розділ 2.1).
Для визначення необхідної і достатньої кількості факторів було використано
графічний тест Кеттела, в результаті чого відстежувалася структура та
інформативність п’яти факторів.
Результати факторного аналізу представлено в Додатку В – в якому подано
факторні навантаження до і після варімакс-обертання і найпоказовіша підсумкова
таблиця факторних коефіцієнтів і частки дисперсії змінних за факторами.
Скориставшись даними останньої таблиці, значення відповідного фактора можна
представити у вигляді рівняння регресії, яке охоплює статистично значущі (вищі
за О.Ю.) факторні навантаження; інші факторні навантаження в структуру фактора
у вигляді рівняння не включалися.
Таким чином, структура й інформативність (частка дисперсії) окремих факторів за
роками навчання (курсами) виглядає так:
І курс.
Фактор 1 = 0,80 (пильність) + 0,78 (діяльність) + 0,75 (драматичний тип) – 16 %
сукупної дисперсії.
Фактор 2 = 0,72 (сумлінність) – 12 % дисперсії.
Фактор 3 = 0,79 (покірливість) + 0,78 (залежність) + 0,71 (доброзичливість) +
0,77 (альтруїзм) - 12 % дисперсії.
Фактор 4 = 0,77 (авторитарність) + 0,77 (егоїзм) + 0,78 (агресивність) – 11%
дисперсії.
Фактор 5 = 0,77 (правий авторитаризм) – 7 % дисперсії.
Вся факторна структура вичерпує 58 % сумарної дисперсії, тобто більше половини
полігону даних, що є прийнятним результатом.
Аналіз структури кожного з виділених факторів дозволяє відмітити їх подібність
відомим у персонології рисам Великої П’ятірки (Коста, Мак Крей, Голдберг)
[122а, с.290-291], а саме: екстраверсії – інтроверсії (фактор 1),
безвідповідальність – сумлінність (фактор 2), антагонізм – доброзичливість
(фактори 3 і 4), закритість – відкритість досвіду (фактор 5). Риса “емоційна
стабільність - невротизм” у якості фактора не фігурувала, зате два фактори – 3
і 4 – утворили протилежні семантичні полюси однієї риси в інтерпретації авторів
моделі Великої П’ятірки.
ІІ курс
Фактор 1 = 0,76 (пильність) + 0,76 (ідіосинкратичність) – 16 % дисперсії.
Фактор 2 = 0,79 (покірливість) + 0,73 (залежність) + 0,75 (доброзичливість) –
13 % дисперсії.
Фактор 3 = 0,74 (авторитарність) + 0,85 (егоїзм) + 0,76 (агресивність) – 11 %
дисперсії.
Фактор 4 = 0,80 (відданість) – 9 % дисперсії.
Виділені чотири фактори покривають 49 % сумарної дисперсії, що допустима для
репрезентативної інтерпретації.
Порівняно з першим курсом відзначається зменшення полігону охоплення даних
генеральними факторами (з 58 % до 49 % від загальної дисперсії), інформативне
збіднення фактору 1 (екстраверсія) і фактору
2 (доброзичливість), утримання на колишньому рівні фактору “антагонізм” (тут –
фактор 3), замість правого авторитаризму з’являється “відданість”.
ІІІ курс
Фактор 1 = 0,75 (авторитарність) + 0,83 (егоїзм) + 0,73 (агресивність) – 10 %
дисперсії.
Фактор 2 = 0,76 (покірливість) + 0,79 (залежність) + 0, 85 (доброзичливість) +
0,86 (альтруїзм) – 13 % дисперсії.
Фактор 3 = 0, 76 (драматичний тип) – 17 % дисперсії.
Загальне покриття трьома виділеними факторами становить 40 % від сумарної
дисперсії, що не є репрезентативним показником. Як бачимо з наведених даних,
вище зафіксований фактор “екстраверсія” значуще представлений лише драматичним
типом, а фактор “антагонізм” (1) за інформативністю лише трохи поступається
фактору “доброзичливість” (2).
IV курс
Фактор 1 = 0,90 (авторитарність) + 0,85 (егоїзм) + 0,81 (агресивність) – 16 %
дисперсії.
Фактор 2 = 0,84 (покірливість) + 0,85 (залежність) + 0,85 (доброзичливість) +
0,83 (альтруїзм) – 14 % дисперсії.
Сукупна дисперсія (інформативність) двох виділених факторів – всього 30 %.
Вперше чітко намічено протистояння двох генеральних факторів
аксіопсихологічного потенціалу гуманізації професійної підготовки соціальних
педагогів – антагонізму (за термінологією авторів моделі Великої П’ятірки) чи
фактору “Домінування”, за Т.Лірі, і “Доброзичливості” (дружелюбності).
V курс
Фактор 1 = 0,81 (пильність) + 0,70 (ідіосинкратичність) +
0,73 (діяльність) + 0,73 (чуттєвість) + 0,73 (відданість) – 19 % дисперсії.
Фактор 2 = 0,86 (авторитарність) + 0,84 (егоїзм) + 0,85 (агресивність) – 14 %
дисперсії.
Фактор 3 = 0,84 (доброзичливість) – 10 % дисперсії.
Сукупна частка дисперсії трьох виділених факторів – 43 %.
Як свідчать результати факторизації кореляційних залежностей шкальних
показників, на передній план знову виходить екстраверсія як необхідна умова
професійної діяльності соціального педагога, засіб налагодження комунікації,
стильова характеристика виконання професійних обов’язків. Зберігається
протистояння домінування і дружелюбності, причому перше виражено сильніше, ніж
друге.
Загалом, результати факторного аналізу унаочнюють виявлені в попередньому
підрозділі мотиваційні тенденції. Так, підтверджується феномен семантичного
розсіювання (тут – зменшення кількості й інформативності факторів до третього
курсу) і феномен семантичної конденсації (зменшення числа факторів до двох
полярних – дружелюбності і домінування). На випускному курсі фіксується
феномен професійно-семантичної локалізації – виокремлення (“кристалізація”)
генеральних факторів, необхідних для виконання професійних
(соціально-педагогічних) функцій особистості в сучасних соціокультурних умовах,
що склалися в Україні.
2.5. Перспективи гуманізації навчально-виховного процесу у ВНЗ щодо
спеціальності “Соціальна педагогіка”
Професійна підготовка соціальних педагогів у ВНЗ накладається на основу у
вигляді генетичного спадку (особливості сприймання, темпераменту, уваги та ін.)
та культурного впливу суспільства (освіта, виховання, релігія, ідеологія). Р.
Лотце розглядав аксіологію (теорію цінностей) як рівноправну складову пізнання
поряд
- Київ+380960830922