РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ І МОРФОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОГО
ДІЄСЛОВА В ДОСЛІДЖУВАНИХ ХУДОЖНІХ ТВОРАХ
На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки все більше вчених при
дослідженні художніх творів звертають увагу на вивчення стилю письменника та
проблеми, пов’язані з індивідуальним відбором і використанням мовних одиниць
різних рівнів для вираження художнього задуму автора. Такий інтерес пов’язаний,
перш за все, з тим, що вивчення авторських стилів дає багатий матеріал для
більш глибокого розуміння особливостей мови художньої літератури взагалі. При
аналізі мови художнього твору першочергова увага приділяється його лексичному
складу, який посідає вагоме місце серед зображувальних засобів мови.
2.1. Статистичні параметри досліджуваних творів
Достовірні дані про загальні закономірності функціонування мови в художньому
мовленні можуть дати статистичні методи. Як відзначається сучасними
дослідниками мови [309, с. 1], об’єктивне пізнання предмета чи явища важко
уявити собі без його кількісних характеристик. Мова, не відображена в аспекті
кількості, не може бути конкретно пізнана [220, с. 9]. Залучення статистичних
методів виміру і підрахунку мовних реалізацій дозволяє суттєво модифікувати
уявлення про систему мови та можливості її функціонування. З теоретичної точки
зору використання методів статистики у лінгвістиці дозволяє доповнити
структурну модель мови ймовірнісним компонентом, тобто створити
структурно-ймовірнісну модель, що має значний пояснювальний потенціал. У
прикладній сфері квантитативна лінгвістика представлена, перш за все,
використанням фрагментів цієї моделі (лінгвістичний моніторинг функціонування
мови, комп’ютерне моделювання мови та мовлення, дешифровка кодованого тексту,
авторизація / атрибуція тексту) [16, с. 39-42]. Статистичні методи, що
використовуються для встановлення авторства тексту, в літературознавстві і
структурній поетиці залучаються для характеристики стилю письменника й
особливостей його світобачення.
Мова є складною системою дискретних одиниць, які, як і всі дискретні одиниці
будь-якої природи, можуть мати кількісні характеристики. Ці кількісні
характеристики властиві одиницям усіх рівнів мовної системи [183, с. 3].
Художні твори різняться функціонуванням у них фонетичних, лексичних,
морфологічних та синтаксичних засобів. Будова будь-якого твору як прояву
мовлення залежить від багатьох чинників, кожен із яких по-своєму впливає на
мовленнєвий ланцюжок. До них відносяться закони мови (закони будови мовних
одиниць, використовуваних у мовленні), закони сполучуваності одиниць мови у
мовленнєвому ланцюжку, закони жанру, тема твору, смаки автора, його
світосприйняття та ін. Дія цих факторів настільки переплітається, що виділити й
визначити результати впливу на мовлення кожного з них практично неможливо [183,
с. 6]. Проте, якщо сукупність діючих факторів залишається незмінною, то
результати будуть приблизно однаковими, тобто будова мовлення буде
характеризуватися певними рисами, розкрити які допоможе статистика.
У будові та функціонуванні мови існують певні закономірності, пізнати які
можливо лише із застосуванням статистичних методів. До них можна віднести закон
переваги, відкритий Дьюї, суть якого полягає в тому, що мова й мовлення
віддають перевагу невеликій кількості одиниць, які є частовживаними і
становлять ядро мовної чи мовленнєвої підсистеми, тоді як переважна кількість
одиниць є низькочастотними [183, с. 7]. Так, за дослідженням І.А. Носенко [173,
с. 147], перші 100 слів частотного списку покривають 60% текстів, перші 1000
слів – 85% текстів, а перші 4000 – 97,5%.
Слід зазначити, що ми поділяємо точку зору тих лінгвістів, які стверджують, що
дані статистичного дослідження художнього твору ніякою мірою не можуть бути
підставою для висновків про естетичну значимість текстів того чи іншого автора.
Вони лише уточнюють деякі думки й гіпотези, визначають певні закономірності, на
основі яких можна глибше проникнути в лабораторію художника або у специфіку
жанру [164, с. 68; 184, с. 129].
Основним матеріалом, на якому здійснюється дослідження стилю письменника, є
аналіз словесної тканини конкретного художнього твору, що є його носієм та
виразником [32, 52; 53; 98; 211, с. 179]. Оскільки безпосереднім джерелом
реалізації творчої індивідуальності письменника є лексичний склад авторської
оповіді, то ми вважаємо за доцільне приділити цій області першочергову увагу.
Наше дослідження спрямоване на комплексний аналіз функціонування в художньому
творі слів, що належать до певної частини мови, а саме, дієслова. Дієслово є
одиницею хронотопною, що суміщає у своєму значенні як ідею траєкторії руху в
просторі, так й ідею процесуальності та причинності, протікання в часі з
різними його фазовими характеристиками [129, с. 222-223]. Передаючи інформацію
про ту чи іншу подію, дієслово виражає і певні просторові характеристики та
виступає у ролі явного чи прихованого засобу категоризації простору,
пов’язаного з цією подією [27, с. 6]. Крім того, статистичні дослідження,
проведені на матеріалі різних функціональних стилів, доводять, що дієслово,
після іменника, посідає друге місце за частотою вживаності у текстах художньої
літератури [56, с. 37; 304, с. 337]. Ці характеристики особливо важливі для
художнього твору.
2.1.1. Насиченість текстів Т. Кленсі і Ф. Форсайта дієслівними слововживаннями.
Для точного і детального опису всього дієслівного складу досліджуваних творів
Т. Кленсі і Ф. Форсайта, визначення співвідношення різних дієслівних
лексико-семантичних груп було укладено частот
- Київ+380960830922