Клініко-параклінічне обгрунтування терапії вагітних з прееклампсією

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика вагітних з прееклампсією
У роботі наведені дані клінічного обстеження та лікування 141 вагітної жінки,
які знаходились під нашим спостереженням впродовж 3-х років з 2002 по 2004 роки
в обласному перинатальному центрі та міському пологовому будинку м.
Івано-Франківська. У 82 пацієнток діагностовано прееклампсію середнього ступеня
тяжкості, у 39 – тяжкого ступеня згідно міжнародної класифікації захворювань,
рекомендованої Асоціацією акушер-гінекологів України [98] (рис. 2.1.1).
Контрольні дослідження виконані в групі жінок з фізіологічним перебігом
вагітності (n=20).
Обстеження жінок здійснювали на початку клінічного спостереження і після
проведеного лікування.
Вік обстежених вагітних з прееклампсією коливався від 18 до 43 років, а
середній вік склав (26,7±2,3) років. Розподіл вагітних за віком наведений в
табл. 2.1.1, з якої видно, що серед вагітних жінок переважно домінували особи
віком від 21 до 30 років.
Таблиця 2.1.1
Розподіл обстежених вагітних жінок за віком (М±m)
Вік
Контрольна група
(n=20)
ПЕ середнього ступеня
(n=82)
ПЕ тяжкого ступеня
(n=39)
Абс.
Абс.
Абс.
До 20 років
15,0±7,9
14
17,1±4,1
12,8±5,3
21-30 років
12
60,0±10,9
50
61,2±5,4
23
59,0±7,8
31-40 років
20,0±8,9
14
17,1±4,1
23,1±6,7
> 40 років
5,0±4,8
6,1±2,6
5,1±3,5
Залежність розвитку клініки прееклампсії від числа вагітностей наведена в
таблиці 2.1.2. Згідно наших досліджень, у (53,6±5,5) % жінок прееклампсія
середнього та у (56,4±7,9) % тяжкого ступенів виникали при першій вагітності.
При повторних вагітностях частота данного ускладнення зменшувалась.
Таблиця 2.1.2
Залежність виникнення клінічних проявів прееклампсії від кількості вагітностей
(М±m)
Вагітність, при якій виникли клінічні прояви ПЕ
ПЕ середнього ступеня
ПЕ тяжкого ступеня
Абс.
Абс.
44
53,6±5,5
22
56,4±7,9
ІІ
23
28,0±4,9
10
25,6±6,9
ІІІ
6,1±2,6
10,3±4,8
ІV
9,8±3,2
5,1±3,5
>ІV
2,4±1,7
2,6±2,5
Всього:
82
100
39
100
Захворювання з розвитком помітної клінічної симптоматики починалося, як
правило, після 34 тижнів гестації: у 62 (75,6±4,7 %) жінок з ПЕ середнього
ступеня та у 26 (66,6±7,5 %) – тяжкого, а тривалість хвороби до моменту
обстеження у 79 (65,3±4,3 %) жінок склала 2-3 тижні.
Аналізуючи клінічні прояви захворювання, ми відмітили, що класична тріада
Цангемейстера спостерігалась тільки у 27 (32,9±5,1 %) вагітних при середній
прееклампсії та у 17 (43,6±7,9 %) – при тяжкій. Це свідчить про зміну перебігу
данного ускладнення вагітності з переважанням атипових форм, особливо при ПЕ
середнього ступеня, що значно ускладнює його ранню діагностику. Частіше
зустрічалася комбінація з двох симптомів: артеріальної гіпертензії і набряків –
у 21 (25,6±4,8 %) та у 7 (28,2±7,2 %); підвищений артеріальний тиск і
протеінурія – у 9 (11,0±3,4 %) та у 5 (12,8±5,3 %), а білок в сечі і набряки -
у 7 (8,5±3,0 %) та у 5 (12,8±5,3 %) вагітних відповідно при прееклампсії
середнього і тяжкого ступенів. При ПЕ середнього ступеня тяжкості у 12
(14,6±3,9 %) жінок захворювання проявлялось моносимптомно: у 7 (8,5±3,0 %) –
підвищенням артеріального тиску та у 5 (6,1±2,6 %) – появою набряків. При
тяжких формах моносимптомного перебігу хвороби не спостерігалось. Надмірна
прибавка у вазі (від 3 до 15 кг) виявлена у більшості вагітних – у 42 (51,2±5,5
%) та у 29 (74,4±6,9 %) жінок відповідно при ПЕ середнього і тяжкого ступенів.
У процесі обстеження діагностовано, що у 67 (81,7±4,2 %) жінок з прееклампсією
середнього та у 34 (87,1±5,3 %) тяжкого ступенів клінічні прояви ПЕ виникали на
фоні екстрагенітальної патології (табл. 2.1.3). Серед супутніх захворювань
найчастіше спостерігалися анемія, хвороби нирок, гіпертонічна хвороба і
ендокринна патологія, зокрема ожиріння.
Акушерський анамнез був обтяжений у 30 (36,6±5,3 %) вагітних з ПЕ середнього
ступеня та у 22 (56,4±7,9 %) з тяжким. У 15 (18,3±4,2 %) жінок з ПЕ середньої
тяжкості раніше відмічалось штучне переривання вагітності, у 9 (11,0±3,4 %) –
мимовільні викидні, у 5 (6,1±2,6 %) – мертвонародження і постнатальна загибель
дітей, у 6 (7,3±2,8 %) – попередні вагітності ускладнювалися прееклампсією. Ще
більший відсоток аналогічних ускладнень під час попередніх вагітностей було у
жінок з тяжким ступенем: відповідно у 10 (25,6±6,9 %), 7 (17,9±6,1 %), 4
(10,2±4,8 %) та 5 (12,8±5,3 %) пацієнток.
Таблиця 2.1.3
Види екстрагенітальної патології у поєднанні з прееклампсією (М±m)
Фонові захворювання
ПЕ середнього ступеня (n=82)
ПЕ тяжкого ступеня (n=39)
Абс.
Абс.
Відсутні
15
18,3±4,2
12,8±5,3
Анемія
32
39,0±5,3
21
53,8±7,9
Гіпертонічна хвороба
17
20,7±4,4
14
35,9±7,6
Інші серцево-судинні захворювання
9,8±3,2
12,8±5,3
Захворювання нирок
16
19,5±4,3
23,1±6,7
Ожиріння
18
22,0±4,5
10
25,6±6,9
Патологія щитоподібної залози
4,9±2,3
5,1±3,5
У 58 (70,7±5,0 %) жінок з середньою та у 32 (82,1±6,1 %) з тяжкою пре
еклампсією протягом останньої вагітності спостерігалися й інші її ускладнення
(табл. 2.1.4).
Таблиця 2.1.4
Ускладнення перебігу вагітності у жінок з прееклампсією (М±m)
Характер ускладнень
ПЕ середнього ступеня
(n=82)
ПЕ тяжкого ступеня
(n=39)
Абс.
Абс.
Ранні гестози
17
20,7±4,4
14
35,9±7,6
Загроза переривання вагітності
16
19,5±4,3
16
41,0±7,8
Хронічна утробна гіпоксія плода
48
58,5±5,4
34
87,2±5,3
Хронічна плацентарна недостатність
52
63,4±5,3
35
89,7±4,8
ЗРП:
І ступеня
ІІ ступеня
ІІІ ступеня
41
27
11
50,0±5,5