РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Грунтові, кліматичні та погодні умови проведення дослідів
і спостережень
Озима пшениця є основною зерновою і продовольчою культурою в Україні. За
належних умов вирощування вітчизняні сорти здатні забезпечити врожайність
культури на рівні 70-80 ц/га і більше. Проте, одним із головних чинників, що
стримує одержання сталого збору зерна пшениці є високий рівень забур’яненості
її посівів, що обумовлює використання гербіцидів. Асортимент гербіцидів для
захисту посівів озимої пшениці від бур’янів нараховує 52 препарати [71], які
здатні забезпечити надійний захист культури від малорічних і багаторічних
дводольних видів та виявляють значно нижчу токсичну дію на екологічні системи
довкілля [83, 96].
Тривале застосування одних і тих же гербіцидів у посівах сільськогосподарських
культур стає причиною поширення стійких і середньо чутливих видів бур’янів, а
також появі резистентних видів, що викликало необхідність пошуку нових
препаратів здатних захистити посіви культури від їх присутності. Особливо
складним виявився захист від бур’янів з родини злакових (тонконогових):
метлюгом звичайним [Apera spica-venti L.], вівсюгом [Avena fatua L.], пирієм
повзучим [Elytrigia repens L.], коли необхідно мати препарати з вузькою
вибірковістю. І якщо, проти малорічних злакових видів були запропоновані
гербіциди пума супер, 7,5 % м.в.е. та іллоксан, 36 % к.с., то проти пирію
повзучого захисні заходи проводили лише в системі основного чи передпосівного
обробітку грунту, або ж в посівах двосім’ядольних культур.
Лише в останні роки на фірмі Монсанто синтезували гербіцид монітор, 75 % в.г.
(МОН 37532), діючою речовиною якого є сульфосульфурон, з групи
сульфонілсечовини, здатний знищувати пирій повзучий, метлюг звичайний і інші
бур’яни з родини тонконогових та деякі однорічні двосім’ядольні види.
Дрібноділяночні досліди по визначенню біологічної і господарської ефективності
різних норм витрати гербіциду монітор, 75 % в.г. закладали в стаціонарній
сівозміні кафедри хімічного захисту рослин Агрономічної дослідної станції
Національного аграрного університету (АДС НАУ), розташованої в с. Пшеничне
Васильківського району Київської області.
Грунт дослідних ділянок Агростанції НАУ відноситься до чорнозему типового
малогумусного грубо пилуватого середньо суглинкового за гранулометричним
складом, з вмістом глинистих частинок 20-25 %. Ґрунтова відміна – типова для
даної зони.
Орний шар (0-30 см) має зернисто-пилувату, а підорний шар – горіхово-зернисту
структуру. Рівень залягання ґрунтових вод знаходиться на глибині 2-4 м.
Материнська порода, карбонатний лес, знаходиться на глибині 180-210 см і
містить 9-11 % карбонатів кальцію.
Чорноземні ґрунти мають високу природну родючість і характеризуються значним
вмістом валових та рухомих поживних речовин. В шарі грунту 0-20 см міститься
0,27-0,31 % загального азоту, 0,15-0,25 % – загального фосфору і 2,3-2,5 % –
калію. Вміст рухомого фосфору (по Мачигіну) становить 3,3-3,4 мг, а рухомого
калію – 9,8-10,3 мг на 100 г грунту.
Фізико-хімічні і водно-фізичні властивості грунту дослідного поля приведено в
таблицях 2.1 та 2.2.
Таблиця 2.1- Фізико-хімічна характеристика грунту дослідного поля Агростанції
НАУ [78]
Глибина відбору зразка, см
Вміст гумусу, %
рН сольової витяжки
Кількість карбонатів, %
Ємність поглинання, мг-екв. на 100 г грунту
0 - 10
4,53
6,87
31,9
35 - 45
4,38
7,30
1,66
32,0
45 - 55
1,36
7,30
9,20
19,1
130 - 140
0,86
7,30
10,50
15,0
210 - 230
7,30
9,70
Таблиця 2.2 – Водно-фізичні властивості чорнозему типового
мало гумусного [9]
Глибина
горизонту, см
Об’ємна маса, г/см3
Загальна пористість, %
Максимальна вологоємність, %
Вологість в’янення, % від ММВ
Вологість розриву капілярів, %
Польова вологоємність, %
Повна вологоємність, %
5 - 25
1,25
52
13,6
10,8
19,7
28,2
41,6
25 - 45
1,16
55
13,2
10,7
19,1
27,3
47,4
80 -100
1,27
52
12,3
9,8
17,9
25,6
41,0
135-155
1,20
54
15,0
21,5
45,0
155-185
1,20
56
12,0
9,6
14,6
20,8
48,3
230-250
1,55
42
15,4
22,1
27,1
Клімат північного Лісостепу України – помірно теплий, з середньорічною
температурою повітря + 70 С. За багаторічними даними метеопосту Агрономічної
дослідної станції в зоні проведення досліджень в середньому за рік випадає 562
мм опадів. Максимум випадання опадів приходиться на літні місяці (червень і
липень), а мінімум - на зимові (січень і лютий) (табл. 2.3).
Грунт дослідних ділянок в Агростанції НАУ відноситься до чорнозему глибокого
мало гумусного середньо суглинкового з вмістом гумусу 4,5 %, рН сольової
витяжки - 6,8-7,0, ємність поглинання - 31,9 мг.-екв. на 100 г ґрунту.
Погодні умови 1996 року склалися досить незвичайні. Морози тривали до кінця
другої декади квітня, а потім температура повітря раптово піднялася до 25-28
0С. Такі умови не сприяли весняному кущінню озимих культур, а видовий склад
бур’янів, що заселяли посіви пшениці, складався з ранніх і пізніх ярих видів,
які звичайно не конкурують з цією культурою. Посушлива погода в квітні і травні
з високими температурами (в травні температура повітря була вища на 3,1 0С від
багаторічних показників) не сприяла формуванню високої врожайності зерна
пшениці (Додаток А).
Таблиця 2.3 – Розподіл річної кількості опадів по окремих періодах, мм
Роки
спостережень
Кількість опадів
за рік
+ до багаторічної
квітень-вересень
+ до багаторічної
в травні
+ до багаторічної
в серпні-вересні попереднього року
+до багаторічної
Дані метеопост