Розділ 2. Емпіричне дослідження психологічних особливостей становлення життєвОЇ
перспективИ
в юнацькому віці
2.1. Методичне забезпечення та процедура проведення експерименту
З метою наукового обґрунтування змісту становлення життєвих перспектив у
ранньому та пізньому юнацькому віці, виявлення та аналізу умов, які
забезпечують його якісну ефективність, була розроблена програма наукового
дослідження даної проблеми.
Було визначено об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом виступає розвиток
життєвих перспектив юнацтва, предметом – психологічні особливості становлення
життєвої перспективи особистості в ранньому та пізньому юнацькому віці. Мета
дослідження полягала у вивченні психологічних особливостей становлення життєвої
перспективи в ранньому та пізньому юнацькому віці та розробці програми
оптимізації становлення узгодженої життєвої перспективи протягом зазначеного
періоду.
Дисертаційне дослідження проводилось протягом 2000-2004 років і включало три
етапи.
На першому етапі (2000-2001 рр.) – здійснювалось вивчення та аналіз теоретичних
надбань вітчизняної та зарубіжної науки з проблеми становлення життєвої
перспективи особистості, ознайомлення з сучасними поглядами на окремі питання
цієї проблематики. Отримана інформація узагальнювалась у контексті проблеми, що
означена вище. Визначалась тема, науковий апарат дослідження – постановка мети,
робочі гіпотези, вивчались та добирались методики щодо організації
експерименту, конструювалась загальна концепція дослідження. На цьому етапі
здійснювалось вивчення об’єктивних та суб’єктивних структурно-динамічних
аспектів розгортання життєвого шляху особистості, розвитку власне особистісної
картини світу, з’ясовувались структурні компоненти та детермінанти становлення
життєвої перспективи, зокрема в юнацькому віці.
Вивчення даних аспектів проблеми привело до виявлення та оперування
відповідними теоретичними поняттями та загально-методологічними принципами.
Методологічною основою дисертаційного дослідження стали принципи
системно-діяльнісного підходу (О.М.Леонтьєв, О.Г.Асмолов, Д.О.Леонтьєв),
детермінізму, єдності свідомості та діяльності (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк,
О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн), розвитку особистості як суб’єкта життєвого шляху
(С.Л.Рубінштейн, Б.Г.Ананьєв, К.О.Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський,
Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.О.Татенко), науково-психологічні уявлення про
сутність і закономірності юнацького віку (М.І.Алексєєва, Л.І.Божович,
І.В.Дубровіна, М.Р.Гінзбург, Е.Еріксон, Т.М.Титаренко, Н.М.Толстих, І.С.Кон,
П.Р.Чамата та ін.), дослідження особливостей становлення ціннісно-смислової
сфери в юнацькому віці (М.Р.Гінзбург, І.Д.Бех, Т.М.Титаренко, М.Й.Боришевський,
В.О.Ядов та ін.), концептуальні підходи до проблеми самоактуалізації
особистості (А.Маслоу, Г.Олпорт, Г.О.Балл, С.Д.Максименко та ін.).
На другому етапі (2001-2002 рр.) – проводилось пілотажне дослідження,
констатувальний етап основного експерименту. В ході другого етапу дослідження
особлива увага приділялась інформації, отриманій в результаті індивідуальних
бесід, консультацій з юнаками. Проводився контент-аналіз творів, що були
написані юнаками на тему “Що мені потрібно для щастя”. Здійснювалось
анкетування щодо визначення особливостей ставлення сучасної учнівської молоді
до власного майбутнього. Здійснювався аналіз біографічних даних респондентів.
Була проведена аналітична обробка отриманих результатів пілотажного етапу
дослідження, метою якого було вивчення особливостей становлення життєвої
перспективи в юнацькому віці; створювалась та уточнювалась програма
формувального експерименту.
Загалом під час збору емпіричних даних виникали певні труднощі, пов’язані з
питаннями етичного характеру. Оскільки проводячи дослідження психолог
втручається у внутрішній світ особистості, це викликало небажання респондентів
певного типу давати об’єктивні відповіді, викликало настороженість та
тривожність. Тому, по-можливості, ми намагались дотримувались принципу
анонімності анкетування.
Оскільки проблема становлення життєвої перспективи вперше найбільш гостро
постає у ранній юності (15-17 років), то для дослідження специфіки її
розгортання у цей віковий відтинок була обрана вибірка 15-16-річних
респондентів – учнів звичайних загальноосвітніх шкіл м. Києва - № 75, 90 та
школи-ліцею № 77 (значущих відмінностей в результатах старшокласників
досліджених навчальних закладів виявлено не було).
На етапі пізньої юності (18-23 років), якщо юнаки здобувають освіту у вищих
навчальних закладах, провідною для них є навчально-професійна діяльність
(Д.Б.Ельконін), а згідно з Л.І.Божович, вибір майбутнього напряму професійного
розвитку і спеціалізації стає “афективним центром життєвої ситуації”. Тому для
дослідження специфіки становлення життєвої перспективи на етапі пізнього
юнацького віку, було обрано студентів 3-х курсів як експериментальну групу.
Саме для цієї вікової категорії особливо актуальним є питання професійної
спеціалізації.
Оскільки програма нашого дослідження передбачала в подальшому проведення з
частиною респондентів психологічного тренінгу з розвитку здатності юнаків до
побудови узгодженої життєвої перспективи, ми вважали, що ця складова
дослідження (тренінг) буде найбільшою мірою корисною для тієї групи
студентської молоді, яка досить гостро відчуває труднощі свого майбутнього
працевлаштування. Результати проведеного нами у 2003-2004 роках опитування 68
студентів педагогічного університету (5-й курс заочне відділення) свідчать, що
працюють за спеціальністю з них ли
- Київ+380960830922