РОЗДІЛ II
ФОРМУВАННЯ МИКОЛИ ЧУБАТОГО ЯК ОСОБИСТОСТІ,
НАУКОВЦЯ ТА ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА
Західноукраїнські землі другої половини ХІХ – початку ХХ ст. дали чимало
видатних українських діячів, учених, людей, відданих національній ідеї. Були в
Галичині особистості, які своїми здібностями та наполегливою працею зуміли
побороти всі труднощі та вийти на передові позиції творців української
історичної науки. До них належить нове, динамічне покоління вітчизняних
істориків, які працювали під науковим керівництвом Михайла Грушевського, що
мало переломне значення для розвитку української національної історіографії у
ХХ ст. Серед них визначне місце своєю плідною та різнобічною діяльністю посідає
український історик – Микола Дмитрович Чубатий (1889–1975 рр.).
Описати життєвий шлях М. Чубатого не просто. Його життя проходило на двох
континентах, а діяльність була широкою. Наука, журналістська і
громадсько-суспільна діяльність – були його відданою працею для українського
народу у важких умовах двох світових війн, визвольних змагань та еміграції, де
завершилося його життя. Особа М. Чубатого в історії України посідає особливе
місце. Небагато хто має таку велику кількість заслуг перед Україною, як мав
він. Оригінальність М. Чубатого як ученого проявлялася у його високій ерудиції,
динамічності думки і здатності швидко переключатися у напрямках наукових
досліджень. Це свідчить про його глибокі всесторонні знання стану вивчення
різних ділянок історії України, права і церкви та наукову інтуїцію. “Професор,
політик і церковний діяч, журналіст і науковець-історик, це навіть на
вісімдесять шість років життя однієї людини заширокий діяпазон”, – відзначав
про його життєвий шлях Я. Падох [346: 100].
Народився учений 11 грудня 1889 р. в Тернополі у міщанській родині Дмитра й
Параскевії з Зарихтів [64: 38; 65: 318]. Рід Чубатих, за твердженням професора,
був захожим і “виводив своє походження з козацького роду”. М. Ждану відомий
запис у хроніці магістрату Тернополя, що за короля Яна Собєського прибув з
Дубна одружений козак Чубатий, який осів на Волині, мабуть після битви під
Берестечком [294: 48]. Від нього й вийшло кількадесят родин, а між ними й
родина Дмитра Чубатого, батька Миколи, яка оселилася в околиці Тернополя. Свого
батька та матір М. Чубатий називав заможними міщанами, свідомими свого
міщанського походження [342: 113].
Крім Миколи, у сім‘ї Дмитра Чубатого була одна донька Текля та три сини:
Володимир, Теодор та Йосиф. Доля братів, сестри та її чоловіка була трагічною.
Сестра Текля вийшла заміж за о. Іллю Кливака, священика, якого вивезли росіяни
на заслання під час першої окупації Тернополя в 1914 р. У 1919 р. о. Кливак
повернувся із заслання до Одеси, де в 1917–1918 рр. організував
греко-католицьку парафію. Повернувшись до Галичини, виконував обов‘язки
священика в селі Мшанець біля Теребовлі. Вдруге ув‘язнений у 1941 р., помер у
тюрмі в Горькому. Дружина ж його, сестра Миколи Чубатого, померла восени
1968 р. у Львові. Найстарший брат Володимир був державним урядовцем за
австрійських, а потім польських часів. Помер у Тернополі після закінчення
Другої світової війни.
Другий брат, Теодор, був священиком. Під час окупації Галичини російською
царською армією у 1914 р. був ув‘язнений і засланий в Сибір. Після революційних
подій 1917–1920 рр. він повернувся в рідні краї і став парохом у Чорткові. В
1941 р. його було заарештувано та вивезено на заслання, де він і загинув.
Наймолодший брат Йосиф, ще як студент права, у 1914 р. був мобілізований до
австрійської армії. Восени 1914 р. потрапив у російський полон. Був вивезений
до Ташкенту і помер у таборі полонених [294: 48–49]. Немає сумніву, що цей
розгром родини Миколи Чубатого досяг би і його самого, коли б не еміграція.
Головним фактором становлення М. Чубатого було родинне виховання, котре
здійснювалося в національному дусі. Уся шляхетність натури М. Чубатого,
цілеспрямованість його характеру, велика працьовитість, відповідальність,
глибока освіченість, культура поведінки ґрунтувалися на спадкоємності, на
традиціях його старовинного козацького роду. Саме в батьківському домі, в його
традиціях та в роки навчання у школі треба шукати початки громадянського
становлення молодого М. Чубатого. Початкову освіту він отримав у школі вправ
при вчительській семінарії в Тернополі. У 1902–1909 рр. – здобував освіту в
українській державній гімназії імені Франца-Йосифа [283: 146; 309: 500], яку
завершив іспитом зрілості з відзнакою 12 червня 1909 р. [49: 28]. “Директором
цієї гімназії, яка офіційно називалася “Ц. К. Гімназія Франц-Йосифа І”, був у
1907–1913 рр. Еміліян Савицький…”, – писав у нарисі спогадів М. Губчак [284:
56]. Проте у шкільному свідоцтві М. Чубатого за 14 липня 1906 р. чітко видно,
що Е. Савицький уже і на той час був директором [49: 15].
Українська державна гімназія була школою класичного типу. Обов’язковими
предметами були латинська, німецька, українська, польська мови для всіх класів
і грецька (від третього класу), релігія, історія і географія, фізика й хімія
(від третього класу), математика, природознавство (до шостого класу включно). У
сьомому і восьмому класах вивчали вступ до філософії (логіку та психологію).
М. Чубатий постійно отримував оцінки “добре”, “дуже добре”, “відмінно” [49:
1–27]. Необов’язковими предметами були історія рідного краю, французька мова,
рисунки, спів, фізкультура, стенографія і каліграфія. Щодо мов, то учні повинні
були вивчати не тільки матеріал з підручників, але й прочитати вибрані
літературні твори, а їх інтерпретація була, після обговорення в класі, темою
письмових творів. У гімназії бу
- Київ+380960830922