
40
42,1
Таким чином, переважали хворі з ХП біліарної етіології. Серед хворих на ХБП
переважну більшість складали жінки (76,4%). В 70,0% випадках ХП, спричинений
зловживанням алкоголю, був зареєстрований у чоловіків.
На підставі результатів опитування було встановлено, що найбільш частою
клінічною ознакою при загостренні ХП був больовий синдром, який спостерігався у
83,2% пацієнтів, мав різну локалізацію, інтенсивність, зони ірадіації та
тривалість (табл.2.1.4). Періодичний біль помірної чи вираженої інтенсивності
реєструвався у 37 (38,9%) хворих і часто мав оперізуючий характер. 42 хворих
скаржилися на постійний біль помірної чи мінімальної інтенсивності, який
частіше локалізувався у лівому підребер’ї, рідше в обох підребер’ях та/або
епігастральній ділянці. Іноді (в 16,8% випадків) хворі вказували на наявність
„еквівалентів” болю у вигляді абдомінального дискомфорту, тяжкості, здуття та
розпирання у верхній частині живота. Найчастіше біль іррадіював у поперекову
ділянку ліворуч, ліву половину грудної клітини, ліву руку та ключицю, тобто за
типом „лівого напівпоясу”. Правостороння іррадіація болю відмічалася при
поєднанні ХП з біліарною патологією.
Таблиця 2.1.4
Характеристика больового синдрому у хворих на хронічний панкреатит в поєднанні
з хронічним необструктивним бронхітом
Больовий синдром
Кількість хворих (n=95)
абсолютна
відносна, %
локалізація:
епігастрій
9,5
епігастрій та ліве підребір’я
33
34,7
епігастрій, ліве та праве підребір’я
17
17,9
весь живіт
20
21,1
інтенсивність:
мінімальна
23
24,2
помірна
35
36,9
сильна
21
22,1
іррадіація
поперекова ділянка
16
16,8
лівий „напівпояс”
31
32,6
правий „напівпояс”
19
20,0
тривалість:
короткочасні (до 1 години)
17
17,9
довготривалі (от 1 до 6 годин)
33
34,8
постійні
29
30,5
У більшості хворих біль виникав або підсилювався через 30-40 хвилин після їжі,
особливо при вживанні значної кількості жирної, смаженої, гострої їжі, свіжої
здоби, свіжих овочів та фруктів, алкоголю та газованих напоїв. 18 хворих,
внаслідок цих обставин, скаржилися на страх щодо харчування. Більшість хворих
(41,1%) для поліпшення стану використовували холод та утримання від вживання
їжі. Біль зменшувався при прийомі спазмолітиків у 38 хворих; позитивну дію
гастрокінетиків відмічали 19 осіб, 49 пацієнтів використовували ферментні
препарати.
Другим за частотою (75,8%) був диспепсичний синдром. Так, виявлено, що у
обстежених хворих спостерігалися різні диспепсичні розлади, а їх поодинокі
прояви або сполучення були притаманні більшості пацієнтів (табл. 2.1.5).
Таблиця 2.1.5
Характеристика диспепсичного синдрому у хворих на х