Розділ 2
Системні аспекти розвитку управління міжнародною конкурентоспроможністю
підприємства
2.1.Концепція розвитку системи управління міжнародною конкурентоспроможністю
підприємства та її теоретичне підґрунтя
Дослідження сучасного стану управління міжнародною конкурентоспроможністю
підприємства в Україні дозволяє виявити два рівні пізнання, на ґрунті яких
породжується проблема ефективності, а саме:
Теоретико–методологічний рівень, який визначає «тематизм» управління
міжнародною конкурентоспроможністю підприємства та його категоріальне поле
(мету, завдання, зміст, функції, особливості);
Організаційний рівень, який визначає структурно-функціональ-ну, процесуальну,
інформаційно-комунікативну організацію підсистем і процесів системи
управління.
Системна обумовленість (взаємозв’язок) цих рівнів проблемної ситуації в
управлінні міжнародною конкурентоспроможністю підприємства полягає у тому, що
організаційний рівень є функцією теоретико-методологічного рівня, і, з одного
боку, відображає стан останнього (модель–образ), а, з іншого, є засобом його
вдосконалення та розвитку (модель–зразок; модель–проект).
Ґрунтуючись на здобутках сучасної науки менеджменту та використовуючи системний
підхід, автор вважає доцільною розробку Концепції розвитку управління
міжнародною конкурентоспроможністю підприємства на основі підвищення рівня
організаційно-методологічного забезпечення даного виду управлінської діяльності
у площині вимог, які актуалізуються середовищем сучасного міжнародного бізнесу
підприємства. Концептуальну модель розвитку системи управління детально
обґрунтовано автором у [98-99] і наведено на рис. 2.1.
Рис. 2.1 Концептуальна схема розвитку системи управління
міжнародною конкурентоспроможністю підприємства
(системний підхід)
Значення запропонованої концептуальної схеми полягає у тому, що вона
забезпечує: по-перше, системне охоплення проблеми розвитку системи управління
міжнародною конкурентоспроможністю підприємства; по-друге, системне уявлення
моделі-проекту управління; по-третє, системну організацію дослідження –
орієнтацію на розв’язання основних питань, які найбільш актуалізують поточний
стан та дієздатність системи управління міжнародною конкурентоспроможністю
підприємства.
Згідно зі схемою, наведеною на рис. 2.1, розвиток методологічного забезпечення
є визначальним кроком у реорганізації Моделі S, який охоплює такі основні
питання:
визначення сутності та об'єкта управління міжнародною конкурентоспроможністю
підприємства;
обґрунтування необхідності розвитку управління міжнародною
конкурентоспроможністю на рівні окремого підприємства та держави;
ідентифікацію суб'єктів управління міжнародною конкурентоспроможністю
підприємства;
формулювання мети (завдань) розвитку управління міжнародною
конкурентоспроможністю підприємства;
визначення функціонального змісту управління міжнародною конкурентоспроможністю
підприємства та його особливостей;
оцінку ефективності управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
Сукупність цих теоретичних питань та відповідей на них є тією системоутворюючою
конструкцією, на ґрунті якої: визначається зміст та формулюється мета
управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства; детермінуються
функції, розкриваються особливості та інтерпретується перехідний характер
поточного стану системи управління.
Дослідження міжнародної конкурентоспроможності підприємства як об’єкта
управління, існуючих теоретичних положень та здобутків обумовлюють висновок про
необхідність розгляду управління міжнародною конкурентоспроможністю
підприємства як органічної складової сучасного менеджменту, використання
загальної методології науки управління для розвитку його теоретичних засад.
Проблему розвитку системи управління міжнародною конкурентоспроможністю
підприємства автор розглядає як проблему підвищення ефективності її
функціонування за рахунок приведення характеристик системи управління у
відповідність з особливостями об’єкта управління. Рішенням проблеми є система,
що заповнює проміжок між існуючою (Ms) і бажаною (Ms1) моделями системи (рис.
2.1).
Об’єктом управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства є рівень
міжнародної конкурентоспроможності як відображення функціонального стану
системи економічного розвитку підприємства. Проблема рівня міжнародної
конкурентоспроможності підприємства має не тільки мікроекономічний зміст, а й
загальнодержавний характер. Вона не є лише власною справою окремого
підприємства, оскільки останнє виступає як частина національної, галузевої і
територіальної господарської системи. Вплив рівня міжнародної
конкурентоспроможності окремого підприємства мають відчувати як його власники,
робітники, партнери по кооперації, місце (регіон) його розташування, так і
держава, валютні надходження бюджету якої формуються з прибутків суб’єктів її
зовнішньоекономічної діяльності.
Суб’єктами управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства у самому
загальному виді є економічні агенти, об’єктом інтересів яких є рівень
конкурентоспроможності підприємства, необхідний і достатній для забезпечення
його життєздатності як суб’єкта міжнародної економічної діяльності. Увесь
суб’єктний контур управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства,
можна розділити на три основні групи: уряд країни, бізнес, який включає
власників і управлінські структури, та найомний персонал. Об’єктом інтересів
цих груп є відповідні частини суспільного продукту, а саме: податки, прибуток і
заробіт