РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ІДЕНТИФІКАЦІЇ І ВІДОСОБЛЕННЯ У ПІДЛІТКОВОМУ І РАННЬОМУ
ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
У другому розділі дисертаційного дослідження представлена характеристика
методів і психодіагностичних методик, які були використані для вивчення
характеру протікання процесів ідентифікації і відособлення у підлітковому і
ранньому юнацькому віці. Подається кількісний і якісний аналіз результатів
констатуючого експерименту. Виявляються вікові та індивідуальні особливості
динаміки перебігу процесів ідентифікації і відособлення в учнів підліткового і
раннього юнацького віку.
2.1. Зміст і методи дослідження процесів ідентифікації і відособлення у
підлітковому і ранньому юнацькому віці
Наші теоретико-методологічні підходи до вивчення процесів ідентифікації і
відособлення у підлітків і юнаків позначилися на виборі методів і методик, які
дали можливість дослідити вікові та індивідуальні особливості протікання
вищезазначених процесів. Ми використовували порівняльний метод, спостереження,
психодіагностичні методи: анкети, стандартизовані опитувальники, соціометрію,
бесіди; біографічний метод, аналіз процесів і продуктів діяльності підлітків і
юнаків, методи обробки даних: кількісний і якісний аналізи.
Критерієм вибору психодіагностичного інструментарію стали описані нами складові
структур процесів ідентифікації і відособлення. Так, у вивченні процесу
ідентифікації у підлітків і юнаків ми ставили за мету дослідити його складові:
інформаційну, мотиваційну, операційну, емоційну, а також їхні підструктури.
Дослідження відособлення було скоординоване нами на вивчення двох форм його
прояву у підлітків і юнаків – усамітнення і відчуження. Психологічний
інструментарій дослідження формувався з урахуванням адекватності методик
поставленим завданням дисертаційної роботи. Методики відповідали віковим
особливостям підліткового і раннього юнацького віку, критеріям валідності та
надійності.
Для дослідження інформаційної складової процесу ідентифікації ми
використовували методику “Хто Я?” М.Куна і Т.Макпартленда [65, 208–214],
методику “Дослідження особистості біографічним методом” [65, 244–247].
Методика “Хто Я?” М.Куна і Т.Макпартленда виявила, з ким (чим) ідентифікують
себе підлітки і юнаки. Досліджуваним пропонувалося відповісти на запитання “Хто
Я?” і дати 20 різноманітних відповідей, які б відображали уявлення про себе.
Час проведення методики обмежений – 15 хвилин. Відповіді респондентів
фіксувалися на спеціальних бланках з 20-ма пронумерованими лінійками. Кодування
відповідей здійснювалося згідно класифікації, яка була розроблена за двома
класами: “Я сам” (персональна ідентифікація) і “Я в групі” (соціальна
ідентифікація) [65; 208–214]. Оскільки запропоновані класифікації були
розраховані на кодування відповідей дорослих людей, ми вважали за потрібне їх
дещо видозмінити, для того, щоб отримати картину особистісної і соціальної
самоідентифікації підлітків і юнаків. Це відображено в додатку Б.
Результати проведення методики “Хто Я?” М.Куна і Т.Макпартленда доповнили
відповіді респондентів на поставлене нами запитання “Ким ти себе вважаєш?” Із
запропонованих їм варіантів відповідей, у яких відображалися конвенціальні ролі
за сімейною атрибуцією, віковими критеріями, за приналежністю до певної
соціальної спільноти, за окремим видом діяльності, за національною, а також
релігійною приналежністю, їм пропонувалося вибрати ті атрибутивні категорії, з
якими вони себе ідентифікують. Варіанти запропонованих відповідей ми помістили
в додаток В.
Модифікована нами методика “Дослідження особистості біографічним методом” [65,
244–247] до тієї вікової категорії, яка нами досліджувалася, була використана
для того, щоб визначити коло реальних значущих людей для підлітків і юнаків, з
якими вони хочуть себе ідентифікувати. Окрім того, отримана біографічна
інформація дала нам повніше уявлення про респондентів - суб’єтків
ідентифікації. Модифікований варіант методики відображений у додатку Г.
Пропонувалася формалізована біографічна анкета, яку досліджуваних просили
заповнити, якомога докладніше розповісти про себе, свою сім’ю, друзів, навчання
в школі, спілкування поза школою, поділитися планами на майбутнє. Відповіді
оброблялися контент-аналізом. Інтерпретація результатів передбачала аналіз:
соціальної ситуації розвитку особистості, основного фона емоційних переживань,
ціннісних орієнтацій, тенденцій, середовища спілкування, соціальної активності
особистості. Особливо нашу увагу привернули відповіді досліджуваних на
запитання, які стосувалися вибору об’єктів ідентифікації.
Вивчення мотиваційної складової процесу ідентифікації та її підструктур
здійснювалося завдяки проведенню анкети, яка виявляла потребу підлітків і
юнаків у спілкуванні [54, 3–5] (її зміст представлений у додатку Д), методики
“КОС – 1”, розробленої В.В.Синявським, Б.О.Федоришиним [19,102–105], а також
ряду запитань, відповіді на які слугували повнішому вивченню мотиваційної
складової процесу ідентифікації. В якості допоміжної методики була використана
“Методика дослідження нормативних переваг в групі” [106, 32–36].
Методика “КОС–1” В.В.Синявського і Б.О.Федоришина [19; 102–105], [20, 128–132]
була використана нами, щоб виявити рівень комунікативних здібностей
респондентів, що є вагомим засобом у процесі спілкування шляхом встановлення
вікритого контакту з оточуючими, виділяти у об’єкта наслідування певні риси,
моральні якості. Оскільки методика виявляє рівень організаторських і
комунікативних здібностей, а межі нашого дослідження охоплюють комунікативну
сферу респондентів, зупинимося на описі виявлення комунікативни
- Київ+380960830922