РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛІЗАЦІЯ СТАТІ ТА СЕКСУАЛЬНОСТІ
Статева належність - універсальна ознака, яка з перших днів життя людини означує характер взаємодії з нею оточуючого середовища і яка стає стрижневою у розвитку свідомості та самосвідомості. Роль статевої детермінанти у соціалізації особистості виявляється у дихотомічності стилю та змісту спілкування дорослих з дитиною, заохочення до статево диференційованих видів ігрової діяльності та моделей поведінки тощо.
Особливості статевої диференціації та типізації поведінки, варіативність взірців маскулінності-фемінності значною мірою визначається соціально-історичними, етнокультурними характеристиками суспільства, які обумовлюють безпосередній зміст статевої соціалізації.
В свою чергу процес статевої соціалізації як інтериоризації та відтворення в індивідуальній поведінці статевоспіввіднесених нормативів та приписів відбувається в активній взаємодії особистості і суспільства. При цьому статеворольова поведінка індивіда, його психосексуальний розвиток, становлення статевої свідомості є не тільки об'єктом соціалізуючих впливів, але й результатом самовизначення у соціумі, у континуумі маскулінності-фемінності, самовиявлення Я-чоловік, Я-жінка.
2.1. Характеристика методик дослідження проблеми
У проведеному дослідженні використовувався комплекс психологічних методів, вибір та поєднання яких залежали від змісту проблеми, яка вивчалася та етапу роботи з досліджуваними.
Так, особливості впливу етнокультурного чинника на зміст та нормативи шлюбно-сімейних стосунків українців, диференціацію чоловічої та жіночої поведінки, розвиток інтимних взаємин вивчались за допомогою контент-аналізу національного фольклору, традицій, звичаєвості. Сучасні тенденції у розвитку шлюбу та сім'ї, у поглядах на диференціацію статевих ролей у родинному та суспільному житті, які обумовлюють теперішній характер статевого виховання памолоді, визначились на основі аналізу статистичних даних щодо розподілу праці чоловіків і жінок та їх позицій у соціально-економічній структурі суспільства.
Статевовікові особливості психосексуального розвитку дітей та юнацтва з'ясовувались за допомогою експертних оцінок вчителів, вихователів дитячих навчальних закладів, а також в процесі безпосередньої роботи дисертанта з дітьми та їх батьками на посаді психолога Київського науково-методичного центру сімейного консультування, сексології та андрології МОЗ України. Спосіб, у який діти різного віку отримують знання про сексуально - репродуктивну сферу людини, як ставляться до неї та розуміють її функціонування у власному організмі - ці та інші проблеми вивчались за допомогою стандартизованого інтерв'ювання учнів, яке проводилось у дитячих навчальних закладах різного типу. Тенденції у сексуальній поведінці підлітків та юнацтва, а саме початок статевого життя, сексуальне партнерство ,застосування контрацептивних засобів, поширеність венерологічних захворювань, штучного переривання вагітності, випадки сексуального зловживання та насилля встановлювались на основі соціально-психологічного аналізу даних соціологічних опитувань дітей та молоді, яке проводилось вищезазначеним центром сімейного консультування, сексології та андрології.
Вивчення проблеми нетрадиційних сексуальних стосунків та статевих ролей здійснювалось також на базі вищевказаного центру, в рамках якого функціонує Республіканська комісія МОЗ України з питань зміни статі. Пацієнти центру, які звертаються з проблемами порушення статевої ідентичності, мають проходити комплексну медико-психологічну діагностику протягом року і більше, що дозволило автору дисертаційної роботи проводити лонгитудинальні психологічні обстеження та спостереження.
У дослідженні використовувався комплекс психологічних методик, результати яких слугували діагностиці психічного стану пацієнта, його особистісних характеристик, самоставлення, різновидів соціально-психологічної адаптації-дезадаптації. Однією з методик, яка найбільш широко застосовувалась у дослідженні, був Міннесотський багатофакторний особистісний опитувальник (MMРІ) в адаптації Л.М.Собчик, а також Ф.Б.Березіна, М.П.Мірошникова та Р.Б.Рожанець. Аналіз психічних профілів, кореляції базисних шкал дозволило виявляти психологічні проблеми та особистісні якості пацієнтів, зокрема такі, як акцентуації особистості - застрявання, емотивність, циклотимність, дистимність тощо, а також поведінкові та психічні розлади, як-то ухильний, шизоїдний, істероїдний, паранойяльний, нарцисичний, депресивний, тривожний та інший, які відповідають міжнародній класифікації психічних та поведінкових розладів DSM-III-R. З огляду на це особлива увага приділялась аналізу поєднання показників за клінічними шкалами, оскільки характер емоційного напруження слугував індикаторомневротичної реакції, процесів соціальної дезадаптації особистості. Так, поєднання астенічного та гіперстенічного типів емоційного реагування, або превалювання одного з них виявляли психічну збалансованість внутрішньоособистісної структури "Я" пацієнта у взаємодії з соціумом.
При цьому особлива увага приділялась показникам 5-ої школи - "маскулінності-фемінності", дані якої свідчили про ступінь типізації статеворольової поведінки та рівень сексуальної адаптованості у соціумі.
Інтерпретація провідних типів психологічного профілю (MMPI) порівнювалась та доповнювалась даними інших психодинамічних методик, зокрема тесту Веінбергера на визначення соціальної адаптації, застосування якого дозволяло отримувати поздовжні зріз превалюючих психічних станів особистості та конгруентності підструктур "Я". Основні шкали тесту, а саме дістресу, самовладання, психологічного захисту особистості дозволяли виявляти джерело афективних переживань та специфіку емоційного напруження. Так, стан дістресу визначався за проявами тривожності, депресивних настроїв, невдоволеності життям. Самовладання - за рівнем притлумлення агресивних реакцій, контролю імпульсів, зважання на інших та відповідальності. Психологічна напруженість вимі