РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічні методи обстеження вагітних з прееклампсією
Нами проведено спостереження, обстеження та лікування 105 вагітних жінок віком
від 18 до 36 років, терміном гестації від 28 до 40 тижнів, перебіг вагітності в
яких був ускладнений розвитком прееклампсії різного ступеня тяжкості. Для
контролю була відібрана група порівняння – 25 жінок аналогічного віку та
терміну гестації, що мали фізіологічний перебіг вагітності. Дослідження було
виконано на базі кафедри акушерства і гінекології №1 Національного медичного
університету; клінічному міському пологовому будинку №7. Дослідження
проводилось з 2001 по 2004р.
В обстежених жінок вивчали:
1. Менструальну та дітородну функції, перебіг попередніх вагітностей та
пологів;
2. Сімейний анамнез по розвитку такого ускладнення вагітності, як прееклампсія;
3. Преморбідний фон – наявність супутніх захворювань для виділення чистих і
поєднаних форм гестоза;
4. Особливості перебігу даної вагітності;
5. Функціональний стан системи гемостазу (коагулограма з оцінкою активності
фібриноліза, час згортання крові), серцево-судинної системи (ЕКГ, загальний
аналіз крові), нирок (загальний аналіз сечі, аналіз за Нечипоренко, добовий
білок сечі, визначення креатиніну, сечовини та сечової кислоти в крові),
печінки (біохімія крові, дослідження печінкових ферментів);
6. Стан внутрішньоутробного плода оцінювали методом кардіотокографії на апараті
Hewlett Packard Series 50A, для інтерпретації показань використовувалась бальна
система оцінки Fisher W.M. Обстеження вагітних за допомогою кардіотокографа
проводили протягом 30 хвилин. Для спостереження за розвитком та станом плода
використовували ультразвукову діагностику з визначенням біофізичного профілю
(БФП) за шкалою Manning F. et al, який є сумою балів п’яти параметрів: індексів
дихальної і рухової активності плода, частоти серцевих скорочень, кількості
навколоплодових вод, стану плаценти (її структура і зрілість). Кожну із ознак
БФП оцінювали в 2 бали як нормальну, в 1 бал як сумнівну, в 0 балів як
патологічну.
Використані для обстеження вагітних жінок методи є достатньо інформативними та
безпечними для матері і для плода.
Розподіл основної клінічної групи вагітних проведено за ступенем тяжкості
прееклампсії. Так, першу клінічну групу складали 45 вагітних з прееклампсією
легкого ступеня тяжкості, другу – 45 вагітних, які мали прееклампсію середнього
ступеня тяжкості, третю – 15 вагітних, які мали тяжкий перебіг прееклампсії.
Контрольна група представлена 25 жінками, які мали фізіологічний перебіг
вагітності.
Виконання запланованих клініко-лабораторних досліджень проводилось за
однаковими методиками, у першу добу перебування вагітної в стаціонарі та на 7
добу від початку лікування вагітної з прееклампсією легкого ступеня тяжкості,
на 10 – від початку лікування вагітної з прееклампсією середнього ступеня
тяжкості. Взяття крові з ліктьової вени жінки робили натщесерце в положенні
лежачи в один і той же час. Вагітні з тяжким перебігом ПЕ родорозроджені
протягом 24 годин перебування в стаціонарі, обстеження цієї групи проводилось
однократно, в день прийому вагітної.
Для оцінки ступеня тяжкості прееклампсії використовували шкалу Віттлінгера
(табл. 2.1), тяжкість оцінювали за такими параметрами: набряки, приріст ваги
тіла, рівень діурезу, рівень артеріального тиску, протеїнурія, наявність
суб’єктивних скарг.
Таблиця 2.1
Оцінка ступеня тяжкості прееклампсії за шкалою Віттлінгера
Симптоми
Бали
Набряки
відсутні
локальні
генералізовані
Приріст ваги тіла
до 12 кг
від 13 до 15 кг
від 16 кг і вище
Рівень діурезу
більше 1000 мл/добу
900-600 мл/добу
< 500 мл/добу
анурія >6 год.
Артеріальний тиск
120/80 мм рт.ст.
140/90 мм рт.ст.
160/100 мм рт.ст.
180/110 мм рт.ст.
Протеїнурія
відсутня
до 1 г/добу
від 2 до 5 г/добу
від 5 г/добу і більше
Суб’єктивні скарги
відсутні
наявні
Загальна сума балів характеризує ступінь тяжкості прееклампсії: 2 – 10 бали –
легкий ступінь; 11 – 20 балів – середній ступінь; 21 бал і вище – важкий
ступінь.
2.2. Методика дослідження системи L-аргінін-NO
Для оцінки функціонування системи L-аргінін-NO проведено дослідження, яке
полягало в тому, що вивчався рівень оксиду азоту (сумарних нітратів та нітритів
в сироватці крові), концентрація L-аргініну в сироватці крові, нітритредуктазна
активність у крові (еритроцитах).
Визначення вільного L-аргініну, напівзамінної амінокислоти, біологічного
попередника в організмі оксиду азоту, у сироватці крові проводили класичним
методом Сакагучі. В основу методу покладений механізм утворення кольорового
комплексу аргініна з б-нафтолом в присутності окислювача. Проводилось
фотометрування проби, що досліджується, порівняно з контрольною пробою в кюветі
товщиною шара 1 см при л=500 нм на спектрофотометрі СФ-26. Кількість аргініна
розраховували з використанням калібровочного графіка, складеного відповідно до
умов проведення дослідження. Графік представляє собою криву залежності оптичної
щільності від кількості аргініну. Кількість вільного L-аргініну в сироватці
крові виражали в мкмоль/л.
Про вміст оксиду азоту в сироватці крові судили за рівнем продуктів його
метаболізму – сумарних нітратів (NO3-) та нітритів (NO2-). У зв’язку з тим, що
NO2- – нестабільний іон, у водяному середовищі швидко переходить в NO3-, який
не реєструється спектрофотометрично, для визначення рівня метаболітів NO у
зразках проводили реакцію відновлення нітрат-іон у нітрит-іон. Для цього
проводили попередню депротеїнізацію з наступною реакцією з реактивом Гріса.
Реакція заснована на діазотуванні су
- Київ+380960830922