РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ФРАНЦУЗЬКОЇ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ПРОЗИ А.
КАМЮ І Ж.-П. САРТРА
Найяскравіше концептуальний зміст прозових екзистенціальних творів проявляється
в сильних позиціях аналізованих текстів, а також в окремих лексичних і
стилістичних компонентах оригіналів: кольоронайменуваннях і в художній
метафориці.
Провідну роль в ідентифікації мегаконцептів і текстових концептів французької
екзистенціальної прози відіграють сильні позиції тексту: заголовок, початок і
кінець твору. Адекватне відтворення концептуальної інформації сильних позицій
художнього тексту є однією з передумов досягнення функціональної
еквівалентності перекладу.
Яскравими підсилювачами концептуального змісту аналізованих творів виступають
кольоронайменування. Вони передаються в українських перекладах за допомогою
повних та часткових відповідників. Модифікації колірної ознаки в перекладі
(інтенсифікація та послаблення колірного компонента, імплікація, експлікація
колірної ознаки оригіналу або її зміна) можуть спричинювати порушення
авторських інтенцій. Прийом вилучення кольороназви в перекладі здебільшого
призводить до зменшення художньої експресивності оригіналу.
З-посеред доволі широкого спектру стилістичних фігур, що використовують Сартр і
Камю, ми виділяємо корпус концептуальних метафор, які виступають вагомими
чинниками створення художньої образності в оригіналі та перекладі.
2.1. Відтворення концептуального змісту сильних позицій художнього тексту
Як уже зазначалось, на сучасному етапі розвитку теорії та практики художнього
перекладу одним із найбільш конструктивних підходів до вивчення першотвору є
концептуальний аналіз смислових шарів тексту з погляду функціонування в його
структурі слів-концептів, які відображають світоглядні, філософські,
морально-естетичні погляди письменника.
Чи не найважливіша роль в ідентифікації базових концептів належить сильним
позиціям художнього твору, тобто заголовку, епіграфу, початкові і кінцеві
тексту. У сильних позиціях концептуальна інформація всього художнього тексту не
тільки проявляється, а немовби фокусується. Початок і кінець твору утворюють
своєрідне обрамлення тексту, яке прийнято називати терміном “рама” (фр. сadre).
“Рама надає твору характер завершеності, посилює його внутрішню єдність” [88,
с. 95]. Вона “тонізує” внутрішньотекстову концептуальну інформацію. Первинним
сигналом цієї інформації виступає, як правило, заголовок художнього твору.
Сконцентровуючи в собі концептуальну сутність усього текстового цілого, він є
“першим знаком”, що дає читачеві цілий комплекс уявлень про книгу, формує у
читача попереднє розуміння її змісту [Ibid., с. 96]. Заголовок виконує основну
роль у розгортанні читацької проекції, тобто сприяє прогнозуванню теми, сюжету
твору або його проблематики [34, с. 25; 44, с. 97; 77, с. 84]. У назві
імплікується також головна ідея художнього твору, яка проявляється в
мегаконцепті, інтегруючись на основі авторського задуму та його світоглядної
позиції, що є “важливою частиною початкового стимулу, який визначає хід і
результат будь-якої людської діяльності” [3, с. 24].
Визначення первинної концептуальної інформації, закладеної в заголовку, є
важливим завданням перекладача, бо від ступеня адекватності відтворення
заголовка, а опісля і всього художнього тексту, залежить “життя” перекладеного
твору в літературі того народу, на мову якого зроблено переклад.
Розкриємо втілення базових концептів філософії екзистенціалізму в назвах творів
А. Камю і Ж.-П. Сартра. Розглянемо заголовок повісті “Сторонній”
(“L’Etranger”). У французько-українському словнику О. Андрієвської,
Л. Яворської, а також у французько-російському словнику В. Гака, К. Ганшиної
подано такі значення слова “l’йtranger” – 1) іноземець, чужоземець; 2) чужий,
сторонній, стороння людина, чужак; 3) чужинець, ворог; 4) афр. гість [239,
с. 264; 241, с. 425]. Порівнявши ці значення з даними французьких тлумачних
словників “Le Nouveau Petit Robert” [252, р. 836] і “Le Petit Larousse
illustrй” [253, р. 401], а також враховуючи широкий контекст твору (процедуру
такого зіставлення проведено у кожному з наступних прикладів), найкращими
варіантами перекладу видаються значення 2 і 3. Концептуальний зміст –
відчуження, відстороненість, що імплікується у французькому заголовку,
відтворено в українському слові “сторонній”. Сторонній – це чужа, стороння
людина в цьому світі, це чужак і навіть ворог. Він одночасно й “абсурдна
людина” філософії екзистенціалізму, людина відчужена, самотня, приречена на
нерозуміння, осуд і смерть. Як бачимо, базові концепти екзистенціальної
філософії, а саме – “абсурдна людина” і “смерть”, знайшли своє яскраве
вираження в заголовку цієї повісті та її перекладі.
Проаналізувавши словникові та контекстуальні значення заголовку роману “Чума”
(“La Peste”) – 1) чума, мор, язва, зараза; 2) бич, лихо; кара [239, с. 521;
241, с. 809; 252, с. 1649; 253, с. 767] знову стикаємося з концептом “смерть”,
який прихований уже в самому слові “чума”. Адже відомо, що чума – це тяжка,
практично невиліковна хвороба, яка завжди несла людям страшні страждання і
смерть. Вважаємо, що ця назва імплікує також мегаконцепт “абсурд”, оскільки
чума – це і є абсурд, це відсутність будь-якої логіки. Її ніби й немає, і тим
не менше вона завжди присутня, з’являється нізвідки, адже, як пише сам автор,
бацила чуми ніколи не гине. Отож, український і французький заголовки –
ідентичні. Лексема “чума” викликає в україномовних читачів перекладу такі ж
концептуальні асоціації, що й французька оригінальна назва у носіїв мови.
Звернемось
- Київ+380960830922