РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХОЛОГІЧНОЇ
ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ВПЛИВАТИ НА ВЗАЄМИНИ СТАРШОКЛАСНИКІВ
Теоретико-методичні підходи до організації дослідження
Теоретичні узагальнення, здійснені на основі аналізу літературних джерел з
проблеми нашого дослідження, дозволили виділити основні підходи, які були
покладені в основу організації та проведення емпіричного дослідження.
Виходячи з нашого розуміння психологічної готовності до регуляції учнівських
взаємин як особистісного надбання вчителя, що є результатом його професійного
самовизначення і самоактуалізації, можна говорити про можливість формування
певних особливостей психологічної готовності вчителя до професійної діяльності
не тільки під час підготовки студентів педагогічних ВНЗ, але й в процесі
професійної діяльності вчителя. Адже вести мову про сформованість відповідної
психологічної готовності можна лише по відношенню до вчителя, що має певний
досвід роботи в школі і в процесі професійної діяльності набув ознак того чи
іншого рівня психологічної готовності регулювати взаємини між учнями.
За нашим припущенням, підготовка вчителя до регулювання взаємин між
старшокласниками буде ефективною за умов цілеспрямованого впливу на його
індивідуально-особистісні характерстики в процесі професійної підготовки.
При такій постановці проблеми особливої актуальності набуває необхідність
дослідження питання щодо наявності у вчителів певного рівня психологічної
готовності до регуляції взаємин між старшокласниками.
Ми припускаємо, що рівень психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин
між учнями тісно пов’язаний з притаманними педагогу особистісними
детермінантами. З’ясуванню особливостей психологічної готовності вчителя
впливати на взаємини старшокласників і присвячений даний розділ.
Загальна процедура констатувального дослідження складалася з наступних етапів:
з’ясування особистісних детермінант вчителів, що впливають на процес регуляції
учнівських взаємин. Метою даного етапу було виділення мінімальної групи
необхідних показників, рівень розвитку яких позначається на рівні готовності
вчителя впливати на взаємини між старшокласниками;
визначення та експериментальне застосування діагностичного комплексу, що, з
нашої точки зору, може дати достатню кількість інформації для аналізу виявлених
особистісних детермінант;
виявлення рівнів психологічної готовності вчителя регулювати взаємини між
учнями.
Загалом у констатувальному дослідженні взяло участь 170 вчителів та понад 900
учнів загальноосвітніх шкіл м. Чернігова, Чернігівської області та
Чернігівського обласного ліцею для обдарованої молоді.
Для реалізації завдань першого етапу нами був складений перелік якостей
особистості вчителя (див. додаток А). Даний перелік складається з 45 пунктів і
спрямований на з’ясування найбільш значущих, на думку експертів, показників. В
якості експертів виступали адміністрації шкіл, вчителі вищої категорії, вчителі
- методисти, учасники та переможці міського конкурсу “Вчитель року”.
Узагальнення даних, отриманих на основі аналізу результатів експертного
опитування, дозволило нам виділити мінімальну групу відповідних показників, а
саме: організаторські уміння, комунікативні уміння, емпатійність, демократичні
установки на спілкування з дітьми, афіліація, інтернальний локус контроль,
креативність.
Завданням другого етапу констатувального дослідження було визначення та
експериментальне застосування діагностичного комплексу, який включав у себе: 1)
методику дослідження рівня емпатійних тенденцій (за І.М. Юсуповим); 2) методику
виявлення рівня афіліації (потреби людини у встановленні позитивних соціальних
контактів); 3) методику визначення стилю керівництва (за В.П. Захаровим); 4)
методику дослідження рівня суб'єктивного контролю та рівня психічної
стабільності (РСК); 5) методику вивчення комунікативних та організаторських
умінь (за Є.Ф. Бажиним, С.О. Голкіною); 6) методику виявлення рівня творчого
потенціалу.
Даний вибір пояснюється фактом неодноразового їх використання науковцями для
розвўязання різного роду завдань, що певною мірою перетинаються з нашим
дослідженням.
Так, методика дослідження рівня емпатійних тенденцій успішно використовується
І.М. Юсуповим для дослідження уміння особистості поставити себе на місце іншої
людини та здатності до довільної емоційної чуйності [232]. Емпатія сприяє
сбалансованості міжособистісних стосунків. Розвинута у людини емпатія –
ключовий фактор успіху в навчанні та вихованні. Вказана методика містить 36
пунктів. Співвідношення результатів із шкалою розвинутості емпатійних тенденцій
дає можливість зробити висновки про наявність дуже високого, високого,
нормального, низького чи дуже низького рівня.
У методиці “Методика вивчення комунікативних і організаторських умінь” (за Є.Ф.
Бажиним, С.О. Голкіною) зміст питань побудований таким чином, що відповіді
вчителів спрямовувались на виявлення організаторських умінь і окремо особливо
значущих компонентів структури педагогічної діяльності вчителя – комунікативних
умінь [231]. Оцінний коефіціент може варіюватися від 0 до 1. Показники, що
близькі до 1, говорять про високий рівень КК та КО, близькі до 0 – про низький
рівень. Первинні показники КК та КО можуть бути переведені у бали, що свідчать
про різні рівні відповідних умінь. Комунікативні уміння особливо значущими
стають в наш час, коли спостарігається відхилення від педагогіки міроприємств
до педагогіки спілкування на основі гуманізації і демократизації навчаня і
виховання школярів. Комунікативні уміння характеризують правильні взаємини з
учнями, вчителями, батьками, громадскістю; уміння оцінювати інформацію про
ефективніст
- Київ+380960830922