Ви є тут

Формування вокально-слухових навичок майбутнього вчителя музики

Автор: 
Маруфенко Олена Вікторівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U001058
129 грн
Додати в кошик

Вміст

розділ 2.3).
2.3. Аналіз результатів експериментального дослідження

З метою виявлення ефективності впровадження у навчально-виховний процес
запропонованої методики формування вокально-слухових навичок і відповідності її
вимогам щодо удосконалення професійної майстерності майбутнього вчителя музики,
наприкінці формувального етапу дослідно-експериментальної роботи було проведено
узагальнюючий аналіз. Дослідження результатів здійснювалось за допомогою методу
констатуючих зрізів для виявлення динаміки росту позитивних змін у напрямах і
показниках готовності майбутніх учителів музики до вокально-слухової
діяльності. На цьому етапі було проведено узагальнення результатів
експериментального дослідження і з’ясування впливу сформованості кожного з
визначених складових елементів вокально-слухових навичок на рівень готовності
майбутнього вчителя музики до вокально-слухової діяльності в цілому.
На узагальнюючому етапі експериментального дослідження були поставлені такі
завдання :
зафіксувати рівні сформованості вокально-слухових навичок наприкінці
експерименту за певними критеріями і показниками;
у процесі порівняльного аналізу прослідкувати динаміку змін сформованості
вокально-слухових навичок;
визначити коефіцієнти успішності традиційної та експериментальної методик
вокальної підготовки майбутніх учителів музики;
визначити коефіцієнт ефективності експериментальної методики формування
вокально-слухових навичок;
з’ясувати залежність між впровадженням експериментальної методики у процес
вокальної підготовки майбутніх учителів музики та готовністю до
вокально-слухового діагностування дитячого співацького процесу.
Для вирішення визначеного кола завдань використовувався
діагностично-технологічний апарат, який складався з двох груп методів:
емпіричні методи: метод цілеспрямованого педагогічного спостереження, методи
опитування (зокрема співбесіди, інтерв’ювання, тестування та анкетування) і
метод експертної оцінки;
методи якісної та кількісної обробки експериментальних даних – у математичному
та графічному виглядах.
Використовуючи метод педагогічного спостереження, ми зробили висновок, що
цілеспрямоване керування процесом формування вокально-слухової діяльності
студентів і, зокрема, процесом формування установки на вокально-слухову
діяльність впливає на особистісну самооцінку майбутнього вчителя музики. Для
визначення змін у мотиваційній сфері в кінці експерименту проводилось
підсумкове анкетування студентів. Результати обробки анкет і співбесід
показали, що всі студенти (як експериментальної, так і контрольної груп)
розуміють значущість вокального слуху для майбутнього вчителя музики. Але
студенти контрольної групи вважають, що він формується на підсвідомому рівні у
процесі набуття вокально-виконавських навичок (87%). Студенти експериментальної
групи констатували, що до початку експерименту вони не розуміли сутності
вокального слуху (100%), але після вивчення спецкурсу “Основи розвитку
вокального слуху” здатні свідомо керувати процесом сприйняття вокального звуку
(як власного, так і стороннього). Розуміючи вокальний слух як складну систему
взаємопов’язаних окремих вокально-слухових навичок, усі студенти
експериментальної групи вважають необхідним цілеспрямоване формування
вокально-слухових навичок. На сьоме запитання анкети (Додаток Б.1) “Чого, на
Ваш погляд, не вистачає у Вашій підготовці для успішного здійснення вокального
виховання школярів?” частина студентів контрольної групи не дали відповіді
(32%), частина відповіли, що необхідно знати методику викладання вокалу (15%),
основна частина респондентів (49%) вважають, що їм не вистачає впевненості у
своїх силах. Більшість студентів експериментальної групи (67%) впевнені, що їм
необхідно придбати і розвивати “навички діагностувати недоліки голосоутворення
і уміння визначати тип голосу”. В усній співбесіді майже всі студенти
експериментальної групи (92%) погодилися з тим, що усвідомлення сутності і
функціонування вокально-слухових навичок на лекційно-семінарських заняттях
спецкурсу “Основи розвитку вокального слуху” і їх подальше формування і
удосконалення на практичних вокально-слухових завданнях спричинило появу віри у
свої сили. На восьме запитання анкети “Що Ви можете запропонувати з метою
удосконалення підготовки майбутніх учителів музики до вокально-педагогічної
роботи в школі?” більшість студентів контрольної групи не дали відповіді (72%),
деякі вважають, що необхідно вивчати сучасні стилі і жанри (8%), інші –
удосконалювати власну роботу (2%) і 15% респондентів відповіло, що необхідна
вокально-теоретична підготовка. Студенти експериментальної групи (87%)
висловили побажання включити розроблений дисертантом спецкурс “Основи розвитку
вокального слуху” у процес фахової підготовки майбутніх вчителів музики і
збільшити кількість навчальних годин; необхідно ввести поряд із
вокально-хоровою і вокально-педагогічну практику (спочатку пасивну, а потім
активну вокально-слухову практику діагностування дитячого співацького
процесу).
Таким чином, аналіз результатів анкетування і співбесід показав, що у більшості
студентів експериментальної групи, які навчалися за розробленою
пропедевтико-адаптаційною методикою, змінилося ставлення до
вокально-педагогічної діяльності на позитивне (вона стала більш зрозумілою,
з’явився професійний інтерес). Крім того, за думкою студентів, змінилося їх
ставлення до процесу сприйняття вокального звуку (“з’явилася певна націленість
мислення і загострилися відчуття”).
Оцінювання досягнутого рі