РОЗДІЛ II. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ
МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ СТУДЕНТІВ
2.1. Аналіз сучасного стану моніторингу якості навчальних досягнень студентів у
вищих навчальних закладах недержавної форми власності.
91
2.2. Педагогічні умови моніторингу сформованості провідних компетентностей
студентів.
118
2.3. Експериментальне обґрунтування ефективності педагогічних умов моніторингу
якості навчальних досягнень студентів.
147
Висновки до розділу ІІ
175
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
178
ДОДАТКИ
181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
197
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В Україні розпочато процес удосконалення системи
оцінювання навчальних досягнень студентів, який розглядається як один з
основних засобів забезпечення якості освіти. Виникла нагальна потреба,
практична значущість системного відстеження якості освітньої діяльності.
Законом України “Про вищу освіту” визначено, що “якість вищої освіти – це
сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну
компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і зумовлює
здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби
суспільства” [77, 2]. Підготовка нової генерації високоосвічених кадрів,
здатних здобувати і продукувати знання, потребує здійснення кардинальних змін у
вищій школі.
На сьогодні проведення зрізів, контролю, різного рівня тестувань втрачають
актуальність. Адже такий контроль проводиться одноразово й не носить системного
характеру.
Найголовнішим аргументом на користь широкого впровадження моніторингу якості
навчальних досягнень студентів є можливість забезпечити кожного студента
інформацією про стан його навчальної підготовки і надати йому допомогу в
коригуванні цього стану відповідно до його здібностей та потреб.
Отримана за допомогою моніторингу інформація дасть змогу своєчасно виявляти
негативні чинники, запобігати їх виникненню, будувати й вдосконалювати
навчально-виховний процес, прогнозувати розвиток системи освіти і створити
умови, щоб якнайбільше громадян України змогло здобути кваліфіковану вищу
освіту, бо саме від рівня інтелектуалізації залежатиме майбутнє науки, майбутнє
нації, майбутнє країни.
Аналіз педагогічної, психологічної та філософської наукової літератури свідчить
про те, що досліджувана проблема розглядається вченими з різних аспектів.
Функції управління освітою та способи оцінювання її якості обґрунтовано в
наукових працях В. Безпалько, Т. Бордовського, О. Василенко, Б. Гаєвського, Л.
Даниленко, Г. Єльникової, Т. Єсенкова, Ю. Конаржевського, О. Майорова, В.
Маслова, В. Новак, Г. Сиротинко, Н. Тализіної, Т. Шамової, В. Якуніна та ін.
О. Мармаза і Є. Хриков розробили модель управління, що включає вивчення та
оцінку фактичного стану освіти, постановку завдань, вибір засобів, організацію
запланованої діяльності, аналіз результатів і корекцію, визначення нових цілей
і завдань.
Моніторинг як засіб удосконалення системи інформаційного забезпечення
управління освітою розглядають О. Абдуліна, В. Горб, О. Локшина, О. Майоров, О.
Мітіна, Л. Мишанська, С. Сіліна та інші.
Окремі характеристики критеріїв якості знань представлено в роботах В.
Архангельського, В. Безпалька, В. Галузинського, М. Євтуха, Д. Карєва, І.
Лернера, М. Скаткіна, Ю. Татура. Критеріальний апарат оцінювання якості знань
розглядають у своїх працях О. Абдуліна, В. Безпалько, С. Вітвицька, А. Верхола,
В. Гузєєв, В. Кальней, М. Корольова, Н. Кузьміна, А. Полле, Н. Романкова, С.
Шишов, В. Якунін та інші.
Проблеми управління процесом засвоєння знань і вмінь у вищій та
загальноосвітній школі, шляхи підвищення ефективності навчального процесу
досліджували А. Алексюк, В. Андреєв, Ю. Бабанський, В. Безпалько, Н. Волкова,
В. Галузинський, Р. Гуревич, І. Зязюн, В. Краєвський, Н. Мойсеюк, Н. Нікітіна,
Н. Ничкало, В. Онищук, І. Підласий, В. Сластьонін, М. Сметанський, Н. Тализіна,
А. Хуторський, Г. Цехмістрова, В. Шахов, М. Фіцула та інші.
Протягом останніх років висуваються аргументи на користь діагностичного,
вірогідного, об’єктивного підходу до проблеми якості освіти, що потребує
постійного використання методики отримання проміжного, кінцевого та часткових
результатів на різних етапах навчання. Необхідність незалежного оцінювання
якості підготовки випускників, організації моніторингового супроводу всіх ланок
управління системою освіти покладено в основу багатьох сучасних педагогічних
концепцій (О. Абдуліна, В. Антипова, М. Бершадський, О. Бєлкін, Г. Богомолова,
Б. Бодряков, Т. Борова, Н. Буркіна, Н. Вербицька, В. Горб, В. Гузєєв, Г.
Єльникова, В. Кальней, О. Касьянова, Л. Куликова, Н. Кулємін, О. Локшина, Т.
Лукіна, О. Майоров, Д. Матрос, Н. Мельникова, О. Орлов, Д. Полєв, В. Рєпкін, Г.
Рєпкіна, Ю. Романенко, О. Романько, З. Рябова, О. Севрук, С. Сіліна, В.
Сушанко, І. Шимків, С. Шишов, Д. Уілмс та інші).
Розробляються окремі теоретичні положення педагогічного моніторингу, даються
визначення, конкретизується понятійно-критеріальний апарат.
Значна увага приділяється питанням організації, технології і механізмам
проведення моніторингу. Теоретично обґрунтовано і апробовано:
- моніторинг процесу навчання у вищих навчальних закладах (В. Горб);
- професіографічний моніторинг становлення спеціаліста (С. Сіліна);
- моніторинг розвитку навчальної діяльності учнів (З. Рябова);
моніторинг загальноосвітньої підготовки учнів (К. Краснянська і
Л. Краснокутська);
- моніторинг результативності навчального процесу (Н. Вербицька).
У той самий час спостерігається тенденція, коли узагальнюється практичний
досвід педагогічного моніторингу без фундаментальних досліджень моніторингу.
Аналіз наукової
- Київ+380960830922