Формування у майбутніх учителів початкових класів професійної готовності до створення виховних ситуацій

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ПРОФЕСІЙНОЇ
ГОТОВНОСТІ ДО СТВОРЕННЯ ВИХОВНИХ СИТУАЦІЙ
2.1 Педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх учителів початкових
класів до створення виховних ситуацій
Вивчаючи процес формування професійної готовності майбутніх учителів початкових
класів до створення виховних ситуацій як керовану систему, виділимо педагогічні
умови, які сприяють ефективній підготовці студентів до створення виховних
ситуацій. Тлумачний словник С.Ожегова визначає умову як вимогу, що ставиться
однією з сторін, що домовляються; як усну чи письмову згоду про що-небудь; як
правила, що встановлені у будь-якій сфері життя, діяльності; як обставини, за
яких відбувається чи залежить будь-що [179, с.776]. У психології умову
розуміють як сукупність явищ зовнішнього та внутрішнього середовища, що
ймовірно впливають на розвиток конкретного психічного явища; до того ж це явище
опосередковується активністю особистості, групою людей [225, с.206]. Таким
чином, із психолого-педагогічних позицій педагогічні умови - це обставини, від
яких залежить продуктивність цілісного педагогічного процесу професійної
підготовки фахівців. Серед педагогічних умов нами виокремлено:
1. Посилення виховної спрямованості викладання педагогічних дисциплін на основі
суб’єкт-суб’єктної взаємодії.
Важливе значення в професійній підготовці майбутніх учителів початкових класів
до створення виховних ситуацій відіграє засвоєння педагогічних дисциплін,
провідним серед яких є курс "Педагогіка". Даний предмет покликаний закласти
підвалини виховної компетентності, гуманістичної спрямованості, дати поштовх до
педагогічної творчості студентів, готувати їх до організації виховної
взаємодії, створити умови для перетворення студента в суб’єкта особистісного й
професійного зростання.
Часто на практиці викладання педагогіки здійснюється відірвано від сучасної
філософії освіти та реального навчально-виховного процесу в школі, її вивчення
зводиться до оволодіння теоретичними знаннями. На думку науковців [98; 107;
211; 236; 278 та ін.], одним із важливим напрямів покращення підготовки
майбутніх учителів до виховної роботи у ВНЗ є вдосконалення викладання курсу
педагогіки.
Вважаємо, що в контексті формування професійної готовності майбутніх учителів
початкових класів до створення виховних ситуацій, насамперед, слід посилити
виховну спрямованість у викладанні даної дисципліни на основі реалізації
особистісно зорієнтованого підходу. Ми спирались на концепцію педагогічного
процесу Т.Сущенко, яка вважає особливістю гуманного педагогічного процесу те,
що педагог діє не за програмою, а за особистістю, її настроєм, внутрішнім
станом. Він створює умови для повного самостворення внутрішніх сил і здібностей
особистості шляхом розкріпачення її думки. Привабливість гуманних
міжособистісних відносин є однією з найважливіших умов створення високого
емоційного тонусу, атмосфери довіри, без якої неможливий розвиток творчої
особистості у сфері вільного неформального спілкування [235, с.16].
Це вимагає того, що при побудові педагогічного процесу на таких засадах
викладач має стати співробітником студента в самозміні, самовихованні,
самоосвіті; студент – суб’єктом активної пізнавальної творчої діяльності в
процесі спільного розв’язання навчально-виховних завдань. З іншого боку,
розгляд педагогічних проблем необхідно забезпечується з позицій гуманізму,
суб’єкт-суб`єктної взаємодії, діалогу з точки зору включеності їх у контекст
цілісного освітньо-виховного процесу, з погляду на дитину як суб’єкт виховної
взаємодії.
Посилення виховного впливу педагогіки в процесі формування професійної
готовності майбутніх учителів початкових класів до створення виховних ситуацій
потребує системних заходів. З цією метою в змісті навчальної дисципліни,
насамперед, виокремлюємо концентри, теми, питання з теорії виховання, які мають
безпосереднє значення в процесі формування готовності майбутніх учителів
початкових класів до виховної роботи в цілому, до створення виховних ситуацій.
Їх засвоєння спрямовується на формування у студентів гуманістичних ціннісних
установок, розвиток інтересу до виховної діяльності, їх орієнтацію на
першочергову реалізацію виховних функцій. Посилення їхнього виховного змісту
забезпечується за рахунок включення оновлених виховних концепцій та підходів,
досвіду роботи класиків педагогіки та кращих учителів-вихователів, яскравих
зразків із художньої літератури. Наслідком чого є усвідомлення майбутніми
вчителями сутності процесу виховання як суб’єкт-суб’єктної взаємодії,
невід’ємною складовою якої є моделювання та діагностування результатів
вихованості учнів. Проблеми теорії виховання варто викладати з позицій потреб і
завдань сучасної школи та повсякденної практики.
Увага студентів акцентується на виховних можливостях змісту матеріалу також у
процесі засвоєння теорії навчання: функцій процесу навчання, методів навчання,
контролю за навчальними досягненнями, вимог до уроку тощо. У викладанні
необхідно забезпечити мотиваційну спрямованість, проблемність і використання
інтерактивних методик через включення студентів у активну, творчу
навчально-пошукову діяльність під час лекційних, семінарських занять,
самостійної роботи.
Реалізації розробленої вимоги сприяє і розробка комплексу самостійних творчих
завдань, які мають на меті актуалізацію, використання в нестандартних умовах
знань, отриманих під час вивчення питань із теорії виховання; глибоке
усвідомлення гуманістичної сутності виховної діяльності, процесу виховання,
принципів виховання на сучасному етапі;